У формується в умовах ринкових відносин багатоукладної економіки питання про рентні відносинах набуває практичну і наукову значущість. Теоретичні розробки земельної ренти, вважає Рагозін В.В, дають "можливість встановлення науково обґрунтованих цін, дозволяють точніше дотриматися принципів оплати по праці" (9, с.48).
Вартість, створена необхідною працею, відшкодовуючи витрати на виробництво робочої сили, повністю споживається і вибуває з процесу відтворення. Частина чистого доходу йде на накопичення, за рахунок якої виділяються в натурі або купуються після її реалізації додаткові кошти, що входять в новий цикл виробництва поряд з відшкодованими. Їх загальна вартість в наступному циклі переноситься на новостворений продукт, і далі вони роблять кругообіг вже як елементи минулої праці. Чистий дохід використовується для сплати податків до бюджету та внесків до позабюджетних фондів, формування різних відтворювальних фондів.
Ефективність використання факторів виробництва в значній мірі зумовлюється їх збалансованістю. Встановлення належних пропорцій між окремими факторами виробництва досягається шляхом розумної спеціалізації виробництва і його концентрації до оптимальних розмірів, вдосконалення планування, збуту і матеріально-технічного постачання, економічного стимулювання підприємств і їх працівників.
Нерозривний складова частина виробництва - звернення. Його функцією є переміщення створених у виробництві матеріальних благ споживачеві через механізм купівлі - продажу або інших форм обміну. У процесі звернення речова форма продукту перетворюється на товар, товар в гроші і назад. Відносини обміну здійснюються відповідно до вартості товару, вираженої в її ринковою ціною. В результаті звернення товаровиробник за рахунок виручки повинен відшкодувати витрати виробництва і отримати певний прибуток.
У літературі виділяють наступні види прибутку: бухгалтерську (фактичну), економічну (чисту) і нормальну (нульову).
Бухгалтерська (фактична) прибуток - це різниця між валовим доходом (виручкою) і явними витратами (грошові витрати на зарплату, на придбання сировини, матеріалів і т.д.). Бухгалтерська прибуток визначається з максимальною точністю і служить підставою для подальших фінансово-економічних розрахунків. Економічна прибуток відрізняється від бухгалтерської тим, що визначається як різниця між валовим доходом (виручкою) і економічними (повними, повними конкурентними) витратами. Останні в свою чергу складаються з витрат явних і поставлений, до яких відносяться доходи від факторів виробництва, що знаходяться у власності власника і їм же використовуваних. Розмір прибутку умовний і застосовується на етапі прийняття рішення про доцільність організації виробництва.
Нормальний прибуток - прибуток, що дорівнює поставлений витрат, вкладених в справу власником підприємства. Наприклад, нормальний прибуток дорівнює позичковим відсотку для капіталу або орендної плати на землю для природних ресурсів. Нормальна прибуток характеризує рівень прибутку, при якому вкладення в дане виробництво не більше ефективні, ніж вкладення в інший вид діяльності (здача в оренду, зберігання грошей в банку). Вона необхідна для утримання капіталу в даній галузі виробництва.
Самоокупним функціонування підприємства не виключає жоден з трьох сформованих на практиці основних джерела розширеного відтворення - прибуток підприємства, кредит банку і бюджетні асигнування. Важливо, щоб виробнича діяльність сільськогосподарського підприємства забезпечувала отримання прибутку на рівні, достатньому для здійснення процесу відтворення. Маса прибутку і її рівень повинні забезпечувати відновлення спожитих ресурсів і їх розширення. Однак періоду реформ характерні суттєві коливання в рівні рентабельності основних видів сільськогосподарської продукції. У цих умовах не всяке нормально працююче підприємство може працювати прибутково і отримувати прибуток в розмірах, які забезпечують фінансування розширеного відтворення. Розрив між потребою у фінансових коштах на розширення виробництва і сумою прибутку, яка може бути отримана при суспільно нормальних умовах господарської діяльності і даному рівні цін повинен відшкодовуватися за рахунок зовнішніх джерел фінансування - бюджету або банківського кредиту (6, с. 85).
