Масова культура і релігія
Широке проникнення «М. к. »в побут і свідомість частини населення Росії із занепокоєнням сприймаються усіма традиційними конфесіями; вони зайняли тут відкрито негативну позицію. У «М. к. »духовенство бачить відступ від дарованого Богом морального стрижня в поведінці людини, потурання гріховним спокусам, підміну реліг. почуття помилковими захопленнями і прихильностями.
Характерно, що в свящ. книгах і христ-ва, і ісламу, і іудаїзму одностайно засуджуються одні і ті ж пороки: боговідступництво, святотатство, бездушність, жорстокість, статева розбещеність і ін. Напр. в Біблії розповідається, як Бог покарав жителів Содому і Гоморри за розпусної поведінки (див. Бут. 19:26 та ін.). Про це ж йдеться і в Корані: про народ «зрадив надмірного розпусті» (Кор. 7:81 та ін.). Загальна опозиція різних національних церков впливам «М. к. »не виключає в той же час для кожної з конфесій свого підходу до засудження негативних витрат цивілізації. Так, мусульманські священнослужителі та віруючі дотримуються в чомусь більш строгих моральних правил поведінки людей, ніж християни (по відношенню до пияцтва, способу життя жінок та ін.). Але все відмінності в оцінках не виходять за рамки повсюдно прийнятих основних норм спілкування між людьми.
Особливе місце в моральному вихованні релігія приділяє сьогодні молоді, к-раю легше піддається спокусам «м. к. ». Критикуючи збочені смаки і аморальні вчинки, церква зовсім не закликає до повернення патріархальних, «домостроївських» норм поведінки, а з розумінням і лояльністю ставиться до сприйняття людьми корисного життєвого досвіду і шукає нові форми роботи з молоддю. Патріарх РПЦ, говорячи про пропаганду правосл. способу життя, пропонував священнослужителям шукати нетрадиційні шляхи спілкування з суч. молоддю: «приходити з проповіддю в фізкультурну секцію, на ремісничі курси, в театральну студію, на стадіон, на військово-спортивного гри».
Будучи виразником почуттів і прагнень широких верств населення, релігія не може замикатися в церковній огорожі. І сама критика духовенством «М. к. »спрямована не проти широкого поширення в світі популярних загальнодоступних художніх творів і їх споживачів, а проти аморальних, помилкових цінностей, прищеплювала погані смаки. Т. обр. не можна змішувати культуру народну (доурую в цьому сенсі слова цілком можна назвати масовою) з явищами, обумовленими сучасним поняттям «масова культура».