Вартість лізингу складається з регулярних (піврічних, щоквартальних, щомісячних) орендних платежів, основними компонентами яких є амортизація та відсоток за кредит. У лізингові платежі можуть включатися також витрати по послугах, що надаються орендодавцем, які передбачені орендним договором. Сума орендних платежів забезпечує орендодавцю покриття витрат і фінансування покупки устаткування, а також отримання прибутку. Розглянемо деякі методи нарахування лізингових платежів.
Відносини між суб'єктами лізингового контракту регулюються умовами його розробки та реалізації. Принципова (класична) схема лізингу, якщо її спростити, складається з трьох стадій. Перша стадія обмежується тим, що лізингоодержувач частина лізингових платежів у вигляді завдатку (початковий внесок) переводить на рахунок лізингодавця в момент доставки і установки устаткування. Розмір цього авансу може змінюватися в залежності від об'єкта лізингу і особливостей лізингового контракту, а також від специфіки діяльності лізингової компанії.
На другій стадії обладнання починає «працювати», а виплата лізингових внесків набуває певну періодичність відповідно до умов лізингового договору. Сума внесків повинна покрити вартість обладнання. Користувач також виплачує відсотки, які є винагородою для лізингової компанії за попереднє фінансування.
Третя стадія характеризується можливістю здійснити опціон, тобто викуп об'єкта лізингу, в результаті чого користувач ставати не тільки економічним, але і юридичним власником майна (див. Малюнок 2).
Сума орендних платежів встановлюється в процентному відношенні від вартості обладнання, і лізингоодержувач може проводити платежі відповідно до умов лізингового контракту раз в тиждень, квартал, півріччя та рік. Перший платіж здійснюється відразу ж після поставки машин або іншої техніки.
Величина лізингових внесків безпосередньо залежить від покупної ціни об'єкта лізингу, терміну лізингового договору, залишкової вартості предмета лізингу та процентної ставки.
У лізинговому контракті можуть бути передбачені різні види платежів. Обсяг лізингового платежу залежить від елементів, що становлять основу платежу і від того, які платежі включені до його складу відповідно до лізинговим контрактом [11].
Під лізинговими платежами розуміється загальна сума, яка виплачується лізингоодержувачем лізингодавцю за надане йому право користування майном - предметом договору. У лізингові платежі включаються:
§ амортизація лізингового майна за весь термін дії договору лізингу;
§ компенсація витрат лізингодавця за використані їм позикові кошти;
§ комісійна винагорода лізингодавця за основну послугу (надання майна за договором лізингу);
§ оплата за додаткові послуги лізингодавця, передбачені договором лізингу;
§ податок на додану вартість.
Крім того, при деяких умовах договору до складу лізингових платежів можуть додатково включатися:
§ вартість викуповується майна - предмета договору, якщо викуп цього майна передбачений лізинговим контрактом (і порядок виплат зазначеної вартості у вигляді часток у складі лізингових платежів);
§ податок на лізингове майно, якщо він сплачується лізингодавцем;
§ страхові платежі за договором страхування лізингового майна, якщо страхування здійснювалося лізингодавцем.
Малюнок 2. Схема класичного лізингу
Лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем у вигляді окремих внесків. При укладанні договору сторони встановлюють загальну суму лізингових платежів, форму, метод нарахування, періодичність сплати внесків, а також способи їх сплати.
Платежі можуть здійснюватися в грошовій, компенсаційної (продукцією або послугами лізингоодержувача), а також змішаній формі. При цьому ціна продукції або послуг лізингоодержувача визначається згідно з чинним законодавством (див. Малюнок 3).