В економічній літературі доходи характеризуються, наприклад, як "кошти в грошовій або натуральній формі, одержувані економічними об'єктами в результаті їх економічної діяльності" (6, с. 142). або
як "будь-який приплив грошових коштів або отримання матеріальних цінностей, які мають грошову вартість" (10, с. 95).
Розглянуті визначення розпливчасті і не досить повно характеризують економічну сутність доходів. Це пов'язано з тим, що розвиток товарно-грошових відносин передбачає існування різноманітних, часом складних і унікальних типів і схем угод купівлі-продажу. У цих умовах не всякий приплив грошових коштів і матеріальних цінностей може вважатися доходом господарюючого суб'єкта. Наприклад, отримані суми позик, кредитів, застав, авансів, податків по обов'язкових платежах призводять до збільшення коштів на розрахунковому рахунку підприємства, але не мають жодного впливу на його прибутковість, оскільки за чинним законодавством належать третім особам.
У контексті сучасних реалій економічну сутність доходів більш повно відображає визначення, що приводиться в ПБО "Доходи організації" (ПБУ 9/99). Тут під доходами розуміють "збільшення економічних вигод у результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна) і (або) погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цієї організації, за винятком внесків учасників (власників майна)" (19, с.62). Виходячи з даного визначення, не всяке збільшення капіталу буває наслідком зростання доходів. Наприклад, вкладення додаткових коштів власниками, які збільшують капітал підприємства, до доходів не відносяться.
Дохідна діяльність будь-якого підприємства виражається не тільки в зростанні його капіталу, під яким мають на увазі матеріальні ресурси, що використовуються в процесі виробництва, але і в збільшенні оплати праці працівників. Отже, у визначенні доходів необхідно врахувати взаємозв'язок підвищення прибутковості підприємства і рівня оплати праці його працівників. З огляду на вищевикладене, доходом підприємства можна визнати збільшення економічних вигод у результаті надходження грошових коштів і матеріальних цінностей, а також погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу підприємства та фонду оплати праці його працівників.
1.2 Поняття доходів підприємства
Розподіл доходів від економічної діяльності господарюючих суб'єктів отримало в західній економічній науці назву функціонального, що відображає реально існуючі відмінності у функціях найманих працівників і підприємців у відтворювальному процесі підприємства.
Розподіл грошових доходів в рамках підприємства, пов'язане з економічними функціями доходообразующей суб'єктів, дозволяє виділити трьох господарюючих суб'єктів і відповідних виконання ними економічних функцій трьох форм грошових доходів: 1) заробітну плату як дохід найманого працівника; 2) прибуток-як дохід підприємця, власника засобів виробництва (основного капіталу); 3) відсоток як дохід на грошовий капітал (позиковий або надається кредит) (18, с. 214).
Кожна з форм грошового доходу підприємства винагороджує продуктивні зусилля відповідного господарюючого суб'єкта, забезпечує відтворення системи економічних потреб і інтересів.
Заробітна плата, прибуток, відсоток виступають в ринковій економіці матеріальним джерелом, спонукальним економічним мотивом ефективного використання здібностей до праці, засобів виробництва (основного капіталу), грошового капіталу.
Дохід підприємства-це грошові кошти, отримані ним в результаті економічної діяльності за певний період (день, тиждень, місяць, рік).
Будь-який результат господарської діяльності (товар, послуга) в ринковій економіці в кінцевому рахунку практично реалізується в ціні. Ціна будь-якого товару і всієї господарської діяльності підприємства розподіляється на дві основні частини: 1) відшкодовує матеріально-виробничі витрати і забезпечує підтримку простого відтворення (по марксистської термінології це С - постійні або поточні, спожиті матеріально-виробничі витрати; 2) на додану, або знову створену вартість по марксистської термінології (18, с. 215).
Додана, або новостворена вартість - це те, що додано живою працею до матеріальних затрат. Новостворена, або додана вартість становить різницю між ціною товару і матеріально-виробничими витратами на його виробництво. Це єдине реальне джерело не тільки для розподілу між усіма господарюючими суб'єктами в рамках підприємства, а й єдине джерело для макроекономічного перерозподілу доходів.