міжнародні протоки
природні морські шляхи, що з'єднують окремі моря і океани і використовувані для міжнародного судноплавства М.п. - найкоротші морські шляхи, що зв'язують між собою не тільки континенти і країни, а й окремі частини одного і того ж держави. В силу міжнародних угод, міжнародних звичаїв і практики держав для таких проток був історично встановлений принцип свободи проходу суден і прольоту літаків всіх держав. Конвенція ООН з морського права 1982 р містить положення про те, що в протоках, використовуваних для міжнародного судноплавства, всі судна і літальні апарати користуються правом транзитного проходу, якому не повинно чинитися перешкод, тобто правом на здійснення свободи судноплавства і повітряної навігації. Ряд проток, використовуваних для міжнародного судноплавства, веде в закриті моря, які не служать за своїм географічним положенням для цілей транзиту. До таких проток відносяться Балтійські і Чорноморські протоки. Їхній правовий режим регулюється спеціальними міжнародними угодами і міжнародними звичаями. Див. Т.м. ТРАНЗИТНИЙ прохід В МІЖНАРОДНОМУ ПРОТОЦІ.
↑ Відмінне визначення
Неповне визначення ↓
протоки МІЖНАРОДНІ
природні водні простори, що розділяють частини суші і з'єднують між собою океани і моря або їх ділянки, по яких пролягають судноплавні траси міжнародного значення. Згідно Женевської конвенції про територіальне море та прилеглу зону 1958 р пріпролівние держави не повинні припиняти тут іноземного судноплавства. Більш докладно регламентує правовий режим П.м. Частина III Конвенції ООН з морського права 1982 р згідно з якою особливості зазначеного режиму залежать від типу відповідного протоки. Це можуть бути: а) протоки, що з'єднують частина відкритого моря або виключної економічної зони з територіальним морем будь-якої держави, де застосовуються правила мирного проходу через територіальне море; б) протоки, що використовуються для судноплавства між однією частиною відкритого моря або виключної економічної зони і інший, де діє правовий режим транзитного проходу; в) протоки, в серединній частині яких є смуга відкритого моря або виключної економічної зони, де діє прийнята для відкритого моря та виключної економічної зони свобода торгового і військового мореплавання; г) протоки, правовий режим яких встановлено спеціальними багатосторонніми міжнародними договорами, як це має місце щодо Балтійських проток. Чорноморських проток. Магелланової і Гібралтарської проток.
↑ Відмінне визначення
Неповне визначення ↓
міжнародні протоки
природні морські шляхи, що з'єднують між собою води морів і океанів. Правовий режим М. п. Визначається в залежності від режиму з'єднуються ними морів і від значення даних М. п. В системі морських шляхів.
Природні морські шляхи, що ведуть у внутрішні моря (див. Внутрішнє море), повністю є внутрішніми водами прибережної держави і знаходяться під його виключну юрисдикцію (напр. Керченську протоку, що з'єднує внутрішнє Азовське море з Чорним морем).
Протоки, що з'єднують відкриті моря і мають значення світових водних шляхів, вільні як в мирний час, так і під час війни для проходу по них торгових і військових судів усіх країн. До такого роду проток належать, напр. Магелланова протока і Гібралтарську.
Прагнення великих імперіалістичних держав встановити своє панування на світових водних шляхах особливо видно по відношенню до Гібралтарської протоки. Англія має на північному березі цієї протоки найбільшу військово-морську фортецю і базу, спираючись на яку, вона постійно тримає під загрозою свободу і безпеку мореплавання для судів усіх країн в Гібралтарській протоці, що є несумісним з загальновизнаним положенням Гібралтарської протоки як одного з основних світових водних шляхів .
В системі природних морських шляхів особливе правове становище мають балтійські і чорноморські протоки.
Балтійські протоки (Зунд, Великий і Малий Бельти) - з'єднують Балтійське море з Північним морем. Балтійські протоки є морськими шляхами, що дають прохід лише до берегів балтійських держав, найбільш зацікавлених тому в забезпеченні безпеки в цих протоках. Протягом тривалого часу Данія претендувала на одноосібне регулювання режиму військового судноплавства в балтійських протоках.
