Лімфаденіт - вторинне запалення лімфатичних вузлів.
Найбільш часто вражаються подніжнечелюстние лімфатичні вузли - 54,5%, рідше підпідбородочні -12%, шийні - 13,7%. Найчастіше лімфаденіти виникають у де-тей, у дорослих лімфаденіт супроводжує практично всі одонтогенні воспали-тільні процеси.
За характером перебігу виділяють гострий і хронічний лімфаденіт, по Преван-вання типу запальної реакції - серозний і гнійний.
Одонтогенний лімфаденіт, як правило, є вторинним захворюванням. У дорослих лімфаденіт обличчя і шиї частіше є реакцією на одонтогенні воспа-лительного процеси (гострий або загострився періодонтит, періостит, альвео-літ і ін.).
Захворювання починається з збільшення в обсязі одного або декількох лімфаті-чеських вузлів. Хворі скаржаться на появу під шкірою хворобливого «кульки», «горошини». Загальний стан хворих залишається задовільним. Температура тіла нормальна або субфебрильна.
При пальпації виявляється збільшене рухливе безболісне освітньої-ня округлої або овоидной форми. У деяких пацієнтів з'являється незначний-ва хворобливість. Локалізація лімфаденіту визначається локалізацією первинно-го запального вогнища. При одонтогенном лимфадените частіше уражаються подніж-нечелюстние і підпідбородочні лімфатичні вузли, рідше щічні, шийні.
Асоціації мікробів характеризуються переважанням облігатно-анаеробної і стрептококової флори.
Лікування гострого серозного лімфаденіту починають з лікування або усунення первинного вогнища інфекції. У початковій стадії захворювання, коли немає ознак абсцедування, гострий серозний лімфаденіт може бути в більшості випад-їв вилікуваний консервативними методами. Проведення антимікробної хіміотерапії виправдано при наростанні запальних явищ. Антибіотики показані осла-Блена хворим, а також хворим з супутніми соматичними захворювання, які спричинили-ями. З антибіотиків можна застосовувати всі препарати, рекомендовані для ліку-ня окремих форм одонтогенних інфекції (див. Вище).