На малих, середніх і великих підприємствах организацион-ні структури управління природоохоронною діяльністю су-громадської розрізняються. На малому підприємстві існує са-травня проста структурна форма, коли всі рішення приймає одна людина. Функції менеджера з екологічних питань на такому підприємстві виконує, як правило, сам власник, який приймає і всі інші рішення.
У середніх за величиною компаніях з числом співробітників 50-300 чоловік іноді створюється посаду менеджера-інженера з екологічних питань. Однак в більшості компаній його обов'язки в якості додаткового навантаження просто покладаються на керівників різного рівня, які незалежні-Сімо від наявності або відсутності спеціальної підготовки долж-ни мати вищу освіту в одній з технічних дисцип-лін.
Великі фірми можуть дозволити собі мати в штаті спеціа-листів всіх галузей: хіміків, фізиків, біологів, гідрологів і т.д. У них можуть бути створені власні екологічні підрозділи, до складу яких увійдуть всі ці фахівці. Можливо, ці підрозділи будуть функціонувати в рамках науково-дослідного центру фірми і підкорятися комусь із членів правління, який курирує охорону навколишнього середовища. Якщо фірми не хочуть мати власний підрозділ по ох-рані навколишнього середовища, то можуть користуватися послугами спеці-альних аудиторських фірм. Відповідно до Кваліфікаційного довідника керівників, затвердженим Постановою Мінпраці РФ від 21.09.98. № 37 в посадові обов'язки начальника відділу ООС входить:
· Розробка заходів щодо дотримання вимог вимірювання та розробкою нових стандартів;
· Організація складання перспективних і поточних планів та здійснення контролю за їх виконанням;
· Контроль правильності експлуатації очисних і захисних споруд;
· Проведення обґрунтованого розрахунку ризиків;
· Забезпечення складання звітності.
Багатонаціональним компаніям, можливо, доведеться ство-дати кілька підрозділів з охорони навколишнього середовища, але, оскільки це вимагає витрати чималих фінансових коштів, швидше за все одне таке підрозділ буде обслуговувати цілий регіон або підрегіони.
Підрозділ з охорони навколишнього середовища. Склад такого під-поділу визначається масштабом і характером виробничих-ного процесу. В обов'язки співробітників підрозділу входять боротьба із забрудненнями, забезпечення екологічної чистоти ви-продукції, що випускається, запобігання аварій і нещасних слу-чаїв, а також охорона праці і техніка безпеки на виробництв-ве. Крім того, до обов'язків цього підрозділу можуть відно-ситься узгодження питань з виробничими відділами, збір і поширення інформації, надання технічного со-дії, ознайомлення працівників компанії з новими чистими технологіями, консультації по екологічній чистоті продукції, а також рекомендації щодо порядку та методів проведення оцінки впливу на навколишнє середовище (ОВНС).
Всі питання, що викликають екологічну стурбованість перерахованих вище установ і груп, повинні знайти відображення в екологічній політиці компанії. Про вжиті заходи необхідно надавати відповідну інформацію. Отже, підрозділи з охорони навколишнього середовища виконують функції координаційних груп і повинні підтримувати тісні контакти з радою директорів, оскільки багато що розглядаються питання можуть мати виключно важливе значення для розвитку і стратегії компанії в майбутньому. У надзвичайних ситуаціях не допустити переростання незначну аварію у велику катастрофу можна тільки при наявності повної підтримки з боку вищого керівництва компанії.
Координація природоохоронної діяльності. Конфлікти екологічного характеру виникають між підприємством і місцевим населенням в основному в результаті відсутності між ними контактів. Тому головне завдання екологічної координаційної групи або фахівців зі зв'язків з громадськістю (менеджер з екологічних питань, координатор) - встановлення і підтримання каналів зв'язку як засобу отримання і передачі інформації. На самому підприємстві може діяти внутрішня мережа екологічної інформації з виходами на кожну службу і рівень управління через інформаційні групи, створені в кожному відділенні і філії компанії. У періоди кризи компанія повинна мати можливість зв'язок-тися зі своїми акціонерами, місцевим населенням та спожи-ками, тобто з усіма, хто, так або інакше, пов'язаний з її вироб-ництвом або продукцією, що випускається.