Корінні зміни в правовому режимі балтійських проток відбулися після перемоги Росії над Швецією в Північній війні 1700-21 рр. в результаті якої Росія стала провідною балтійської державою. З ініціативи Росії між усіма балтійськими державами було укладено ряд угод, найбільш важливими з яких були конвенції 1780 і 1800 рр. Ці конвенції проголосили Балтійське море закритим і встановили принцип, згідно з яким Балтійське море і балтійські протоки вважалися закритими для плавання військових судів небалтійських держав. Поряд з цим конвенції балтійських держав визнавали право всіх націй на мирне судноплавство в Балтійському морі. Однак ці конвенції не буде скасували зундские мит, проти справляння яких протестували як балтійські, так і небалтійських країни. Зундские мита були скасовані чинним досі багатостороннім Копенгагенським договором 1857 р
У 1924 р радянський представник на Римської конференції щодо обмеження морських озброєнь висунув пропозицію про закриття Зунда і Бельтов - для військових судів небалтійських держав, але західні імперіалістичні держави, які готували агресивну війну проти СРСР, зірвали тоді прийняття цієї пропозиції.
В сучасних умовах, коли Данія залучена до військового Північно-Атлантичний блок, особливо зросла загроза агресії через балтійські протоки. У цих умовах перед народами балтійських держав постає завдання створення такого режиму балтійських проток, який міг би забезпечити безпеку і національні інтереси цих країн і служити справі зміцнення миру в усьому світі.
Чорноморські протоки (Босфор і Дарданелли) - протоки, що з'єднують відкрите Середземне море з закритим Чорним морем і є морськими шляхами, що дають прохід до берегів лише чорноморських держав. До переходу до Росії частини чорноморського узбережжя по Кучук-Кайнарджийським договором 1774 р Туреччина вважала встановлення режиму чорноморських проток своєю винятковою компетенцією. Після підписання Кучук-Кайнарджійського договору, який проголосив, з ініціативи Росії, свободу торгового судноплавства в чорноморських протоках для всіх країн, режим чорноморських проток встановлювався спільно чорноморськими державами - Туреччиною і Росією.
Цей принцип неодноразово порушувався Туреччиною під тиском Англії, Франції та інших нечорноморських держав, які прагнули до зовнішньополітичного ослаблення Росії.
У наст, час режим чорноморських проток регулюється конвенцією, укладеної в 1936 р в м Монтре. Конвенція 1936 р визнала принцип свободи торговельного судноплавства по протоках для судів усіх країн. Прохід військових судів чорноморських держав у мирний час був оголошений вільним, без обмеження тоннажу і класу, але лінійні кораблі повинні проводитися поодинці і з ескортом не більше ніж з двох міноносців, а підводні човни - в надводному стані.
Прохід військових судів і тоннаж знаходяться в Чорному морі військових судів нечорноморських держав обмежений. Конвенція передбачала, що під час війни, якщо Туреччина не є воюючою стороною, військові судна будь-якої воюючої держави не можуть проходити по протоках. Конвенція надавала Туреччини, коли вона буде воюючою стороною, право дозволяти або забороняти будь-яким іноземним військовим кораблям прохід протоками.
Друга світова війна виявила повну незадовільність конвенції 1936 р постанови якої не забезпечили безпеки чорноморських держав і не змогли запобігти використання чорноморських проток агресивними державами у ворожих СРСР цілях. Туреччина, в порушення своїх зобов'язань згідно з конвенцією 1936 р пропускала в Чорне море військові судна фашистських держав, що змусило радянське Верховне Командування зняти з головних напрямків театру військових дій значну кількість збройних сил для оборони чорноморського узбережжя.
Туреччина в своїй заяві у відповідь погодилася покласти в основу обговорення майбутнього режиму чорноморських проток ряд пропозицій Радянського Союзу, викладених у вищезазначених нотах. Однак залежність Туреччини від США і грубий тиск на неї з боку останніх завадили справедливого вирішення питання про режим чорноморських проток.
↑ Відмінне визначення