Рефлекс як реакція всього організму. Потік імпульсів, що виник при подразненні зорових, больових або інших ре-цепторов, надходить в мозок і стає джерелом узгодженої, скоординованої відповідної діяльності організму. Наприклад, наступивши босою ногою на гострий предмет, дитина відсмикує но-гу. Здавалося б, цей рефлекс здійснюється невеликою групою м'язів ноги, одні з яких скорочуються, а інші розслаблюють-ся. Насправді, однак, в реакцію включається мало не весь руховий апарат. Щоб відсмикнути ногу, потрібно в тече-ня деякого часу зберегти рівновагу, стоячи на одній нозі, а для цього необхідно швидке і точне перерозподіл то-нуса численних м'язів всього тіла. Мало того, в реакцію включаються і інші органи: на короткий час затримується дихання, змінюється частота і сила серцевих скорочень. Ребе-нок може лягти на землю, заплакати або зціпити зуби. Іншими словами, в рефлекторну реакцію включаються багато органів.
Особистий досвід говорить нам про те, що один і той же роздратування в різних випадках призводить до абсолютно різних, але завжди координованим реакцій. Складність і різноманітність навіть найпростіших рефлексів пояснюється можливістю поширеною-ня імпульсів за різними напрямками в самі різні від-дели мозку. Саме ця можливість дозволяє говорити про реф-лекс як про координованої реакції всього організму.
Значення аферентних імпульсів. Аферентні імпульси не тільки перша ланка кожного рефлексу. Їх значення набагато біль-ше. Вони - необхідна умова активного стану нервової си-стеми. Безперервний потік імпульсів, що надходить від рецепто-рів всіх органів тіла, створює в центральній нервовій системі той
уроьень збудливості, який необхідний для її діяльності. Крім того, аферентні імпульси несуть поточну інформацію про те, що відбувається як у навколишньому середовищі, так і в кожному органі тіла. Без такої інформації неможливо узгодження діяль-ності окремих органів, неможливе протікання координує-ванних реакцій.
Існує захворювання, при якому в спинному мозку нару-шаются шляхи, які проводять імпульси від нижніх кінцівок в го-головний мозок. Іншими словами, припиняється інформація про те ", в якому становищі .находітся кожен м'яз, а отже, і вся нога в цілому. Людина не знає, зігнута вона або розігнути. Лише дивлячись на ноги, т. Е. Отримуючи відповідну інформацію з органів зору , він в змозі виконати необхідний рух ногами і зберегти рівновагу при стоянні і ходьбі.
Іррадіаціяі індукція збудження і гальмування. Викличу-дення, що виникло в певній ділянці нервової системи, в тій чи іншій мірі іррадіює, т. Е. Поширюється, на інші ділянки. Доторкнувшись до гарячого предмету, дитина не просто відсмикує руку, а проявляє загальну рухову активність, починає плакати. Це приклад різко вираженою іррадіації воз-буждения. Віддавати може і стан гальмування. Під впливом дуже сильного або тривалого роздратування виник-шиї в нервовій системі збудження змінюється гальмуванням. Воно легко поширюється на інші ділянки, що веде до загального зниження збудливості нервової системи, і людина перестає реагувати на такі подразнення, які раніше викликали з-ответствующие реакції.
Іррадіація найчастіше проявляється в загальному підвищенні або зниженні збудливості нервової системи. Так, наприклад, возбу-ність підвищується при отриманні радісної звістки і знижується при отриманні сумної. У першому випадку людина стає бадьорим, життєрадісним, а в другому - пригніченим, до всього байдужим. Виявляється іррадіація і в збільшенні кількості органів, які беруть участь в реакції. Так, при сильному сжи-манії кисті скорочуються м'язи руки і навіть інших частин тіла.
Найважливіша умова коордінаціі'- вилучення зі реакції тих органів, функція яких перешкоджає здійсненню даного рефлексу. Так, наприклад, при згинанні руки в лікті м'язи-раз-гібателі розслабляються, при видиху розслаблюються вдихательние м'язи. Пояснюється це тим, що в мозку можуть встановлюватися певні взаємини між окремими групами нерв-них клітин, наприклад між центрами різних м'язів: вище-ня збудливості або збудження одних груп може сопровож-датися зниженням збудливості або гальмуванням інших. Таке наведення протилежного стану називається індукцією. Розрізняють негативну індукцію, коли у відповідь на появу вогнища збудження або підвищеної збудливості в інших участ-
ках мозку збудливість знижується, і позитивну індукцію, т. е. підвищення збудливості, яке викликається появою вогнища тор-можения або вогнища зниженої збудливості. Прикладом поклади-котельної індукції може служити всім відомий факт, що зуб-ва біль, яка днем відчувається слабо, вночі стає майже нестерпною. Це пояснюється тим, що вночі, на тлі гальм-вання або різко зниженою збудливості більшої частини мозку, порушених залишається той його ділянку, до якого підходять їм-пульс від хворого зуба. Під впливом індукції збудливість цієї ділянки значно підвищується.
