На раді вирішили безсмертні боги, що Афіна повинна допомогти Телемаху неушкодженим повернутися на батьківщину і не дати женихам напасти на нього. Гермес ж повинен летіти на острів Огігія і наказати німфу Каліпсо відпустити Одіссея. Громовержець негайно послав Гермеса до Каліпсо.
Одягнувши свої крилаті сандалі і взявши в руки жезл, швидкий, як думка, Гермес понісся з Олімпу. Подібно морському орлу, летів він над морем і в одну мить досяг Огігії. Прекрасний був цей острів. Пишно розрослися на ньому платани, тополі, сосни, кедри і кипариси. Лужки покриті були соковитою травою, а в траві пахли пишні фіалки і лілії. Чотири джерела зрошували острів, і, примхливо звиваючись між дерев, бігли від них струмки. На острові був прохолодний грот; в ньому-то і жила німфа Каліпсо. Весь грот розрісся виноградними лозами, а з них звисали стиглі грона. Коли Гермес увійшов в грот, Каліпсо сиділа і ткала золотим човником покривало з чудовим візерунком. Одіссея не було в гроті. Самотньо сидів він на кручі біля самого берега моря, спрямувавши погляд у морську далечінь. Сльози лив Одіссей, згадуючи про рідну Ітаці. Так проводив він цілі дні, сумний і самотній.
Побачивши входить Гермеса, встала назустріч йому Каліпсо. Вона запросила його сісти і запропонувала йому амброзію і нектару. Наситившись їжею богів, передав Гермес німфі волю царя богів і людей Зевса. Засмутилась Каліпсо, дізнавшись, що повинна вона розлучитися з Одіссеєм. Вона хотіла назавжди утримати його у себе на острові і подарувати йому безсмертя. Але не могла вона противитися волі Зевса.
Коли Гермес покинув Каліпсо, вона пішла на берег моря, туди, де сидів сумний Одіссей, і сказала йому:
- Одіссей, осуши твої очі, Не бери більше. Я відпускаю тебе на батьківщину. Іди, візьми сокиру, нарубай дерев і зроби міцний пліт. На ньому підеш ти в путь, а я пошлю тебе попутний вітер. Якщо завгодно це богам, то ти повернешся на батьківщину.
- Богиня, - відповів Каліпсо Одіссей - не повернення на батьківщину готуєш ти мені, а що-небудь інше. Хіба можу я на благенькому плоту переплисти бурхливе море? Адже не завжди благополучно перепливає його і швидкохідний корабель. Ні, богиня, я тільки тоді зважуся зійти на пліт, якщо даси ти мені незламну клятву богів, що ні замишляєш погубити мене.
- Правду кажуть, Одіссей, що ти найрозумніший і найдалекоглядніший з смертних! - вигукнула Каліпсо, - клянусь тобі водами Стіксу [[205]], не хочу я твоєї загибелі.
Повернулася з Одіссеєм Каліпсо в грот. Там під час трапези стала вона вмовляти Одіссея залишитися. Вона безсмертя обіцяла Одіссею. Вона говорила, що якщо б тільки знав Одіссей, скільки небезпек чекає йому пережити під час шляху, то залишився б він у неї. Але занадто сильно було бажання Одіссея повернутися на батьківщину, ніякими обіцянками не могла його змусити Каліпсо забути рідну Ітаку і свою сім'ю.
На наступний ранок Одіссей приступив до будівництва плота. Чотири дні трудився Одіссей, рубав дерева, обтісував колоди, пов'язував їх і збивав дошками. Нарешті, пліт був готовий, і укріплена була на ньому щогла з вітрилом. Каліпсо дала Одіссею припасів на дорогу і попрощалася з ним. Розпустив Одіссей парус, і пліт, гнаний попутним вітром, вийшов в море.
Вісімнадцять днів уже плив Одіссей, визначаючи шлях по сузір'ях - Плеяд і Великій Ведмедиці. Нарешті здалася далеко земля, - це був острів феакийцев. В цей час побачив пліт Одіссея бог Посейдон, який повертався від ефіопів. Розгнівався повелитель морів. Схопив він свій тризуб і вдарив ним по морю. Піднялася страшна буря. Хмари вкрили небо, вітри море, налетівши з усіх боків. Жах пройняв Одіссей. У страху заздрить він навіть тим героям, які зі славою загинули під Троєю. Велетенська хвиля обрушилася на пліт Одіссея і змила його в море. Глибоко занурився в морську безодню Одіссей, насилу виплив він. Йому заважала одяг, дана на прощання німфою Каліпсо. Все ж нагнав він свій пліт, схопився за нього і з великими труднощами вліз на палубу. Люто кидали пліт на всі боки вітри. Те гнав його лютий Борей, то Нот, то грав їм галасливий Евр, і, погравши, перекидав зефір [[206]]. Як гори, громадилися навколо плоту хвилі.
У такій небезпеці побачила Одіссея морська богиня Левкотея. Вона злетіла під виглядом нирка з моря, села на пліт Одіссея і прийняла свій справжній образ. Звернувшись до нього, звеліла йому Левкотея зняти одяг, кинутися з плоту в море і вплав досягти берега. Дала Одіссею богиня чудове покривало, яке повинно було врятувати його. Сказавши це, прийняла образ нирка Левкотея і полетіла. Не наважився, проте, Одіссей покинути пліт. Але тут бог Посейдон спорудив величезну, немов гора, вовку і обрушив її на пліт Одіссея. Як порив вітру розносить на всі боки купу соломи, так розметала хвиля колоди плоту. Ледве встиг Одіссей схопити одне з колод і сісти на нього. Швидко зірвав він з себе одяг, обв'язався покривалом Левкотеі, кинувся в море і поплив до острова. Побачив це Посейдон і вигукнув:
- Ну, тепер досить з тебе! Тепер плавай по бурхливому морю, поки не врятує тебе хтось. Будеш ти тепер задоволений мною!
Так вигукнувши, погнав своїх коней Посейдон до свого підводного палацу. На допомогу ж Одіссею прийшла Афіна Паллада. Вона заборонила дути всім вітрам, крім Борея, і стала заспокоювати розбурхане море.
Дві доби носився Одіссей по бурхливому морю. Лише на третю добу заспокоїлося море. З вершини хвилі Одіссей побачив недалеко землю і страшенно зрадів. Але коли він уже підпливав до берега, то почув шум прибою. Хвилі з ревом билися між прибережними скелями і підводними каменями. Неминуча була б загибель Одіссея, його розбило б об скелі, а й тут допомогла йому Афіна Паллада. Одіссей встиг вхопитися за скелю, а хвиля, відринувши, з силою відірвала його від скелі і винесла в море. Тепер Одіссей поплив уздовж берега і став шукати місце, де міг би виплисти на берег. Нарешті, побачив він гирлі річки. Заблагав Одіссей богу річки про допомогу. Почув його бог, зупинив свою течію і допоміг Одіссею дістатися до берега. Вийшов на берег могутній герой, але довге плавання так знесилило його, що він впав непритомний на землю. Насилу прийшов в себе Одіссей. Зняв він покривало Левкотеі і, не обертаючись, кинув його в воду. Швидко попливло покривало і повернулося в руки богині. Одіссей же осторонь від берега знайшов дві густо розрослися маслини, під якими була купа сухого листя. Зарився він в листя, щоб захиститися від нічного холоду, а богиня Афіна занурила його в глибокий сон.