В якості методу нарахування лізингових платежів сторони можуть вибрати:
метод з «фіксованою на суму», коли загальна сума платежів нараховується рівними частками протягом усього терміну договору відповідно до погодженої сторонами періодичністю;
метод «з авансом», коли лізингоотримувач при укладанні договору виплачує лізингодавцю аванс у погодженому сторонами розмірі, а інша частина загальної суми лізингових платежів (за вирахуванням авансу) нараховується і сплачується протягом терміну дії договору, як і при нарахуванні платежів з фіксованою загальною сумою;
метод «мінімальних платежів», коли в загальну суму платежів включаються сума амортизації лізингового майна за весь термін дії договору, плата за використані лізингодавцем позикові кошти, комісійна винагорода і плата за додаткові послуги лізингодавця, передбачені договором, а також вартість викуповується лізингового майна (якщо такий викуп обмовляється в контракті).
У договорі лізингу боку встановлюють періодичність виплат, а також строки внесення плати по числах місяця. За угодою сторін внески можуть вноситися рівними частками, що зменшуються або збільшуються розмірах.
Залежно від способу сплати розрізняють наступні схеми лізингових платежів:
§ по дегресивної шкалою (рівними частками)
§ за прогресивною шкалою (розмір платежу наростає протягом терміну дії договору);
§ за регресивною шкалою (розмір платежу змінюється від великих величин до менших).
Малюнок 3. Види лізингових платежів
Сторони можуть встановлювати виплати платежів з пільговим періодом на початку дії договору, коли лізингоодержувач від них звільняється. Природно, при будь-якому способі виплати платежів, обраному сторонами, їх загальна сума залишається незмінною.
Для лізингодавця ставка лізингового платежу (орендної плати) повинна забезпечувати отримання прибутку не нижче середньої норми на вкладений капітал. Вигідність лізингу полягає в тому, що за період отримання орендних платежів вартість обладнання погашається в залежності від умов договору протягом 4-7 років. При цьому термін експлуатації цього обладнання може складати 10-12 років. Таким чином, лізингові (орендні) платежі за останні роки експлуатації, коли попередні надходження вже повністю погасили вартість обладнання, складають додатковий прибуток лізингових компаній. Сукупна сума лізингових платежів, як правило, на 30-40% перевищує вартість лізингового обладнання. При цьому при лізингу нової техніки в ряді держав лизингодателям надаються податкові пільги, особливо якщо фінанси вкладаються саме в ті галузі, в результаті діяльності яких зацікавлене суспільство [12].
В основі вибору найбільш прийнятної форми розрахунків лежить величина загального обсягу лізингових платежів. Ця величина не постійна, вона залежить від тих критеріїв, які будуть обрані для обгрунтування методики розрахунку. Чим швидше такою методикою буде передбачено відшкодування вартості лізингового обладнання, тим менша сума відсотків буде нараховуватися на вартість, що залишилася. Якщо ж лізингоотримувач переносить виплату перших платежів на пізніший термін, то первісна вартість техніки, наданої в оренду, збільшується за рахунок нарахованих відсотків на лізингове обладнання та кредит. У договорі фінансового лізингу може бути передбачено викуп лізингового майна. У цьому випадку за погодженням сторін залишкова вартість рівними частками включається в лізингові платежі.
З точки зору лізингоодержувача застосування будь-якої методики розрахунку лізингових платежів має переслідувати одну мету: використання лізингової угоди як ресурсозберігаючого фактора для проведення власних інвестицій.
Методика розрахунку лізингових платежів повинна бути проста і зрозуміла користувачам. Ця вимога може бути задоволена, якщо для розрахунків застосовується простий математичний спосіб, що допускає спрощення в обчисленнях в межах, істотно не спотворюють економічну величину показників.
Застосовується наступна послідовність розрахунків.
Величина належних лізингодавцю амортизаційних відрахувань розраховується за формулою:
де А - амортизаційні відрахування;
С - балансова вартість обладнання;
НА - норма амортизаційних відрахувань;
Т - період дії лізингової угоди
Платежі за кредитні ресурси визначаються за такою формулою:
де ПК - плата за кредитні ресурси;
К - величина кредитних ресурсів, що залучаються для проведення лізингових операцій;
СК - ставка за користування кредитними ресурсами.
