Лекція 1. Фінансова діяльність держави.
§ 1. Поняття фінансів і фінансової діяльності держави.
З XVII ст. термін «фінанси» отримує міжнарод-ве визнання і застосовується для позначення всіх відносин, пов'язаних з доходами і витратами держави. Сучасна наука розглядає фінанси в декількох аспектах:
Як спів-сукупність економічних відносин, що утворюються в процесі формування, розподілу і використання грошових фондів.
Як фонди де-ніжних коштів, мобілізованих державою для здійснення свіх функцій.
Існування фінансів нерозривно пов'язано з товарно-грошовими відносинами, розвиток яких обумовлено суспільним поділом праці, наявністю різних форм власності та заснованих на них організаційно-правових формах господарської, в тому числі підприємницької, діяльності, зовнішньоекономічними зв'язками і т.п.
Фінанси - це не просто гроші, доходи або витрати. Фінанси - це сукупність відносин, між людьми з приводу утворення, перерозподілу і використання фондів грошових коштів.
Посредствам фінансів відбувається розподіл і перерозподіл сукупного суспільного продукту і контроль за задоволенням суспільних потреб.
^ Таким чином фінанси України - це економічні відносини щодо створення, розподілу та використання фондів грошових коштів держави, його територіальних підрозділів, підприємств і організацій, необхідних для забезпечення розширеного відтворення і потреб населення.
Отримуючи нормативно-правове закріплення, відносини в сфері фінансової діяльності стають уже об'єктом дослідження юриспруденції.
Фінансова діяльність держави
Найбільш вагомою гарантією державного суверенітету є фінансово-економічна міць держави. Держава повинна бути великим власником національних багатств, уміти нагромаджувати для свого бюджету кошти за рахунок стабільності, ефективності суспільного виробництва, вмілого управління та ефективності власного виробництва, проведення розумної цінової, кредитно-грошової і валютної політики, накопичувати капітал за рахунок міжнародної торгівлі, бартеру, недопущення військових дій, що підривають економіку держави, надійно захищати об'єкти державної власності, забезпечувати своїм громадянам право на працю.
На сучасному етапі розвитку України, в процесі переходу до ринкових відносин, значення фінансової діяльності для країни зростає, на підставі того що саме цей вид діяльності держави забезпечує стабільний розвиток економіки.
^ Фінансова діяльність держави - це здійснення ним функцій по утворенню, розподілу, перерозподілу та використання фондів грошових коштів, з метою виконання завдань і функцій держави.
Принципи фінансової діяльності.
Характеризуючи фінансову діяльність держави і органів місцевого самоврядування, слід зазначити принципи її здійснення. До них відносяться загально, галузеві, міжгалузеві принципи та принципи окремих правових інститутів даної галузі права.
П.С. Пацурківський визначав принципи фінансової діяльності держави як основоположні ідеї, що гарантують безперервність і послідовність нормотворчого процесу, забезпечують взаємозв'язок фінансового законодавства та фінансової політики, що виступають своєрідною основою ВСГО подальшого нормотворчості в цій сфері суспільних відносин.
До загальноправових принципів відносять: принцип верховенства права, рівність всіх форм власності, право власності народу України на природні об'єкти, принцип законності і інші принципи, закладені в Конституції України.
^ Принцип законності - виражається в тому, що процес створення, розподілу, перерозподілу і використання фондів грошових коштів детально регламентується нормами законодавства в сфері фінансового права. Дотримання цих заходів забезпечує можливість застосування заходів державного примусу в разі їх невиконання.
Вони є визначальними для формування окремих галузевих наук.