Якби явища іррадіації або індукції захоплювали весь мозок, була б неможлива ніяка координація. В дійсно-сті.і іррадіація, і індукція носять, як прийнято говорити, изби рательний характер: в кожному окремому випадку вони захоплюють лише певні групи клітин. При цьому в тій чи іншій сте-пені беруть участь обидва процеси; збудливість одних клітинних груп змінюється під впливом іррадіації, а інших - під впливом індукції. Мало того, як індукція, так і іррадіація можуть протікати в часі. Іншими словами, нервові клітини після воз-буждения в силу індукції переходять в стан зниженої воз-будимо, а гальмування може змінитися підвищеної емоційно-стю. Іррадіація в часі проявляється в збереженні клітинами сосюянія спекотних і збудливості протягом деякого часу після закінчення дії подразника. Суще ственную роль при цьому відіграє описана вище кільцева зв'язок між нейронами.
Іррадіація і індукція взаємно обмежують один одного. Як правило, слабкі вогнища збудження і гальмування не викликають значної індукції, що сприяє процесу іррадіації. Чим сильніше осередок збудження або гальмування, тим інтенсивніше проявляється індукція і, отже, тим менш сприятливі умови для іррадіації. При дуже сильному вогнищі збудження або гальмування, навпаки, іррадіація виявляється настільки значи-тельной, що долає перешкоди, створювані індукцією.
Якщо людина виконує роботу, яка для нього важлива або 'цікава, або Новомосковскет захоплюючу книгу, осередки збудження в мозку можуть виявитися досить сильними, щоб викликати мощ-ву індукцію. В результаті збудливість багатьох інших участ-ков мозку сильно знижується. Це проявляється в тому, що людину не відволікають сторонні думки, у нього не розсіюється внима-ня, і він навіть не помічає, що відбувається навколо. При дії слабких подразників, наприклад при читанні дуже нудною книги, увагу, навпаки, легко розсіюється, що пов'язано з превалює-ням іррадіації збудження.
В результаті взаємодії іррадіації і індукції мозок перед-ставлять собою як би мозаїку осередків підвищеної і зниженої збудливості. Безперервна і закономірно протікає пере-
будівництво вогнищ збудження і гальмування призводить до створення найрізноманітніших комбінацій узгодженої роботи органів.
Домінанта. Одна з найбільш істотних сторін Координа-ції функцій організму полягає в створенні умов, найбільш сприятливих для здійснення тієї чи іншої діяльності. Нервова система повинна пустити в хід всі механізми, забезпечують-вающие цю діяльність, і загальмувати, усунути все, що ме-щує її нормальному протіканню.
Дихання і ковтання - два фізіологічних акту, які не можуть протікати одночасно. А отже, неможливо одно-тимчасове порушення відповідних нервових центрів. При ковтанні на короткий час панівним стає Глотатели-ний центр, тоді як дихальний - загальмований.
Тимчасове переважання одного нервового центру над іншими отримало назву домінанти.
Домінантне стан підтримується імпульсами, не тільки приходять від відповідних рецепторів, а й виникають під впливом подразників, які не мають безпосереднього відно-шення до домінуючого центру. Так, наприклад, якщо під час хлебтання молока дратувати лапу щеняти електричним струмом, він не відсмикує лапу, а починає хлебтати з ще більшою інтенсив-ністю. Таке ж роздратування до або після хлебтання викликає больову реакцію: щеня відслонює лапу і верещить. Следо-вательно, сторонні подразники підсилюють домінанту, роблячи її більш стійкою. В процесі нервової діяльності одна домінанта змінює іншу, але всякий раз поточна домінанта забезпечує спрямовану активність нервової системи.
Роль окремих частин мозку в координації рухів. Двига-тельное завдання, а також схема або спосіб його виконання визна-виділяється корою великих півкуль. Від кори імпульси йдуть за трьома основними шляхами: до рухових нейронів, розташованим в передніх рогах спинного мозку і в стовбурової частини головного мозку; до мозочка; до підкіркових ядер і до різних ядер проміжній і середнього мозку. Середній мозок і деякі інші ділянки головного мозку забезпечують перерозподіл тону-са, або напруги, окремих м'язів, що необхідно для виконан-ня кожного послідовного елемента рухового акту. Основна роль мозочка зводиться до уточнення сили, які тривалий час-сти і послідовності скорочень окремих м'язів, іншими словами, до обробки, відшліфовування рухів. Підкіркові ядра беруть участь в організації та регулюванні додаткових і допоміжним рухів, як, наприклад, створення найбільш зруч-ною пози, розмахування руками при ходьбі, мімічні рухи. Подбугровая область і різні ядра мозкового стовбура регулюються-ють процеси обміну речовин і діяльність органів кровооб-рощення, дихання і інших органів, що також необхідно для нормального виконання рухових актів »