Важливим методом регулювання грошового обігу є-ється облікова (процентна) політика центрального банку, відносячи-щаяся також до прямих методів регулювання. Це обумовлено тим, що на відміну від резервних вимог, вона являє собою варіант прямого регулювання ціни банківських кредитів. Внаслідок цього регулювання облікових ставок швидше і Непос-редственной впливає на грошовий обіг. Здатність центрального банку впливати на ціну кредиту визначається його роллю як суб'єкта кредитної емісії, а також существова-ням по багатьом видам банківських ставок фіксованого відно-шення до ставок центрального банку, що закріплюється часто раз-особистого роду міжбанківськими угодами або рішеннями вищих органів управління.
У багатьох державах облікова ставка є офіційною ставкою центрального банку. Вона виступає основою для прове-дення дисконтної політики, під якою розуміється регулюються-вання грошового ринку шляхом зміни норм відсотка. Як і засобом норми відсотка відбувається переоблік векселів при необхідності перетворення їх в банківські кредити. Таким шляхом відбувається трансформація комерційного кредиту в бан-ський. Однак цей інструмент не дозволяє в повній мірі контролювати пропозицію грошей комерційними банками, по-кільки його основне призначення в даний час сильно змінилося.
Переоблік векселів був створений в США з метою усунути стрем-ня вкладників перетворити свої депозити в готівкові гроші внаслідок втрати ними впевненості в надійності банківських уч-нов. Тому переоблік векселів був створений як метод, бла-цію якому депозитні гроші додатково впроваджувалися на грошовий ринок, а потім вилучалися. В такому випадку комерційні
банки можуть отримати кредити для своєчасного задовольнити ня запитів вкладників шляхом переобліку активів, і соответствен-но, набуває свого значення вираз "кредитор останньої інстанції", що застосовується по відношенню до центрального банку. Пос-Ледней в період кризи в змозі уявити первинну лик-видность, необхідну для конверсії депозитів щоб уникнути або тимчасового припинення виплат банками, або значного скорочення кількості грошей.
Облікова ставка відсотка являє собою стягується цін-тральні банком відсоток по наданих їм кредитів когось комерційними банкам. З позицій останніх величина облікової ставки являє собою неминучі витрати, пов'язані із збільшенням-ням резервів. Якщо рівень облікової ставки знижується, то обсяг попиту з боку комерційних банків на кредити центрального банку зростає, а їх кредитні можливості збільшуються, відповідно, збільшується і грошова маса. Зворотний ре-зультат виходить при підвищенні облікової ставки центрального банку.
Регулювання процентних ставок є в історичному аспекті одним з перших інструментів впливу на кредитну сферу (вважається, що вперше воно було використано для ограни-чення лихварства). Пік використання банківських ставок як методу регулювання центральним банком грошового обігу припав на 50 - 60-ті рр. XX століття, коли контроль над ставками в тому чи іншому варіанті використовувався в державах з ринковою економікою. Велике значення надавалося відсоток-ної політики в 70-і рр. XX століття, коли в умовах розширенням-ня міжнародного руху капіталів тільки процентні ставки дозволяли впливати на валютний курс, а через нього на внутрішнє грошовий обіг. Це було пов'язано з тим, що резерви центральних банків більшості розвинених країн виявилися вельми незначними, а операції на відкритому ринку - щодо нерозвиненими. Однак в настою-ний час значення цього методу регулювання поступово зменшується.
Необхідність такого перегляду пов'язана з постійним раз-витием грошового ринку, а також зі зміною рівня і інфля-ції. Остання часто піднімає процентні ставки настільки, що падає їх здатність виконувати регулюючі функції.
Облікові операції центральних банків використовуються в якост-стве важливого інструменту надання фінансової допомоги коммер-ного банкам. Так, підвищення облікової ставки збільшує ціну одержуваного комерційними банками додаткового резерву коштів, що, в свою чергу, веде до подорожчання кре-дита, що видається клієнтам. В результаті відбувається визначений-ве стримування ринкової кон'юнктури і зниження ділової активності в економіці. Але в умовах гіперінфляції облікова ставка економічно виправдано прив'язується до рівня інфля-ції. Справа в тому, що занижений рівень облікової ставки в порівнянні з рівнем інфляції є формою внееко-номического розподілу грошових ресурсів, додаткове джерело дотування підприємств за рахунок ресурсів комерційним-ських банків (при відмові від прив'язки відсотка по кредитах до облікової ставки).
