Ефективність менеджменту в значній мірі визна-ляется використанням широкого спектра наукових підходів і методів управління, обгрунтованістю їх застосування. В на-варте час застосовуються тільки деякі наукові підходи до менеджменту, що пояснюється «вузькістю» його розуміння.
Аналіз теорії і практики управління різними об'єктивним тами дозволяє встановити необхідність застосування до менеджменту, по Р. А. Фатхутдінова, 13 наукових підходів до менеджменту.
Дані підходи слід віднести до головних принципів управління. Принципи управління можна визначити як ос-новні правила, що випливають з об'єктивних економічних законів і закономірностей суспільного розвитку. Ними долж-ни керуватися суб'єкти (органи) управління в процесі управління конкретними об'єктами з метою забезпечення висо-кою ефективності управлінської діяльності.
Підходи до менеджменту
При адміністративному підході регламентуються функції, права, обов'язки, елементи системи ме-менеджменті в нормативних актах
Відтворювальний підхід орієнтований на посто-янное відновлення виробництва товару для удовле-творіння потреб ринку з меншими витратами
При динамічному підході об'єкт управління рас-розглядати в діалектичному розвитку, в причинно-наслідкових зв'язках і співпідпорядкованості
При інтеграційному підході встановлюються взаи-мосвязи між окремими підсистемами і еле-тами системи управління
Суть кількісного підходу полягає у використанні кількісних оцінок при допомозі математичних, статистичних, інженерних розра-тов і т. Д.
Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію керуючої підсистеми на споживача
При нормативному підході встановлюються нормативними-ви в управлінні
Поведінковий підхід полягає в тому, щоб по-могти працівнику усвідомити власні можливості
При процесному підході управління розглядається як сукупність взаємопов'язаних функцій
При системному підході будь-яка система рассматрива-ється як сукупність взаємопов'язаних елементів
Ситуаційний підхід передбачає, що застосування різних методів управління визначається кон-конкретній ситуацією
Суть функціонального підходу полягає в тому, що потреба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконувати для її удовле-творіння:
- науковий підхід до виконання кожного елемента роботи;
- науковий підхід до підбору, навчання і тренуванні ра-бочего;
- кооперація з робітниками;
- поділ відповідальності за результати між ме-неджерамі і робочими.
Американський дослідник Г. Емерсон (1853-1931 рр.) В книзі «Дванадцять принципів продуктивності» привів сле-дмуть управлінські принципи:
- точно поставлені цілі;
- здоровий глузд;
- компетентна консультація;
- дисципліна;
- справедливе ставлення до персоналу;
- оперативний, надійний, повний, точний і постійний облік;
- диспетчеризація;
- норми і розклад;
- нормалізація умов;
- нормування операцій;
- написані стандартні інструкції;
- винагороду за продуктивну працю.
Провідними принципами Г. Емерсон вважав точно постав-лені цілі і здоровий глузд.
Соціолог М. Вебер на основі узагальнення прусського досвіду управління адміністративними організаціями розробив так звані універсальні правила, якими, на його думку, повинні керуватися будь-які органи управління. Вивчення принципів управління було в подальшому продовжено рядом вітчизняних і зарубіжних вчених.
Спеціалізація робіт для ефективного використання робочої сили (за рахунок скорочення числа цілей, на кото-які направляються зусилля працюючих)
Кожному працюючому повинні бути делеговані пів-номочія, достатні для того, щоб нести відпові-ності за виконання роботи
Робітники повинні залежати від умов угоди з керівництвом, менеджери повинні застосовувати справед-лівие санкції до порушників дисципліни
Працівник отримує розпорядження і звітує тільки перед одним безпосереднім начальником Всі дії, які мають однакову мету, повинні обсягів по-диня в групи і здійснюватися за єдиним планом Інтереси організації мають перевагу перед ін-Терес індивідуумів
Отримання працівниками справедливої винагороди за свою працю
Природний порядок в організації, що має управ-ляющий центр. Кращі результати досягаються при вірній пропорції між централізацією і децентралі-зацией. Повноваження (влада) повинні делегуватися пропорційно відповідальності
Нерозривний ланцюг команд, по якій передаються всі розпорядження і здійснюються комунікації між усіма рівнями ієрархії ( «ланцюг начальників»)
Робоче місце для кожного працівника і кожен робіт-ник на своєму місці
Встановлені правила і угоди повинні прово-диться в життя справедливо на всіх рівнях скалярною ланцюга
Установка працюють на лояльність по відношенню до організації і довгострокову роботу, так як висока плинність знижує ефективність
Заохочення працюючих до вироблення незалежних суж-дений в межах делегованих їм повноважень і виконуваних робіт
Повноваження і відповідальність
Підпорядкованість особистих інтересів
Гармонія інтересів персоналу і організації забезпечують-кість єдність зусиль ( «в єднанні - сила»)
Принципи управління відображають теоретичний ідеал управління, до досягнення якого необхідно прагнути. Реалізація цих принципів є критерієм ефективності і науковості управління на всіх його рівнях.
