Начебто її згвалтували на моїх очах
Мати Наталі мала зорові і слухові галюцинації, в зв'язку з чим останні пару років перебувала на обліку у психіатра. У день, коли у матері сталося психічне збудження, Наталя викликала швидку психіатричну допомогу. Лікар швидкої допомоги зазначив, що соматично мати Наталії здорова: у неї нормальна температура, чиста шкіра, гарне тиск, вона сама ходить, їсть, п'є, гострого психозу немає.
Наталя відвідувала свою маму в психіатричній лікарні через день в прийомні години. Протягом тижня після госпіталізації Наталія побачила маму сидить в коридорі і прив'язану до стільця. В черговий прихід через пару днів Наталя виявила мати вже лежить і прив'язаною двома простирадлами до ліжка, її ноги були закинуті через край ліжка і зімкнуті іншої металевої ліжком. На матері був памперс, знявши який Наталя побачила незагойні пролежні. Через кілька днів у матері Наталії на грунті повного знерухомлення розвинулася пневмонія.
Через 10 днів перебування в психіатричній лікарні № 3 мати Азарової Наталії вже не могла ходити, стояти, сидіти, не могла повертатися в ліжку і рухати кінцівками, дихання було сильно ослаблено, у неї був значно ускладнений акт ковтання, в результаті чого, мати практично нічого не їла і її вага впала до 30 кг, тоді як під час вступу до лікарні вона важила 45 кг, у неї з'явилися незагойні пролежні в області крижів, безладна мова і пневмонія.
Наталя пішла на прийом до заступника головного лікаря з лікувальної роботи Строковий Є.В. і до завідуючої. Наталя запитала у них, як так вийшло, що два тижні тому її мама прийшла в психіатричну лікарню на своїх ногах, при цьому вона добре рухалася, їла і спілкувалася, а зараз ноги у неї віднялися і з'явилися пролежні.
Психіатри відповіли Наталі, що все це від старості. Однак мати Наталії вже протягом двох років має психічні відхилення, з якими вона надійшла в психіатричну лікарню, і вдома, протягом цих двох років, у неї не відмовляли ноги, не було пролежнів і загальне соматичне стан був гарний, що і підтвердив лікар швидкої допомоги при госпіталізації.
Коли Наталя почала з'ясовувати, чому її мамі в психіатричній лікарні не роблять належну допомогу, з'ясувалося, що у персоналу лікарні є всі необхідні засоби для надання такої допомоги, але їх не використовують. Зокрема, Наталія спілкувалася з фізіотерапевтом психіатричної лікарні № 3 в останні дні перед смертю мами і та обіцяла почати робити мамі масаж кінцівок і процедури для усунення пролежнів. Наталя запитала лікаря, чому та не почала робити всі ці процедури раніше, на що отримала відповідь, що ніхто з терапевтів та інших фахівців не має права зайти в психіатричне відділення без дозволу психіатра.
Наталя почала вимагати пояснень від психіатрів, як і чим "лікують" її мати. Виявилося, що з першого дня перебування в психлікарні її матері давали хлорпротексін (сучасний аміназин) і рівастігмін (препарат антихолінестеразну дії). Діючі речовини цих препаратів мають величезну кількість побічних ефектів і частина з них відносять до групи отрут, якими в даний час труять щурів, бездомних кішок і собак.
Через кілька днів після розмови Наталії з заступником головного лікаря психіатричної лікарні № 3, її мати в дуже тяжкому стані, що вимагає реанімації, була переведена в звичайну лікарню № 15 м.Москви, де померла через 3 дня.
Наталя, будучи сама чинним лікарем, протягом усього часу перебування її матері в психіатричній лікарні бачила, як порушувалися норми медичного догляду, як жорстоко поводилися в психіатричній лікарні з її рідною людиною і з іншими пацієнтами. При відвідуванні своєї мами Наталю вразила фраза медсестри, що «зараз хворі не помирають у нас тут в психіатричній лікарні - ми їх відправляємо вмирати в звичайні лікарні».