Культура в загальному сенсі терміна означає виховання, формування особистості. Це людське взаємодія в самих різних його проявах, яке охоплює особистісне самовираження і самопізнання, накопичення людиною окремо і соціумом в цілому досвіду.
Показником рівня освіченості і культурності є саме дотриманні своєрідного зводу правил і норм поведінки, які слід дотримуватися кожному поважаючому себе людині. Адже без культури неможливо повноцінно взаємодіяти з соціумом в розвиненому і цивілізованій державі, не можна вести успішний бізнес і успішно налагоджувати ділові контакти.
А дзеркалом культури є мова, тому що в ньому відображається реальна дійсність, що оточує індивідів, справжні умови його існування, суспільну свідомість народу, його національні риси, менталітет, традиції, звичаї, моральність, морально-ціннісні орієнтири, світосприйняття і бачення світу.
Визначення поняття «культура спілкування»
Культура спілкування і поведінки сьогодні має свої окремими загальноприйнятими принципами:
· Точність мови, яка являє собою вміння чітко і ясно висловлювати свою позицію;
· Зрозумілість, яка зобов'язує інформацію бути дохідлива і доступною для розуміння середньостатистичного носія мови;
· Чистота мови, яка виражається у відсутності жаргонізмів або зайвих слів-паразитів;
· Виразність мови полягає в підтримці уваги слухачів і їх інтересу протягом усієї розмови;
· Доречність яка проявляється у відповідності завданням висловлювань і ситуацій.
Таким чином, ми бачимо, що мова постає основним компонентом у визначенні рівня культури спілкування, тому що саме мова є самим універсальним засобом комунікації, оскільки при передачі інформації за допомогою мови сенс повідомлення втрачається найменше. Тому в управлінні персоналом володінню мовними навичками приділяється особлива роль.