У свою чергу безпосередньо галузеві принципи є базовими для визначення кола суб'єктів, що беруть участь в таких відносинах, і об'єктів правового регулювання цих відносин. Зокрема, як визначав
До галузевих принципів фінансової діяльності належать:
1) ^ Принцип гласності при здійсненні фінансової деятельнсоті проявляється в процедурі доведення до відома громадян змісту приємний правових актів, звітів про їх виконання, результатів перевірок та ревізій фінансової деятельсті, а так же рішень державних органів. Наприклад, Закон України "Про Державний бюджет України" на поточний рік приймається шляхом відкритого парламентського обговорення і голосування та публікується в засобах масової інформації. Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" банки зобов'язані публікувати в ЗМІ щоквартально звіти про свою діяльність, капітал і т.д .;
2) заснований на конституційному принципі поділу влади принцип розподілу функцій між представницькими органами та органами виконавчої влади в сфері фінансової діяльності. Згідно з Конституцією України Державний бюджет України приймається виключно у формі закону Верховною Радою України. Кабінет Міністрів України є центральним органом виконавчої влади і організовує складання проекту закону про державний бюджет, виконання прийнятого основного фінансового плану держави і готує звітність про його виконання;
3) принцип пріоритету представницьких органів держави і місцевого самоврядування перед виконавчими органами. Цей принцип і попередній взаємопов'язані і доповнюють один одного;
4) принцип пріоритету публічних видатків над доходами. Це один з визначальних принципів, який відокремлює державні та приватні фінанси, оскільки для останніх характерна визначальна роль прибутку при формуванні витрат. Цей принцип базується на положенні про те, що здійснення державою її завдань і функцій об'єктивно не може перебувати в прямо пропорційній залежності від обсягу доходів державної скарбниці. Для держави витрати є первинними, а доходи - вторинними;
6) ^ Принцип плановості фінансової діяльності означає, що кожна сфера цієї діяльності базується на основі фінансово-планових актів, вимоги до яких закріплені у відповідних нормативних актах. Держава не може нормально функціонувати і розвиватися, не розрахувавши свої доходи і витрати на наступний рік
До інших принципів фінансової діяльності держави можна віднести принцип здорових фінансів, принцип єдності фінансової та грошової системи держави, принцип фінансової безпеки держави, принцип міжгалузевого характеру фінансової діяльності держави, принципи компетентності та самостійності в сфері фінансової діяльності органів місцевого самоврядування у встановлених чинним законодавством межах, принцип гласності, плановості, цільового використання фінансових ресурсів.
^ Принцип здорових фінансів - обов'язкове щорічне рівновагу між бюджетними доходами і видатками, оскільки дефіцит державного бюджету - серйозна перешкода для сталого розвитку економіки, причина зростання державних боргів і інфляції
Методи фінансової діяльності.
Грунтуючись на вищезазначених принципах, держава реалізує розподільчу, перерозподільчі та контрольну функції фінансів. Це виражається переважно через методи фінансової діяльності - сукупність прийомів і засобів, з допомогою яких уповноважені державою органи від його імені формують, розпоряджаються і використовують фонди грошових коштів.
Вони поділяють на три основні групи. що пов'язано з роллю і призначенням державних фінансів:
1) методи мобілізації фондів,
2) методи розподілу фондів,
3) методи використання фондів.
^ 1) методи мобілізації фондів. Мобілізація - це комплекс заходів, що здійснюються в державі з метою планомірного формування фондів грошових коштів. Збір коштів здійснюється за допомогою обов'язкового і добровільного методів мобілізації.
^ Обов'язковий метод являє собою, по суті, стягування податків, зборів та інших обов'язкових платежів, за рахунок яких і формуються переважно доходна частина бюджетної системи країни та цільових фондів коштів. Держава на рівні закону встановлює вид обов'язкового платежу, розмір, ставки, об'єкт і платників, порядок справляння. Метод обов'язкових відрахувань застосовується і при проведенні обов'язкового державного страхування.
^ Добровільний метод мобілізації передбачає відсутність імперативу з боку держави при здійсненні платежів і реалізується за допомогою грошово-речових лотерей, благодійних допомог, пожертвувань, дарів, і т.п. До добровільного методу мобілізації слід віднести і позики, здійснювані державою і органами місцевого самоврядування шляхом емісії державних або муніципальних цінних паперів з метою покриття дефіциту бюджету або виконання певних цільових програм.
^ 2) методи розподілу фондів. Розподіл коштів є також одним важливих напрямків фінансової діяльності держави. Розподіл коштів здійснюється на підставі Бюджетного кодексу України відповідно до затверджених річних фінансових планів як держави (державний бюджет), так і окремих суб'єктів (місцеві бюджети, бюджетні розписи, кошториси бюджетних установ тощо).
