46. ПЕДАГОГІЧНИЙ АКТ ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНО-УПРАВЛІНСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
При розгляді навчального процесу управління представляється в ньому як цілеспрямоване, часто повторюване дію викладача на учнів і окремого учня з метою отримання поставлених цілей навчання.
Керувати - не одне і те ж, що і пригнічувати, не можна нав'язувати процесу хід, перечащій його природі, навпаки, треба максимально враховувати природу процесу, погоджувати кожне вплив на процес з його логікою.
Можна виділити головні риси управління навчальним процесом:
- перевагу осмисленого і планомірного впливу, стихійної регуляції;
- існування між розпоряджається підсистемою (викладач) і об'єктом управління (той, якого навчають) причинно-наслідкових взаємовідносин;
- динамічність, або, іншими словами, вміння, керованої підсистеми (викладача) перемикатися з одного якісного стану в інший;
- надійність, по-іншому, здатність, системи управління (учнів) здійснювати задані функції при обумовлених обставин протікання процесу;
- стійкість, або, інакше, можливість, збереження системою руху по запланованої траєкторії, підтримувати запланований режим функціонування, незважаючи на всілякі зовнішні і внутрішні перешкоди. Управління одночасно можна розглядати як процес циклічний, так і безперервний. Це виходить при одночасному і послідовному втіленні в життя багатьох циклів управління. Управлінський цикл бере свій початок з визначення цілей і постановки завдань, а закінчується знаходженням їх вирішення і досягненням встановленої мети. Після досягнення поставленої мети з'являється нова, при вирішенні якої цикл повторюється.
Мета - дія - результат - нова мета.
Це схема безперервного управлінського процесу. Цю схему можна застосувати як до наукового, так і навчально-виховного процесів.
Вимоги для ефективного управління процесом навчання:
1) постановка цілей навчання;
2) встановлення вихідного рівня (стану) керованого процесу;
3) створення програми дій, що містить головні перехідні стани процесу навчання;
4) придбання за встановленими параметрами відомостей про стан процесу навчання, або, по-іншому, зворотний зв'язок;
5) переробка інформації, отриманої по каналу зворотного зв'язку, формування і внесення в навчальний процес виправляють дій.
У процесі управління завдання вчителя зводиться до зміни керованого процесу до заздалегідь запланованого рівня. Інакше кажучи, управління процесом навчання припускає знаходження ролі будь-якого учасника даного процесу, знання його функцій, обов'язків і прав, організацію відповідних умов для оптимального виконання ним поставлених для нього завдань.
Управління в педагогіці виглядає як інформаційний процес, який визначається замкнутим циклом трансляції сигналів і містить перевірку за поведінкою об'єкта. Від керуючого органу до керованого об'єкту надходять сигнали управління за допомогою ланцюга управління. Однак ланцюг передачі зобов'язана замикатися сигналами зворотного зв'язку, які доставляють інформацію про об'єкт. Учитель переробляє інформацію і вносить необхідні зміни.
47. САМОСОЗНАНИЕ ПЕДАГОГА
Педагог здійснює призначену для виконання ним завдання в суспільстві. Однак ця нормативна завдання педагога в нашій культурі має схильність до спрощення, до переходу від власне педагогічного завдання до завданню передачі культури, передачі діяльності, т. Е. До абсолютно пасивної відтворюючої діяльності. Але це, звичайно, не дуже добре, тому що для цього виду трансляції підходять і інші засоби - радіо, телебачення і т. П. Правда, у цього культурологічного зсуву є деякі основні принципи.
Такі особливості нашої культури в будь-якому вигляді відтворюються в педагогічному самосвідомості. Педагог в цьому випадку є не як зразок, а як індивідуальність, особистість, яка бажає, щоб її розуміли, і докладає будь-які доступні засоби для досягнення цієї мети. Однак ця особистість також і сама бажає розуміти інших теж як особистостей, які мають право на вираження власних слів і думок. Вищеописане властивість являє собою засіб педагогічної роботи, управління фактом самосвідомості.
Головні принципи діяльності викладача охоплюють виконання декількох видів функцій - навчальну, організаторську, виховну та дослідницьку. Всі ці функції не можуть яскраво виражатися в одній людині, вони виражаються по одній, хоча у деяких педагогів якась одна переважає над іншими.
Наприклад, всім викладачам вузів можна, хоч і умовно, поділити на 3 групи:
1) викладачі з переважанням педагогічної спрямованості, а це близько 2/5 з усіх викладачів;
2) викладачі з домінуванням дослідницької спрямованості - близько 1/5 від загального числа;
3) викладачі з однаковою виразністю педагогічної та дослідницької орієнтованості - трохи більше 1 / З з усіх.
У роботі педагога його професіоналізм проявляється в умінні бачити і виробляти педагогічні цілі на основі розбору педагогічних ситуацій і знаходити найкращі методи їх вирішення. Існує величезна кількість ситуацій, описати їх все неможливо, тому для педагога важливою характеристикою виявляється творчий характер.
48. ПСИХОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
В педагогічні здібності можна виділити такі компоненти: гностичний, конструктивний, організаторський і комунікативний.
Спеціальні знання складаються з знання предмета, а також педагогіки, психології, методики викладання.
Головною частиною гностичного компонента є знання і вміння, що визначають саму пізнавальну діяльність, або діяльність з отримання нових знань.
Виходячи з того що гностичні здібності являють собою базу діяльності викладача, то важливими в досягненні високого рівня майстерності є конструктивні та проектувальні здібності. Від цих здібностей залежить ефективність застосування інших знань, які можуть як залишитися "мертвим вантажем", так і активно під'єднатися (обслуговування видів педагогічної роботи. Психологічним способом реалізації цих здібностей є уявне моделювання виховно-освітнього процесу.
Проектувальні здібності обеспечіваюттенденцію педагогічної діяльності і виражаються в здатності розуміти кінцеву мету, при розробці курсу враховувати місце в навчальному плані і знаходити зв'язку з іншим дисциплінами і т. П. Ці здібності формуються з віком і стажем.
Конструктивні здібності допомагають виконанню тактичних цілей: побудови курсу, підбору змісту для деяких розділів, вибору форм проведення занять і т. Д. З цими проблемами навчально-виховного процесу стикається будь-який педагог-практик.
Організаторські здібності призначаються як для організації самого процесу навчання, так і для самоорганізації справи викладача. Доведено, що організаторські здібності знижуються з віком, на відміну від гностичних і конструктивних.
Спілкування педагога - це не тільки передача знань, а й функція збудження інтересу, спонукання до колективної діяльності і т. П.
Викладачі повинні бути не тільки носіями і передавачами наукової інформації, а й організаторами пізнавальної діяльності учнів. У педагога повинні поєднуватися такі типи професійних знань: методологічні, теоретичні, методичні та технологічні знання. Також педагог повинен володіти такими професійними вміннями, як пояснювальні, організаторські, комунікативні, вміння володіння педагогічними техніками, визначення мети, розгляду і самоаналізу, виховної роботи.
Також виділяються три рівня педагогічної культури: професійно-адаптивний і професійно-творчий, репродуктивний.