Коли він відірвався на неї, Баффі схвально кивнула:
- Прийшла пора мені забрати Меггі і Горація додому.
- Ні, ні-ні-ні, - запротестувала Дестини, знову заливаючись сльозами.
- Тільки не зараз, - попросив Морган надламаним від жаху голосом. - Я ж тільки-тільки навчився тебе бачити. Я люблю тебе, Мег. Ми знову будемо разом. Всі ми.
Дестини притиснула до серця його руку.
У Меггі був сумний вигляд, але в той же час вона ніби чогось безмірно раділа.
- Я люблю тебе, Морган, але мені пора. У твоєму серці більше немає порожнечі. Дестіні, спасибі тобі за це величезне. Я тебе дуже дуже люблю.
Баффі розправила крила, які зайняли майже всю вітальню. Приголомшливе видовище.
- Горацій і Меггі виконали своє призначення, - сказала вона. - Звільнили Моргана від почуття провини, позбавили від самотності і допомогли знайти споріднену душу, яку він прагнув знайти, але боявся дозволити собі бути щасливим. - Ангел повернулася до Дестини: - Дестини, ми залишалися тут ще й для того, щоб захистити тебе в башті. Причини незабаром тобі відкриються. І знай: магічні мети твого існування назавжди пов'язані з Морганом. - Ангел простягнула руки, і Морган з Дестини встали на коліна, склавши долоні, щоб прийняти її благословення. - Більше не буде місця відчуття провини і жалю, - урочисто промовила Баффі. - Так прибудуть з вами відтепер і на віки віків любов, радість, мир і світло.
Вона відійшла до своїх примарним підопічним і вкрила їх крилами. Морган стиснув Дестини в обіймах. На їхніх очах Баффі, Меггі і Горацій просто-напросто розчинилися. Але в повітрі ніжним шепотом, як поцілунок на щоці, як дзвінка пісня на вітрі, парили останні слова Меггі:
- І буде їх троє. Ви їх бережіть. Одну в мою честь назвіть.