Лікування операційної рани по суті починається на операційному столі, коли хірург намагається створити найкращі умови для її загоєння.
Створення умов для загоєння ран первинним натягом під час операції
Операційні рани є умовно асептичними, різаними. При їх нанесенні створюються всі умови для загоєння первинним натягом: забезпечуються профілактика інфекції, надійний гемостаз, в рані відсутні сторонні предмети і некротичні тканини. В кінці операції краю рани зближують і ретельно зіставляють шляхом накладення швів.
При ймовірності скупчення в рані ексудату в ній залишають дренаж.
Завершують операцію накладенням асептичної пов'язки.
Після накладення швів на глибоку рану кінцівки з пошкодженням м'язів, сухожиль, судин і нервових стовбурів доцільна іммобілізація за допомогою гіпсової лонгет. Цей прийом забезпечує функціональний спокій, прискорення загоєння і зменшення болю в післяопераційному періоді.
Важливим є здійснення антибиотикопрофилактики, загальний принцип якої - введення антибіотика до операції (або на операційному столі) і протягом 6-48 год після неї. Найчастіше для цього застосовують цефалоспорини II і III поколінь. Схема введення антибіотиків представлена на рис. 4-2.
Слід підкреслити, що основні умови для загоєння рани первинним натягом створюються саме під час операції.
Лікування ран в післяопераційному періоді
Після операції необхідно додатково вирішити чотири завдання:
• профілактика вторинної інфекції;
• прискорення процесів загоєння в рані;
• корекція загального стану хворого.
Знеболення в післяопераційному періоді можна проводити різними методами в залежності від травматичності втручання і вираженості больового синдрому (див. Розділ 9).
Профілактика вторинної інфекції
Після операції на рану накладають асептичну пов'язку. Міняють її обов'язково через добу після операції, а потім - за потребою.
Для профілактики інфекційних ускладнень важливо стежити за станом і функціонуванням дренажів, своєчасно їх видаляти (нефункціонірующіх дренаж - можливе джерело інфекції).
Мал. 4-2.Схема антибиотикопрофилактики при операціях з різним ступенем інфікованості
Прискорення процесів загоєння
Для профілактики гематоми в першу добу після операції до рани прикладають міхур з льодом. Починаючи з 3-х діб, використовують теплові процедури, фізіотерапію (УВЧ, кварцування).
Для поліпшення кровообігу і обмінних процесів необхідна рання активізація хворих.
Корекція загального стану
У післяопераційному періоді слід уважно стежити за загальним станом пацієнта для своєчасного виявлення і корекції факторів, несприятливо позначаються на перебігу раневого процесу (анемія, гіпопротеїнемія, недостатність кровообігу, порушення вуглеводного обміну, водно-електролітного балансу та ін.).
Загоєння ран і зняття швів
Використання зазначених методів профілактики ускладнень і лікування операційних ран в переважній більшості випадків забезпечує їх загоєння первинним натягом. Закінченням цього процесу є утворення післяопераційного рубця.
Формально рана стає рубцем після зняття швів. Терміни зняття швів (відповідно, терміни загоєння рани) визначаються локалізацією рани і станом хворого. Різні терміни загоєння ран різної локалізації (табл. 4-1) перш за все пояснюються особливостями кровообігу. На обличчі, передній поверхні шиї кровопостачання дуже гарне, рани гояться швидко. На нижньої кінцівки, особливо на стопі, кровопостачання гірше - рани заживають довше.
Наявність в загальному стані хворого факторів, несприятливо впливають на перебіг ранового процесу (похилий вік, анемія, супутні захворювання та ін.), Збільшує терміни загоєння.