Формування торговельних надбавок передбачає використання таких принципів:
-встановлений розмір торговельної надбавки повинен відшкодовувати раціональні витрати на реалізацію товарів і забезпечувати оптимальний розмір прибутку, необхідний для функціонування організації торгівлі;
- економічне обґрунтування розміру торговельних надбавок в розрізі товарних груп має забезпечувати рівні умови для відшкодування витрат і отримання прибутку при реалізації кожного товару;
- економічне обґрунтування розміру торговельної надбавки в розрізі торгових систем і окремих торгових організацій.
Торгова надбавка встановлюється торговими організаціями самостійно. Для розрахунку рівня надбавки використовується наступна формула:
Де Нт- середній рівень торгової надбавки,%;
Р- витрати на реалізацію товарів;
П-прибуток торгової організації;
СП-покупна вартість товарів у відпускних цінах без ПДВ;
Економічна сутність торгової надбавки - вона є ціною послуги підприємства роздрібної торгівлі за реалізацію товарів населенню, формується відповідно до загального механізму ціноутворення, і, як будь-яка ціна, складається з витрат і прибутку. (Рис. 1.2)
Рис.1.2. Склад торгової надбавки підприємств торгівлі
В зарубіжних країнах в мережі роздрібної торгівлі також застосовується торговельна надбавка, призначена для покриття витрат і утворення прибутку. Інформація про розміри надбавки є комерційною таємницею і у відкритій формі в оглядовій статистичної літературі не друкується, але середні значення торгових надбавок в Німеччині становлять по продовольчих товарах - 17%; по текстильних товарах - 33%; по радіо і телевізійній техніці - 30%. Набагато вище торговельні надбавки по товарах сезонного споживання (вони страхують ризики від зниження обсягу покупок у позасезонним період), за спеціальними і рідко купуються виробів, по товарах з високими витратами транспортування, складування, зберігання і товарам з високою еластичністю попиту.
Великі можливості є у торгових підприємств щодо уточнення величини торгових надбавок і ринкових цін з урахуванням форм і методів розрахунків за товари і умов їх доставки. Так, у разі надання товарів на реалізацію витрати на продаж, можливо, коригувати (зменшити) на величину сплати відсотків за користування кредитами (на рівні величини витрат за статтею). При доставці товарів підприємству транспортом постачальника витрати на продаж зменшуються на величину транспортних витрат. На товари, запропоновані на реалізацію і доставлені транспортом постачальника, рівень витрат на продаж, можливо, скоригувати як на величину сплати відсотків за користування позикою, так і на величину транспортних витрат
В даний час для формування торгових надбавок на товари, що реалізуються за вільними цінами використовуються два підходи - витратний і ринковий.
При затратномподходе величина торговельних надбавок (націнок) в процентах до товарообігу визначається шляхом підсумовування прогнозованих рівня витрат, показника рентабельності (прибутку у відсотках до товарообігу). Такий метод розрахунку торгової надбавки (націнки) застосовується для товарів (продукції), що реалізуються в умовах незначної конкуренції.
В останні роки все ширше застосовується ринковий підхід до встановлення торгових надбавок сутність якого полягає в тому, що ціна визначається ринком на основі попиту і пропозиції. Знаючи ринкову ціну товару (сировини), торгова фірма шукає можливість покупки його за найнижчими цінами, з тим щоб отримати такий валовий дохід, який був би достатнім для відшкодування витрат і утворення прибутку, Даний підхід при визначенні рівня торговельної надбавки має місце в умовах розвитку конкуренції на товарних ринках.
Розглянемо більш докладно порядок обґрунтування рівня торговельних надбавок на торгових підприємствах.
