Типологія "важких класів», серед яких виділяють:
- «Внутрішньо конфліктні» класи;
Завдання психодіагностики - дати інформацію про індивідуально-психічні особливості дітей, яка була б корисна їм самим і тим, хто з ними працює, - вчителям, вихователям, батькам.
Робота психолога буде включати в себе певну послідовність дій або етапи здійснення діагностично-розвиваючої, діагностично-корекційної роботи:
1) вивчення практичного запиту;
2) формулювання психологічної проблеми;
3) висування гіпотез про причини спостережуваних явищ;
4) вибір методу дослідження;
5) використання методу;
6) формулювання попереднього психологічного діагнозу, яка повинна обов'язково містити і прогноз подальшого розвитку ситуації, причому прогноз як би в двох напрямках: за умови, якщо з «важким класом» буде своєчасно проведена необхідна робота, і за умови, якщо такої роботи своєчасно проведено не буде;
7) розробка рекомендацій, програми психокорекційної або розвиваючої роботи з учнями «важкого класу»;
8) здійснення цієї програми, контроль за її виконанням.
До основних методів діагностики «важкого класу» відносять:
1. Метод спостереження. який здійснюється за «класичним» принципам і етапам організацію
3.Метод незакінчених пропозицій дозволяє проаналізувати емоційне ставлення учнів до основних компонентів освітнього середовища. Він являє собою опосередковано метод встановлення семантичних зв'язків (Петренко, 1988), що дозволяє у вільній формі виявити основні уявлення випробуваного про компонентах освітнього середовища і емоційні ставлення до них.
Методичні засоби для роботи з учнями «важких класів».
В цілому завдання роботи з «важким» класом можуть включати наступні пункти (в залежності від типу «важкого класу»):
У роботі з самим класом:
1) стимулювання особистісної активності учнів з пошуку нових смислів дотримання правил поведінки, закріплення їх в системі групових норм, розширення ролі-вого репертуару;
2) формування навичок конструктивного спілкування з вчителями, один з одним;
3) розрядка негативних емоцій, пов'язаних з негатив-ними оцінками поведінки;
4) створення умов для підвищення самооцінки учнів.
5) створення умов для нормалізації груповий струк-тури;
6) створення умов для згуртування колективу;
7) розрядка негативних емоцій, пов'язаних з несприятливих-приємним емоційним фоном в класі і т.д;
У роботі з педагогами:
1) створення умов для формування у педагогів відповідь-жавної позиції, пов'язаної з необхідністю пси-хологіческой допомоги класу;
2) навчання педагогів диференційованим способам реагування на порушення дисципліни (в залежно-сті від їх причин);
3) навчання педагогів способам психологічної постач-ки учнів.
У роботі з батьками:
1) створення умов для формування у батьків відповідь-жавної позиції, пов'язаної з необхідністю пси-хологіческой допомоги дітям;
2) навчання батьків способам психологічної постач-ки учнів.
Що ж стосується способів корекції самооцінки учнів, то слід зазначити, що робота з самооцінкою учнів - це одна з найважливіших завдань психологічної допомоги «важкого класу», посколь-ку ця сама «трудність» автоматично відбивається самовос-прийнятті хлопців і викликає зміни в ставленні до самим собі.
Найбільш поширені прийоми роботи з самооцен-кою полягають в наступному:
- вербалізація власних позитивних якостей;
- організація зворотного зв'язку про позитивні якості учасників групи;
- техніки самоаналізу особистісних особливостей в груп-повом взаємодії;
- релаксації, орієнтовані на підвищення самоцен-ності.
Вербалізація учасниками групи власних сильних сторін може бути організована різноманітними способами:
2. «Моє ім'я». Кожен учасник повинен записати своє ім'я, розташовуючи букви вертикально (щоб в результаті вони утворили стовпчик). Потім до кожної букви свого імені потрібно підібрати позитивну позитивну характеристику себе. Якщо в име-ні дві або три однакові букви, необхідно знайти різні слова на кожну.
3. Вправи, побудовані за принципом «Незакінчене речення».
Створення умов для формування навичок конструк-тивного спілкування, виходячи зі структури цього феномена, пред-вважає роботу за наступними напрямками:
- розвиток здатності ефективно передавати інфор-мацію;
- розвиток здатності ефективно сприймати ін-формацію;
- розвиток здатності вибудовувати ефективне взаи-модействие з партнерами по спілкуванню.
Створення умов для формування здатності ефек-но передавати інформацію орієнтоване на роботу з сліду-ющими комунікативними феноменами: встановлення кон-такту, баланс вербальної і невербальної інформації в спілкуванні, комунікативні бар'єри, роль зворотного зв'язку в ефективній комунікації.
Прикладами вправ, спрямованих на формування навичок встановлення контакту, можуть бути вправи «Еф-ність контакт», яка допускає вербальну коммуника-цію, або вправа «Контакт без слів», в якому вербален-ва комунікація виключається.
Вправи, що створюють умови для розвитку здатності розуміти стан іншої людини, спрямовані, як прави-ло, на усвідомлення неточності сприйняття і інтерпретації поведінки інших людей (наприклад, вправи «Фоймани і цеймани», «Фотографії»), а також на розвиток емпатії (в зокрема, вправа «Йдучи, озирнися»).
Прийоми, що створюють умови для формування навичок еф-тивного взаємодії, припускають регламентований-ве здійснення спільної діяльності. Прикладом упраж-вати на взаємодію, орієнтованого «на процес», є вправа «Гусениця».
Після проведення вправ, що сприяють форми-вання навичок ефективного спілкування, доцільно обговорити: стан учасників під час вправи; най-більш вдалі способи спілкування, які довели свою ефек-ність в ході вправи.
Дитячі оздоровчі табори, так само, як і дитячо-юнацькі центри, центри творчості і т.д. сьогодні є установами додаткової освіти. У «Типовому положенні про освітній установі додаткової освіти» викладені основні завдання закладу щодо забезпечення необхідних умов для особистісного розвитку, зміцнення здоров'я і професійного самовизначення:
· Адаптація їх до життя в суспільстві;
· Формування загальної культури;
· Організація змістовного дозвілля.
Для організації діяльності цих установ є пріоритетними такі положення:
· Установи додаткової освіти характеризують предметно-практичну діяльність, конкретні життєві ситуації, які допомагають пізнати дитину, вибудувати відносини між дітьми, дітьми та дорослими.