До основних методів розподілу коштів відносяться: фінансування і кредитування. Фінансування - це безповоротний, безкоштовний, цільової відпустку коштів, здійснюється на підставі затверджених фінансових планів з відповідного централізованого фонду грошових коштів. Залежно від того, кому і на яких умовах надані грошові ресурси, розрізняють дотації, субвенції, субсидії.
Під терміном «дотація» розуміють надання коштів кому-небудь з метою покриття нестачі власних коштів. Розрізняють два види дотацій:
Допомога, що виділяється підприємствам, організаціям, установам на покриття збитків, зумовлених незалежними від них причинами;
Бюджетна дотація - безоплатна, безповоротна допомога вищестоящого бюджету нижчестоящому, яка не носить цільового характеру і надається в разі перевищення витрат над доходами.
Субвенція - це бюджетна дотація, що надається вищестоящим бюджетом нижчестоящому для певного цільового використання. У разі порушення умов їх використання, а також невикористані протягом бюджетного року субвенції підлягають поверненню до вищестоящого бюджету.
Субсидія - це вид цільової допомоги в грошовій або натуральній формі юридичним або фізичним особам, органам місцевого самоврядування, іншим державам, що надається за рахунок коштів бюджету або цільових фондів.
Кредитування означає виділення (надання) грошових коштів на умовах возмезності (платності) і повернення. Фінансування застосовується щодо державних організацій, метод кредитування - як щодо державних організацій, так і інших недержавних організацій.
^ 3) методи використання фондів коштів. До даних методів відносять плановість, цільовий характер використання коштів, ефективність і економія, науково-методологічний підхід у визначенні обсягів видатків, використання в межах встановлених лімітів та інші методи.
Перераховані методи фінансової діяльності є основними, але не вичерпними. Так, на всіх етапах фінансової діяльності застосовується метод фінансового контролю. Його призначення є досить важливим, оскільки фінансові ресурси завжди обмежені, їх мобілізація та витрачання регламентуються спеціальними правовими нормами. фінансовий контроль є постійним і всебічним, оскільки фактично охоплює всі аспекти діяльності держави, юридичних і фізичних осіб. Звідси випливають і широкі повноваження органів фінансового контролю. Фінансова діяльність кожного суб'єкта має бути прозорою і здійснюватися в рамках чинного законодавства.
^ 2. Фінансова система України та її складові
Фінансову систему держави можна розглядати в декількох аспектах.
Фінансова система - це сукупність фінансових інститутів, кожний з яких сприяє утворенню та використанню відповідних централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів для здійснення фінансової діяльності держави.
2. ^ Фінансова система - сукупність органів державної влади і місцевого самоврядування, які здійснюють в межах своєї компетенції керівництво фінансовою діяльністю держави та підприємств, установ, організацій, які беруть у ній участь.
^ Фінансова система України як предмет дослідження фінансового права складається з наступних основних ланок:
державний бюджет і місцеві фінанси,
фінанси державних підприємств, установ і організацій,
спеціальні цільові фонди та кредит.
^ Державний бюджет - це центральний фонд коштів, який знаходиться в розпорядженні уряду і за допомогою якого здійснюють державну політику. Саме в цій ланці фінансової системи зосереджуються найбільші доходи і найбільш важливі в політичному і економічному відношенні загальнодержавні видатки.
Бюджетний кодекс України дає наступне визначення бюджету - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
Наступною за своїм значенням фінансовою ланкою є місцеві фінанси. Структуру місцевих фінансів визначають державний устрій і відповідний адміністративно-територіальний поділ держави. В Україні це бюджети областей, районів, міст, районів у містах, селищ, сіл. А наприклад в Норвегії в структурі місцевих фінансів є бюджети муніципалітетів і округів, в США в місцеві фінансів входять бюджети штатів, графств, муніципалітетів, в ФРН - бюджети земель, громад та міст.
Самостійну фінансову ланку утворюють фінанси державних підприємств. функціонування яких пов'язано з розвитком державного сектора в національній економіці. Одним із завдань цієї ланки є підтримання господарства країни шляхом збереження та розвитку ряду важливих галузей національного виробництва, необхідних для забезпечення процесу суспільного відтворення, галузей, які в умовах сучасного розвитку економіки в силу своєї специфіки мають низьку рентабельність і невигідні для підприємництва, а також галузей, які внаслідок своєї орієнтації та історичного розвитку є державними монополіями.