2.Обоснованіе розмірів торговельних надбавок на торговельних підприємствах
2.1. Методи розрахунку торгових надбавок
Предметом цінової політики торгового підприємства виступає не ціна товару в цілому, а лише один з її елементів - торговельна надбавка. Саме цей елемент ціни товару характеризує ціну торгових послуг, пропонованих покупцеві при його реалізації торговельним підприємством. І тільки цей елемент ціни з урахуванням кон'юнктури споживчого ринку, умов своєї господарської діяльності, рівня ціни виробника та інших факторів торгове підприємство формує самостійно. Незважаючи на високу ступінь зв'язку з ціною виробника, рівень торговельної надбавки далеко не завжди визначається рівнем ціни на товар. Так, при низькому рівні ціни на товар, запропонованому його виробником, може бути сформований високий рівень торговельної надбавки, і навпаки - при високому рівні ціни виробника торговельні підприємства часто обмежуються низьким рівнем торговельної надбавки.
Нижньою межею формування торгової надбавки підприємств роздрібної торгівлі виступають ціни оптового пропозиції товару на ринку, що визначаються цінами його виробників і оптових посередників. Верхній межею формування торгової надбавки підприємств роздрібної торгівлі є ціни попиту кінцевих покупців товару.
Торгова надбавка підприємства складається з трьох основних елементів:
1) суми витрат обігу, пов'язаних з реалізацією товару;
2) суми податкових платежів, що входять в ціну товару, тобто сплачуваних безпосередньо за рахунок доходів торгового підприємства (до них відносяться податок на додану вартість, акцизний збір, митні збори і мита
3) суми прибутку і реалізації товарів (до вирахування з неї податків).
Зниження рівня витрат обігу (тобто їх розміру в ціні кожного товару) може бути забезпечено за рахунок зростання обсягу продажу товарів, реалізації внутрішніх резервів їх економії та інших напрямків господарської діяльності. Зниження суми і рівня податкових платі? Лень, що входять в ціну товару, може бути забезпечено за рахунок вдосконалення асортиментної політики підприємства, відмови від імпорту низки товарів, здійснення більш ефективної податкової політики (більш повного використання системи податкових пільг) та інших заходів. Зниження рівня перших двох елементів в ціні товарів дозволяє формувати в рамках діапазону торгової надбавки вищий розмір прибутку (рівень рентабельності), тобто здійснювати більш ефективну цінову політику.
Базою формування рівня торговельної надбавки служить рівень цін придбання товару. Незважаючи на глибоку взаємозв'язок рівень торгової надбавки далеко не завжди визначається рівнем ціни на товар. Так, при низькому рівні ціни виробника може бути сформований високий рівень торговельної надбавки (націнки), і навпаки - при високому рівні ціни виробника підприємства торгівлі та громадського харчування обмежуються низьким рівнем торговельної надбавки. У більш вигідному становищі перебувають підприємства, що здійснюють режим економії і отримують внаслідок цього значний розмір прибутку.
При визначенні рівня торговельної надбавки доцільно враховувати стадію життєвого циклу товару (продукції). На етапі впровадження нового товару (продукції) на ринок рівень торговельної надбавки встановлюється мінімальним, і продаж часто буває збитковою. На етапі підйому рівень торгової надбавки зростає, і відповідно зростає обсяг валового доходу. Найбільш висока торговельна надбавка формується на стадії зрілості, коли обсяг продажу максимальний. Етап догляду товару (продукції) з ринку супроводжується падінням рівня торговельної надбавки і значним зменшенням валових доходів.
Рівень торгових надбавок диференціюється в залежності від типу підприємств торгівлі. Їх відмінності в роздрібній та оптовій торгівлі пояснюються термінами реалізації товарів, оборотністю, необхідно? Стю надання додаткових послуг під час продажу і післяпродажного обслуговування. Обмежені терміни реалізації (особливо швидкопсувних товарів), швидка оборотність продовольчих товарів впливають на формування більш низького рівня торговельної надбавки, так як зменшують розмір витрат, необхідних для їх доведення до покупця. Повільна оборотність непродовольчих товарів (особливо складного ас? Сортименту) і додаткові витрати по їх реалізації є визначальними факторами встановлення більш високого рівня торговельної надбавки. В універсальних магазинах середній рівень торгової надбавки залежить від складного співвідношення в обсязі товарообігу продовольчих і непродовольчих товарів. З ростом частки непродовольчих товарів середній розмір торговельної надбавки збільшується, і навпаки.