Теоретично облікова ставка повинна відповідати нормі відсотка міжбанківського кредиту (позик, видаваних одним когось комерційними банком іншому) або курсу урядових скарбниця-чейскіх векселів (використовуються для беземісійній фінансу-вання державного бюджету). У стабільній економіці уро-вень облікової ставки підвищується в період економічного зростання і знижується в момент спаду, але ця закономірність не виконується в умовах високих темпів інфляції. Ув'язка депозитного про-цента з обліковою ставкою дозволяє зберегти з урахуванням предпола-Гаєм зниження інфляції досить високу прівлекаемості термінових депозитів і стимулювати зниження номінальних про-процентних ставок кредитів комерційних банків при одновремен-ном збереженні їх реального позитивного значення (пересчі-працьованих з урахуванням темпів інфляції ).
Центральні банки регулюють рівень і структуру відсоткових ставок через фіксацію ставок за своїми кредитами, службовців певним орієнтиром для ринкових ставок, а також через контроль над ставками кредитних установ. У першому випадку вплив центрального банку носить більш загальний характер, оскільки встановленої офіційної дисконтною ставкою центральний банк визначає ціну залучених банками ресурсів, із зростанням облік-
ної ставки підвищується ставка рефінансування банківських опера-цій і навпаки. У другому випадку регулюючий вплив централь-ного банку носить досить вузький характер, оскільки через контроль над ставками кредитних установ встановлюється ціна окремих видів кредиту або операцій окремих кредитних установ. Такий варіант регулювання ставок (менш ефективний-ний і більш адміністративний) знаходить в даний час примі-ня, наприклад, у вигляді встановлення верхньої межі ставок по кредитах населенню.
Вплив процентних ставок центрального банку поширені-ється на всю економіку, оскільки комерційні банки в тій чи іншій мірі звертаються за кредитними ресурсами до центрального банку. Фактично процентні ставки центрального банку є інструмент регулювання попиту на кредит-ні ресурси. Характерно, що на практиці залежність між ставши-ками по кредитах центрального банку і банківських ставок за кредитами носить стійкий характер. Типовим для більшості держав є більш низький рівень ставок центрального банку з метою стимулювання звернення до його кредитами, хоча в 60-і рр. XX століття у Франції і Італії ставки їх центральних банків визначали нижню межу банківських ставок по кредитах, а в ФРН навпаки - верхню. Взаємозв'язок облікової ставки центрального банку з банківськими ставками по депозитах має істотне значення, оскільки вона створює базу для впливу процентної політики центрального банку на динаміку ставок на ринку капіталів.
У багатьох державах встановлюється офіційна і лом-бардная ставка, яка на один процентний пункт перевищує рівень облікової ставки і змінюється слідом за нею (ФРН, Італія, США). Дане співвідношення відображає відмінність в характері облік-ного і ломбардного кредитів (позик під заставу цінних паперів), а також в масштабах їх використання. Характерне для современ-них умов розширення використання ломбардних кредитів ве-дет до посилення самостійного значення облікової ставки цент-рального банку по ломбардних кредитах. Однак в даний час значення селективного (вибіркового) регулювання за допомогою процентних ставок зменшується, і перевага віддається загальноекономічному впливу процентної політики.
Основним об'єктом процентної політики в усіх промисло-повільно розвинених державах є короткострокові ставки, гнучкість яких розглядається як фактор, що сприяє не тільки орієнтації на довгострокове забезпечення стабільності грошового обігу, а й компенсації впливу на нього різного
роду економічних шоків, тиску валютного ринку та інших явищ. Існуючі умови регулювання процентних ста-вок досить різноманітні, серед них можна виділити:
• стабілізацію найбільш короткострокових ставок грошового ринку та забезпечення їх належної реакції на Приймати-мі методи регулювання (найбільша увага в діяльності центральних банків розвинених держав приділяється цьому усло-вию);
• стабілізацію більш довгострокових ставок грошового ринку (від одного тижня до двох місяців), пов'язаних з уже прийнятими інвестиційними рішеннями;
• визначення реакції грошового ринку на передбачувані зміни в рівні ставок.
