Чому вирішено було звернутися до казок про тварин - і перш за все до казок про вовка і лисиці? - Ці казки створювалися в дуже давні часи і за своїм походженням пов'язані з тотемізмом - світоглядом первісних мисливців, що почитали священними деяких тварин і вірили в їх надприродну зв'язок зі своїм родом (В.Пропп тисячу дев'ятсот п'ятьдесят сім: XIY). Немає сумнівів, що образи вовка та лисиці також входять в тотемические уявлення слов'ян.
Так яким же постає вовк в російських народних казках?
Вовк у відносинах з лисицею майже завжди:
- наївний і довірливий (Вовк пішов на річку, опустив хвіст в ополонку, діло-то було зимою. Вже він сидів, сидів, цілу ніч просидів, хвіст його і Примор'я-зіло; спробував було підвестися: не тут-то було. «Ека , скільки риби привалило, і не витягнеш! »- думає він. - 3; Волчик безтурботно заснув, а лисиця побігла в ближню пасіку, вкрала сот, з'їла, а вощину всього вовка обле-пила. Прокинувшись і бувши викритий, вовк повинився, що він і сам не пам'ятає, як це сталося, але після такого ясного докази вінітся і дуже охоче підкоряється вироку лисички-сестер Ічкі, щоб при першій видобутку не мати йому в ній частки, а всю поступитися лисиці. - 7);
- жалісливий і більше вірить словам, а не очевидності непорядних по-вчинків ( «Так-то вчиш ти? Мене всього наколоти!» - «Ех, куме, - каже лисичка-сестричка, - у тебе хоч кров виступила, а у мене мозок , мене болючіше твого прибили; я насилу плентаюся ». -« І то правда, - каже вовк, - де тобі, кумушка, вже йти; сідай на мене, я тебе довезу »- 4; вовк довго відмовлявся, нарешті погодився. - 9 );
- страждає від власної довірливості (А обманутого вовка з примерз-лим хвостом побачили на ставку мужики і вбили його. - 4; Баби прийшли, та й убили вовка, а лисичка втекла. - 18);
Закінчує життя плачевно:
- в якості відлюдька-одинаки (Тільки що сунувся бирюк здуру - а капкан клацнув і вхопив його за морду. - 43; Коза з лісою прикрили його дошкою, і бирюк згорів - 77; див. Також: Стара хліб-сіль забувається - 43);
- в якості дурня (Так і помер своє життя сірий вовк! - 80; казка «Вовк-дурень»; Куций як вискочить з-під низу та бігти! Все семеро вовків попадали додолу й за ним навздогін; нагнали і ну його рвати, тільки кЛО-чия летять. - 80);
- в якості товариша ведмедя і лисиці (Казки «Звірі в ямі» - 44, «Кіт і лисиця» - 62, «Зимовье звірів» - 92-93);
іноді розумнішає і відмовляється мати справу з лисицею (Вовк провів по череву лапою і знайшов, що воно в маслі. «Що, куме, чи не соромно свій гріх на чу-жих звалювати? відмикає тепер, злодій, а докори-то вірні». вовк розгнівався, з досади і горя кинувся тікати і додому не повернувся. <…> Вовк цю бувальщину мені сам розповідав і запевняв, що вперед ніколи не стане жити разом з лісою. - 21; «Ні, Лебідонька, пішла геть з моєї хати, щоб я тебе не бачив!» Лиса пішла, а вовк став як і раніше поживати та медок запасати. - 22).
Справедливості заради треба відзначити, що в казках досить часто гово-риться про хазяйновитість вовка: «Жили-були кум з кумою - вовк з лисицею. Була у них кадочки медку »(16); «Жили-були вовк та лисичка. У лисички-то хата була крижана, а у вовка-то луб'яна »(17); «Вовк і лисиця жили в одному місці. У вовка був будинок коряной, а у лисиці крижаний »(18); «У вовка була хата дерев'яна, а у ли-си крижана» (21); Лисиця пішла, а вовк став як і раніше поживати та медок за-пасу (22).
Наше уявлення про те, що саме вовк є тотемним живіт-ним російського народу, підтверджується, крім тексту казок, і самими останніми роботами інших дослідників, перш за все А.А.Меняйлова і Л.Н.Рижкова.
У зв'язку зі сказаним стає зрозумілою несправедливість загальноприйнятий-тієї нині трактування латинської формули «людина людині вовк» (homo homini lupus est) як формули «людина людині звір». У первісному значенні homo homini lupus est означало людина людині Людина, тобто Вчитель з великої бук-ви. У лінгвістичному плані - по відношенню до поняття вовк - безсумнівний відбувається з часом процес десакралізації.
У лінгвокультурологічну плані цікаво порівняти дві прислів'я: англійську Dog eats dog (Собака їсть собаку) і латинську Lupus non mordet lupum (Вовк вовка не кусає). Поведінка типу «акме» постулюється другий з цих прислів'їв, де затверджуються принципи колективності, соборності пове-дення. Загальновідомо, що коли в сутичці вовків стає очевидною перемога одного з них, то переможений підставляє противнику шию для того, щоб той завдав останній удар, але переможець з риком, йде в бік. З таким по-веденням вовків перегукується настільки ж відома російська приказка «лежачи-чих не б'ють». Іншими словами, латинські прислів'я Lupus non mordet lupum і homo homini lupus est спочатку містили кодекс морального людини: людина людині друг і Учитель.