Принципи управління доцільно використовувати:
- при побудові системи управління, при цьому вони вимушені звертатися-ступають як обмежувальних умов створення визна-ленній системи (структури) управління;
- при оцінці якості системи управління, т. е. результатів процесу управління. У цьому сенсі вони перетворюються в критерії оцінки якості, результативності роботи органів управління.
Для формування, функціонування та розвитку системи менеджменту необхідно дотримуватися цілий ряд принципів управління, які є загальними для всіх систем управління. У їх числі принципи:
- поєднання спеціалізації і універсалізації в управ-ванні (при виконанні управлінських робіт повинно забезпечують-тися оптимальне співвідношення між спеціалізацією і уні-версалізаціей);
- економічності управління (при виборі способів і засобів для здійснення управління і досягнення мети необ-ходимо обмежувати витрати - трудові, матеріальні, ча-менниє, фінансові, моральні та ін.);
- ефективності управління - принцип, припускаю-щий досягнення максимально високих результатів при фікс-рова витратах або певних результатів при міні-мінімальних витратах;
- відповідності способів і засобів впливів законо-мірності, властивим об'єкту управління (при управлінні не-обходимо враховувати стан і закономірності розвитку об'єк-єкта управління);
- відповідності повноважень поставленим завданням, долж-ностно обов'язків (керівництво має делегувати орга-нам або кадрам управління повноваження, необхідні для ви-конання поставлених перед ними завдань);
- адекватності реакції керуючої підсистеми откло-неніям керованої підсистеми від заданої величини;
- виключення (тільки при значних відхиленнях від стандартів і правил повинна спрацьовувати система контролю);
- оптимального поєднання централізації і децентралізації в управлінні (в кожній системі управління в конкретний період часу є оптимальний рівень централізації (децентралізації) виконання відповідних управленче-ських функцій). З цим пов'язано два полярних за смисловим змістом принципу управління: принцип єдиноначальності і принцип групової самоорганізації. У цьому діалектичному єдності, взаємодії полярних принципів і складається під-лінная природа і сутність діяльності сучасного менед-Жера.
Наведені принципи управління є традицион-ними, або канонічними. Крім того, вони є загальними, т. Е. Характерними для будь-якої підсистеми. Разом з тим кожна підсистема системи управління має формуватися і функ-ціоніровать на основі ще і специфічних принципів. Так, специфічними принципами управління персоналом є: розподіл праці, єдиноначальність, підпорядкованість особистих інте-сов загальним і ін.
- гуманність управління, що передбачає надано-ня пріоритетів потреб та ціннісним уявленням працюючих;
- відповідальність як умова успішного менеджменту;
- комунікації, що пронизують фірму по горизонталі і вертикалі;
- атмосфера у фірмі, що сприяє розвитку спосіб-ностей працюючих;
- пайову участь кожного працюючого в результатах фірми;
- орієнтація діяльності підприємства на споживача;
- стійкість до впливів факторів зовнішнього середовища (при зміні окремих елементів мікро або макросередовища організації система управління повинна продовжувати функцио-лося раніше і виконувати поставлені цілі);
- своєчасна реакція на зміни в навколишньому середовищі;
- орієнтація менеджменту на кінцеві результати ра-боти;
- використання методів роботи з людьми, забезпечую-щих задоволеність роботою;
- участь менеджерів в роботі груп на всіх етапах як умова узгодженості роботи;
- вміння слухати тих, з ким менеджер стикається в ра-боті;
- динамізм формування і розвитку інновацій;
- етика бізнесу;
- чесність і довіра до людей;
- опора на фундаментальні основи менеджменту: якост-ство, витрати, сервіс, нововведення, контроль ресурсів, персо-нал;
- якість особистої роботи і її постійне досконалість-вання.