При цьому величина кредитних ресурсів визначається за формулою:
де СН - вартість обладнання на початок року;
СК - вартість обладнання на кінець року;
Т - кількість років, на яке укладено договір лізингу.
Для розрахунку платежів за додаткові послуги лізингодавця (ПУ) використовується формула:
де РК - витрати на відрядження працівників фірми-лізингодавця;
РУ - Витрати на послуги юридичних консультацій;
РД - інші види витрат на послуги лізингодавця.
Розмір комісійних виплат (Пком) визначаються за формулою:
Пком = (К * ському) / 100, (5)
де ському - ставка комісійної винагороди.
Розрахунок розміру податку на додану вартість, що сплачується лізингодавцем до бюджету (НД), здійснюється за формулою:
де В - виручка по лізинговій операції, оподатковувана податком на додану вартість;
N - ставка податку на додану вартість.
При цьому розмір (В) визначається за формулою:
В = ПК + Пком + ПУ. (7)
Отже, загальна сума лізингових платежів (ЛП) складе:
ЛП = А + ПК + Пком + ПУ + НД. (8)
Величина лізингових внесків розраховується виходячи з їх періодичності, визначеної лізинговим договором, з використанням наступних формул:
а) при щорічній виплаті внесків:
де ЛВ - один лізинговий внесок.
б) при щоквартальній виплаті внесків:
в) при щомісячній виплаті внесків:
Зазначеним чином з урахуванням всіх елементів лізингових платежів розраховується базова величина, яка буде слугувати вихідною для розрахунків вартості лізингу. Удосконалювати методику розрахунку можна шляхом коригування вартості лізингу з урахуванням факторів, дійсно впливають на розміри лізингових платежів.
Розміри лізингових платежів повинні враховувати фактичні темпи інфляції. Ця вимога до їх методиці розрахунку передбачається виконати в такий спосіб [13].
Інша пропозиція пов'язано зі зміною порядку коригування базової вартості лізингу. У раніше розглянутих методиках таке коригування на очікувані темпи інфляції передбачається здійснювати відразу на вест період, передбачений договором фінансового лізингу. Тим часом неможливо точно передбачити не тільки темпи інфляції на весь період лізингового договору, але навіть зміна цін на узяте в лізинг обладнання. Тут видається більш правильним проводити подібну коригування базової величини лізингу не на весь період договору відразу, а індексувати вартість лізингового договору за кожен рік по фактичної зміни цін на обладнання, взяте в лізинг.
При виборі найбільш прийнятною методики платежів за операціями лізингу в інвестиційної діяльності підприємств потрібно враховувати стратегію її застосування лізингоодержувачем виходячи з максимізації їм його ресурсів, що досягається не тільки за рахунок зниження вартості покупки, але і шляхом ефективного використання лізингового обладнання. Витрати на реалізацію лізингових операцій незначні. Після підписання контракту досить зарахувати орендну плату на певну дату. Такі операції здійснюються простіше, ніж кредитні операції в банках (оскільки банки, надаючи кредити на короткий термін, змушені вести платіжні справи своїх клієнтів).
Лізингодавець краще застрахований від неплатежів свого орендаря (лізингоотримувача). Для погашення зобов'язань він має право відібрати майно, віддати його в лізинг іншому орендарю (лізингоодержувачу) і навіть продати. Коли майно, орендоване по лізингу, занесено в актив балансу, лізингодавець може приступити до його амортизації, як це б зробив власник споживач. Отриманий прибуток може бути, таким чином, залишена в резерві без оподаткування, що дозволити лізингодавцю поліпшити свої можливості самофінансування, - включивши її в капітал, він зуміє збільшити суму статутного капіталу [15].
Якщо Ви помітили помилку в тексті виділіть слово і натисніть Shift + Enter