Казка «Мужик і Ведмідь» - фольклорний твір давньої Русі. Захоплююче в алегоричній формі казка «Мужик і Ведмідь» відбила розкол відносин між світом природи і людиною.
Російські народні казки завжди несли в собі повчальний зміст, так і казка «Мужик і ведмідь» розповідає читачеві, як боляче б'є життя по ледарям і ледарям. Мужик робимо всю брудну роботи - оре, сіє і збирає посіви. Ведмідь ні в що не вникає - просто ділить урожай (думаючи, що вершки у ріпи смачніше). Казка «Мужик і ведмідь» дає ведмедю ще один шанс, але він просто вирішує, що «корінці - всьому голова» і знову потрапляє «мимо». Тепер-то ведмідь точно повинен одуматися і почати вникати «що і як», але немає - він вирішує, що більше не вестиме справ з хитрим мужиком. Казка «Мужик і ведмідь» висміює архаїчність ведмедя, який залишається голодним.
Незважаючи на те, що історія невелика за своїм змістом, суть передана дуже влучно і ємко. Казка «Мужик і Ведмідь» не позбавлена гумору, тому буде цікава і дітям і їх батькам.
Мужик і ведмідь (Вершки і корінці)
Мужик поїхав в ліс ріпу сіяти. Оре там так працює. Прийшов до нього ведмідь:
- Мужик, я тебе зламаю.
- Бути так, - сказав медведь.- А коли обдуриш, так в ліс до мене хоч не їдь.
Сказав і пішов в Дуброві.
Ріпа виросла велика. Мужик приїхав восени копати ріпу. А ведмідь із діброви вилазить:
- Мужик, давай ріпу ділити, мою частку подавай.
- Гаразд, медведюшка, давай ділити: тобі вершки, мені корінці. Віддав мужик ведмедеві всю бадилля. А ріпу наклав на віз і повіз до міста продавати.
Назустріч йому ведмідь:
- Мужик, куди ти їдеш?
- Їду, медведюшка, в місто корінці продавати.
- Дай-но спробувати - який корінець? Мужик дав йому ріпу. Ведмідь, як з'їв:
- А-а! - заревел.- Мужик, обдурив ти мене! Твої корінці сла-деньки. Тенере НЕ їдь до мене в ліс по дрова, а то заламав.
На другий рік мужик посіяв на тому місці жито. Приїхав жати, а вже ведмідь його чекає:
- Тепер мене, мужик, не обдуриш, давай мою долю. Мужик говорить:
- Бути так. Бери, медведюшка, корінці, а я собі візьму хоч вершки.
Зібрали вони жито. Віддав мужик ведмедеві корінці, а жито наклав на віз і повіз додому.
Ведмідь бився, бився, нічого з корінцями зробити не міг.
Розсердився він на мужика, і з тих пір у ведмедя з мужиком ворожнеча пішла.