В сучасних умовах відхід від прямого встановлення бан-ківських ставок здійснюється поступово і нерівномірно. Віз-можна варіанти даного підходу пов'язані як з послідовник-ний лібералізацією в процесі появи нових інструментів грошового ринку і ринкових сегментів, що не підлягають жорстко-му контролю, так і з прямою скасуванням регулювання процентних ставок. Хоча диференціація в ступеня відходу від прямого уста-новлення ставок є досить значною (за винятком ФРН, США, Англії та Швейцарії), проте в більшості держав зберігається істотний адміністративний конт-роль над банківськими ставками, що зачіпає різні типи останніх. Так, під більш жорстким контролем знаходяться ставки по депозитах (роздрібні ставки), під менш суворим контролем - ставки оптового грошового ринку, і практично у всіх дер-жави контролю не ставки за міжбанківськими кредитами. Проте в більшості випадків непряме регулювання про-процентних ставок передбачає заміну прямого встановлення ставок методами, безпосередньо впливають на обсяг і динамічних-ку банківських резервів.
Зміна політики центрального банку щодо бан-ківських ставок призводить до зміненим взаємозв'язку між регулюються-руемой і ринковими ставками.
Відносне зростання облікових ставок по кредитах центрально-го банку стимулює як використання ринкових кредитів, так і знижує роль прямого контролю над рівнем ставок. Тому дестимулювання використання кредитів центрального банку досягається за рахунок підвищення рівня облікової ставки шляхом вве-дення кількісних обмежень (облікових або ломбардних квот), за допомогою встановлення так званого штрафного рівня облікової ставки при перевищенні цих обмежень. Наприклад, в США основним інструментом регулювання доступу до облікових
кредитами поряд з адміністративними обмеженнями стали операції Федеральної резервної системи на відкритому ринку.
Різна роль кількісних обмежень у механізмі регулювання облікової ставки в різних державах визначається в основному специфікою кредитування економіки і роллю креди-тів центрального банку. Проте додаток встановлюваних-мих облікових ставок кількісними обмеженнями є практично обов'язковою умовою в процентній політиці цін-тральних банків, в певній мірі компенсує падіння впливу облікової ставки на рівень і динаміку вартості бан-ківських кредитів. Так, в 80-і рр. XX століття в Англії і Японії були розроблені моделі, що дозволяють центральним банкам досить вільно змінювати умови кредитування банків. У Франції перевищення встановлених квот в кредитах централь-ного банку забезпечувалося за ринковими ставками, обумовлюючи-лось це тим, що в країнах з широким розповсюдженням Діскон-тних кредитів значення облікових квот дуже велике і тим значи-тельнее, ніж велика частина кредитів банківської системи перед -ставляется через облік векселя.
Квоти встановлюються, як правило, в індивідуальному по-рядку для кожного банку. Можливо також встановлення самосто-ності ломбардних квот, хоча досить часто вони визначаються не законодавчо, а закріплюються традиційною практикою в фіксованому відношенні до облікових квотами. Так, у ФРН за відсутності формальної ломбардної квоти центральний банк не представляє більше 30% облікової квоти у вигляді ломбардних кре-дітов, а коли в 1979-1980 рр. більш жорстке обмеження кредитів центрального банку диктувалося станом грошового звертання-ня, то ломбардні квоти офіційно були встановлені на рівні 15% облікової квоти. Одним з варіантів встановлення квот облік-них кредитів центрального банку є визначення що підлягає щих обліку векселів або визначення контингенту переобліку, ко-лось може також здійснюватися індивідуально і, соответствен-но, забезпечувати селективний або вибірковий характер регулюються-вання.
В сучасних умовах результати процентної політики все більшою мірою залежать не від абсолютного рівня регулюючи-мих ставок, а від співвідношення останнього з рівнем ринкових ставок. Оскільки ж пристосування облікових ставок централь-ного банку до стану ринку не є автоматичним, то збільшення гнучкості даного механізму повинно розглядатися як найважливіша умова підвищення ефективності процентної політики.