Синдром фіброміальгіі- складне хронічне стан, прояв-рами великої болем, втомою та іншими різноманітними клінічними ознаками. Оскільки фіброміальгія не характеризує-ється зовні значущими ознаками, її іноді називають невидимою нездатністю або загальної дратівливістю.
Для діагностики фіброміальгіі можна використовувати критерії, розроблені Американською колегією ревматологів:
1) в анамнезі - генералізований біль і відчуття втоми в м'язах, що тривають бо-леї 3 місяців;
2) біль у правій і лівій половинах тулуба;
3) біль при пальпації по крайней мере в 11 з наступних 16 точок (кожну сторо-ну вважати окремо):
- в місці прикріплення потиличних м'язів;
- в місці прикріплення надостной м'язи вище ості лопатки;
- в середній частині верхнього краю трапецієподібного м'яза;
- в місці II реберно-хрящового зчленування;
- на 2 см дистальніше латерального надвиростка плеча;
- у верхньому зовнішньому квадранті сідниці по передньому краю мис-ці;
- ззаду від виступу великого вертіла;
- в області колінного суглоба, кілька проксимальніше його.
Додатковими симптомами і типовими ознаками можуть бути також залежність клінічних проявів від кліматичних умов, порушення сну, підвищена стомлюваність, головний біль, синдром подразненого кишечнику і суб'єктивне відчуття набряклості, оніміння м'язів. Виразність симптоматики може змінюватися в за-лежно від рівня психоемоційних ситуацій (передстартовий стан, стрес та ін.).
Лікування полягає в необхідності розробки індивідуальних програм тренувань; при больових відчуттях - призначають медика-ментозное лікування, елементи мануальної терапії (ПІР, розтягнення м'язів), фізичні вправи, спрямовані на релаксацію м'язів (в залі і в басейні), масаж (точковий і сегментарно-рефлекторний).
Гострий м'язовий або нервово-м'язовий спазм виникає в мо-мент швидкого різкого руху. Раптово виникає судорожне со-кращения окремих м'язових пучків, що супроводжується гострою ло-кальной болем. Скорочення поступово слабшає, біль з гострою пе-реходит в тупу, знову загострюючись при спробах зробити рух (біг, стрибки та ін.). Розслаблення скороченою м'язи ускладнене або неможливе. При систематичних перенапруженнях м'язовий спазм може повторюватися багато разів.
При розвитку м'язового спазму тренування або участь в зма-гань слід припинити. Профілактика полягає в правиль-ному проведенні тренувань, виключення перевантажень, перевтоми, переохолодження окремих груп м'язів, використанні повноцінної розминки і терапевтичних заходів, що забезпечують приско-ня відновних процесів в м'язах після тренувань, повно-цінне харчуванні та ін.
Міалгія - наслідок як одноразових, так і систематичних пере-напружень. Вона характеризується болями в окремих групах м'язів ломящего і, рідше, стріляючого характеру і локалізується в м'язах, що несуть основне навантаження при тому чи іншому виді спорту. Спосіб-обхідних розвитку миалгий стислість інтервалів між тренуваннями, відсутність заходів, що сприяють ліквідації стомлення, поєднання пе-ренапряженія з охолодженням.
Міофібрози - хронічно протікає дегенеративний процес власне м'язової тканини, що характеризується переродженням від-ділових міофібрил. У м'язах при цьому знижується еластичність, утруднене активне розслаблення і обмеження рухів в суглобах кінцівок. Міофібрози нерідко ускладнюється надривами і розриву-ми м'язів.
Невроміозіти представляють собою поєднані захворювання м'язів і периферичних нервів і характеризуються хронічним перебігом з періодичним загостренням. У м'язової тканини розвиваються дістро-фические процеси. Найчастіше невроміозіти у спортсменів розвиваю-ються при поєднанні тривалих фізичних перенапруг з охоло-ням. Виділяють умовно три стадії захворювання. У першій стадії відзначається підвищена стомлюваність і тяжкість в кінцівках. У сот-рій стадії з'являються мимовільні болю, болю при рухах і болючість м'язів при пальпації. У цей період в м'язах і периневрии починають розвиватися дистрофічні зміни. У третій стадії всі симптоми різко виражені, м'язи стають в'ялими, гіпотрофічних.
Осифікуючий міозит - часткове окостеніння м'язи на міс-ті крововиливи, що розвинувся після пошкодження. Крововилив може бути обмежена невеликою ділянкою тканин, або вилилася кров просочує м'язи травмованої області і сполучні прошарку між пучками м'язових волокон. Обмежена травма-тичні осифікація м'язів виявляється не раніше 3-4 тижнів після пов-нов і може досягати свого повного розвитку до 2-го місяця або в більш пізній час.
При перших ознаках або навіть припущеннях про розвиток цього захворювання тренування повинні бути негайно припинені. Необ-ходимо спокій кінцівки протягом 2-3 тижнів, фізіотерапевтичні процедури і ЛФК.