Нагадаємо, що саме вовк згадується як зразок військового поведе-ня в словах Буй Тура Всеволода ( «Пісня про похід Ігорів»): «І рече йому Буй Тур Всеволод: один брат, один світ світлий ти Ігорю, обидва есве Святославля-чя; сідлати, брате, свої бр'зиі комони, а мої ти готовий, оседланіе у Курьска на переди; а мої ти Куряни сведомі до мети, під трубами повиті, під шоломи в'злелеяни, конець копія в'скр'млені, шаблі із'острені, самі скачють акьі сірки вл'ці в поле, шукаючи собі шануй, а Князю слави »(Хрестоматія 1974: Додати 65). Уподібнення вовку досить часто використовується в зазначеному пам'ятнику і при описі невразливості в переміщеннях: «Гзак біжить сірим вл'ком ...», «... Ігор Князь <…> в'вр'жеся на бр'з Комон, і скочив з нього босим в'лком, і потече до лугу Дінця ... »,« ... тоді Влур в'лком потече, труся собою студену росу »(Хрестоматія 1974: Додати 66, 70).
Обмеженість рамок викладу не дозволяє дати образу лисиці в значній-котельної мірі детальну характеристику. Відомі слова В. Я. Проппа: «Слабка лисичка обманює сильного, але дурного вовка і виходить переможницею з усіх бід» (В.Пропп 1957: XIY). Це судження представляється невірним. Осно-ваний кілька.
По-перше, лисичка далеко не завжди виходить переможницею з усіх бід, особливо коли стикається з іншими, крім вовка, казковими персо-нажамі: наприклад, з півнем (Півень утретє: «Кукуреку! Несу косу на плечі, хочу лисицю посікти! піди, лисиця, геть! лисиця вибігла; він її зарубав ко-сой-то і став з зайчиком жити та поживати та добра наживати »- 24, див. також 25, 27), собаками (... а собаки схопили за хвіст і саму лисицю витягли і розірвали. - 34, а також 36, 37, 51 та ін.), мужиком (Мужик став отво-рачівать та зачепив лисицю по голові і вбив її до смерті, Прігов АРІВА: «Стара хліб-сіль забувається!» - 42), дроздом ( «Ну, рассмеши ж мене тепер». <…> Дрозд і почав кричати: «Бабка, бабка, принеси мені сала шматок! Бабка, бабка, принеси мені сала шматок! »Вискочили собаки і розірвали лисицю. - 46, див. Також 97), рак (Зачали переганятися. <…> Лиса обернулася подивитися, повернула хвостом, рак відчепився і каже: «А я давно вже чекаю тебе тут» - 52), котом і бараном (Потім вийшла сама лисиця. Вони і її стукіт в лобок та в коробок. - 57), котом ( до коту стали виходити лісонькіни діти, один за іншим, він їх всіх побив; після вийшла сама лисиця, він і її вбив і позбавив Кочетка від смерті. - 58), биком і бараном (Лиса привела їх до хатинки. <…> Ведмідь відчинив двері, а лисиця вскочила в хатинку. Бик побачив її і негайно притиснув до стіни рогами, а баран зачав осаджувати з боків; з лисиці і дух геть. - 93).
По-друге, лисиця часто виявляється жертвою власної материалистич-ності: так, караючи власний хвіст, часто втрачає життя, і прикладів такого роду в казках наводиться багато ( «А, ти такий! Так ось же, нате, з-баки, їжте мій хвіст! »- і висунула хвіст, а собаки схопили за хвіст і са-моє лисицю витягли і розірвали. - 34; див. також: 36, 37, 38).
Звичайно, може бути, з точки зору людей, для яких довірливість, відкритість і альтруїзм є проявом дурості, наведене судилося-ня В. Я. Проппа і справедливо, але навряд чи застосовно до етноміфологіческому свідомості слов'ян (і перш за все - російського народу) і не відповідає мені-нию багатьох психологів.
«Казка - брехня, та в ній натяк, добрим молодцям урок». Який же сенс для російської людини набувають невдачі і успіхи вовка в його зіткненні-ях і спілкуванні з лисицею? Вважаємо, що казки містять рада-застереження носію етноміфологіческого мислення російського народу - бути розумним і уважним при спілкуванні з представниками інших етносів, особливо з те-ми, хто характеризується лісьімі ознаками.
Можливо і більш вузьке тлумачення змісту російських народних казок, ес-ли врахувати гендерні аспекти їх послання (вовк - іменник чоловічого роду, тобто чоловік, а лисиця - жіночого, тобто жінка). Казки застерігають російських чоловіків від укладення союзів з жінками-лисицями. Російські народ-ні казки містять застереження про духовну і матеріально вираженою безплідності, руйнівності таких союзів.