Багатозначність поняття "духовна культура" обумовлена складністю, багатоаспектністю і багатофункціональністю його змісту та історичної рухливістю самого явле-ня. Духовна культура виступає і як процес творчої активності особистості, спрямованої на створення, розповсюдження-ня і засвоєння духовних багатств, і як історично обу-спійманих сукупність життєвих стандартів, цінностей, ідей, знань, досягнень в духовному житті суспільства.
До основних елементів духовної культури можна відне-сти: моральну культуру; культуру способу життя і побуту, культурні форми спілкування; ідеологію як по-літичну культуру; правову культуру; виховання як духовний вплив на людину з метою його вдосконалення-шенствования; науку як суму знань про закони роз-ку природи і суспільства і як продуктивну силу; просвітництво та освіту як систему поширення наукових знань; художню культуру; мова і мова як засіб спілкування між людьми; норми поведінки.
Духовна культура державного службовця обусловле-на станом загальної культури суспільства і, зокрема, його духовної культури, а також сферою діяльності людини. У той же час громадська духовна культура інтегрує духовний потенціал людей, зайнятих у сфері як матеріального-ної, так і інтелектуальної діяльності. В утворюється складному взаємозв'язку культури особистості і культури соціуму укладено механізм розвитку суспільства. Кожному періоду ис-торії, типу управління відповідає свій образ державного-венного службовця.
Духовна культура не природжена людині і не є його генетичним надбанням або особливістю і її форми-вання відбувається протягом усього життя не тільки під впли-яніем тих чи інших позитивних обставин, але часом і завдяки інтелектуально-вольовим властивостям особистості. Л. М. Толстой писав: "Для сприйняття чужої мудрості потрібна перш за все самостійна робота".
Духовна культура не є прямим наслідком раз-витку матеріальної сфери, стан якої може спо-собствовать або перешкоджати розвитку духовності. У ній ідеальне панує над матеріальним, а в особистості висо-кою духовної культури інтелектуальні, моральні, естет-етичні потреби переважають над меркантилізмом, ситос-ма, прагненням до показної розкоші, вещізмом, обива-тельской індиферентність.
Духовна структура особистості включає в себе ціннісно-орієнтовані ідеали, почуття, думки, зразки поведінки як в їх змістовно-раціональної, так і в чуттєво-емоційній формі. У складній динаміці соціокультурних змін людина, що не спирається на ціннісні Орієнтир-ції, втрачає здатність усвідомлювати необхідність докорінної зміни стереотипів своєї діяльності. Важливо пам'ятати, що основні елементи духовної культури особистості, реализу-Ясь в результатах праці, стають публічно зафіксований-ними елементами його особистої культури.
Духовність як емоційно-моральний феномен ос-новивается на постулаті моральної свідомості, в якому поєднуються моральний розум і розумна емоція, здатні вийти за межі повсякденного мислення при вирішенні складність нейших людських проблем.