Принципи менеджменту можна представити як закономірності і правила здійснення управлінської діяльності.
Основоположним є принцип оптимального поєднання централізації і децентралізації в управлінні
який передбачає вміле використання єдиноначальності і колегіальності в управлінні, а також широке залучення трудящих до управління виробництвом.
Адже якщо розглянути управління виробництвом як свідому цілеспрямовану діяльність по досягненню кінцевих результатів найбільш ефективним шляхом, то діяльність будь-якого працівника щодо використання резервів, пошуку ефективних прийомів своєї роботи треба розглядати як управлінську.
Форми участі трудящих в управлінні виробництвом різноманітні: в виборних, директивних і законодавчих органах, в органах колективного та колегіального прийняття рішення, в господарських органах управління; часткова оплата праці; спільні грошові кошти, вкладені в акції.
Єдиноначальність надає керівнику конкретного рівня управління право одноосібного вирішення питань, що входять в його компетенцію. Колегіальність передбачає вироблення колективного рішення, але відповідальність за нього індивідуальна.
Здійснення принципу науковості
виробництвом передбачає все більш повне пізнання і використання в практиці управління об'єктивно діючих економічних законів. Ці закони диктують логіку поведінки не тільки адміністратору, а й кожному пересічному працівнику.
Економічні закони, як і закони природи, об'єктивні, а й на відміну від них виникають і діють в суспільстві. Це закони функціонування певної суспільної формації, які формулюються на основі вивчення та узагальнення матеріальних умов, потреб, інтересів цілих класів і народів певних історичних епох. Існує складна система економічних законів, які розрізняються за часом свого виникнення, сфері дії і ролі, яку вони відіграють у розвитку суспільного виробництва.
Здійснення принципу науковості управління забезпечується за рахунок узагальнення та поширення кращого досвіду управління виробництвом, досягнення найбільшої економічності і ефективності роботи апарату управління.
Принцип системного підходу до управління
на відміну від інших підходів (функціонального, аспектно) має інструментом взаємної ув'язки і узгодження окремих груп завдань і їх рішень. Призначенням системного підходу є вирішення всього комплексу задач, що виникають з урахуванням їх взаємозв'язків і впливу чинників будь-якої природи.
Принцип поєднання прав
обов'язків і відповідальності передбачає, що кожна людина в організації наділяється конкретними правами, несе відповідальність за виконання своїх обов'язків.
Принцип ієрархічності і зворотного зв'язку
полягає в створенні багаторівневої системи управління, в якій здійснюється контроль за діяльністю всіх ланок системи на основі зворотного зв'язку. По каналах зворотного зв'язку інформація про роботу керованого об'єкта передається в керуючу систему, за рахунок чого є можливість коригувати хід виробничого процесу.
Принцип приватної свободи
передбачає, що всі ініціативи виходять від вільно діючих економічних суб'єктів, які виконують управлінські функції в рамках чинного законодавства, але за своїм бажанням. Свобода господарської діяльності представляється як свобода вибору сфери діяльності, професії, партнерів.