Невисоким рівнем торговельних надбавок відрізняються фірмові магазини. Це пояснюється тим, що частина їх витрат відшкодовується за рахунок доходів їх власників - підприємств-виробників фірмової продукції, оптових підприємств. Більш низький рівень витрат, ніж у конкурентів, дозволяє встановити невисокий рівень торговельної надбавки, зробити ціну товару більш привабливою для покупця і, як наслідок, сприяє розширенню сфери діяльності підприємства на споживчому ринку.
Рівень торгових надбавок залежить від застосовуваного методу організації продажу. Так, впровадження самообслуговування, торгівлі за зразками, через торговельні автомати сприяє встановленню більш низького рівня витрат за рахунок економії коштів на оплату живої праці. Зменшення цих витрат забезпечує можливість зниження ціни товару (про? Продукції), одночасно стимулюючи зростання обсягу реалізації і величини валового доходу.
На підприємствах торгівлі рівень торговельних надбавок диференціюється в залежності від якості товарів (продукції), культури торговельного обслуговування. Рівень торгових надбавок на високоякісні товари істотно відрізняється від рівня торговельних надбавок на інші товари, маючи в ціні такого товару значну питому вагу.
Вибір моделі розрахунку рівня торговельної надбавки. Цей вибір визначається конкретним цільовим орієнтиром, обраним для здійснення цінової політики по дайной групі (підгрупі, виду) товарів:
де Утн1 --уровень торгової надбавки до ціни закупівлі товару в% (перша модель розрахунку);
Цз - ціна закупівлі одиниці товару у постачальника;
б) при орієнтир цінової політики на поточні витрати базовим елементом розрахунку рівня торговельної надбавки приймається - сума витрат обігу, що припадає на одиницю реалізованого товару. У цьому випадку модель розрахунку рівня торгової надбавки до ціни закупівлі товару має вид:
де Утн2 - рівень торговельної надбавки до ціни закупівлі товару в% (друга модель розрахунку)
ІВ - середня сума витрат обігу, що припадає на одиницю реалізованого товару;
П - розрахункова сума прибутку, яка припадає на одиницю реалізованого товару (її розрахунок здійснюється за наведеною окремо формулою);
Снд - ставка податку на додану вартість (і, інших податків, що сплачуються за рахунок доходів торгового підприємства), в%;
Уп - рівень прибутку до витрат обігу, в% (зазвичай встановлюється єдиним по товарах з даної орієнтуванням цінової, політики);
Цз - ціна закупівлі одиниці товару у постачальника;
в) при орієнтира цінової політики на прибуток базовим елементом розрахунку рівня тортовой надбавки приймається цільової рівень рентабельності витрат обігу (визначається відношенням цільової суми прибутку до планової суми витрат обігу підприємства. У цьому випадку модель розрахунку рівня торгової надбавки до ціни закупівлі товару має вид:
де УтнЗ - рівень торговельної надбавки до ціни закупівлі товару, в% (третя модель розрахунку);
ЦП-розрахункова сума цільового прибутку, яка припадає на одиницю реалізованого товару (її розрахунок здійснюється за наведеною окремо формулою);
ІВ - середня сума витрат обігу, що припадає на одиницю реалізованого товару;
Снд - ставка податку на додану вартість (та інших податків, що сплачуються за рахунок доходів торгового підприємства), в%;
НРЦ - середній по підприємству цільовий рівень рентабельності витрат обігу, в%;
Цз - ціна закупівлі одиниці товару у постачальника.