Змінити розмір шрифту - +
Неври не вміли управлятися з величезними звірами, безглуздо їздили навколо, кричали,
плескали палицями по боках звірів. Один з биків розлютився, погнався за неврами. Інший тим часом все ж увійшов в ущелину, зачувши воду, заклично
заревів. За ним потягнулося все стадо. Оскаженілий бик перестав ганятися за конем Олега, побіг за стадом.
Таргитай пустив коня поруч з мороком. Серце щеміло від страху. Уже доводилося вбивати, але захищаючись, в паніці, майже не розуміючи, що
робить, а зараз самі їдуть назустріч сутичці. Олег теж побілів, мацає обереги, щось шепоче.
Морок пустив коня навскач, але в руках тримав поводи, сокира залишалася за плечима. Таргитай відтіснив конем Олега, помчав слідом.
Вони винеслися через поїденою часом скелі, в обличчя війнуло свіжістю. Після жовтої пересохлої трави - соковита зелень, пишні кущі. І -
чорна пляма вигорілій землі!
- Де вони? - запитав Олег тривожно. Його губи тремтіли, він озирався в найсильнішому страху, навіть подивився на небо.
- Забралися. - відповів Морок з облегченіем.- Ну, хлопці, на цей раз пощастило! Це могли бути ті хлопці, які шукали зниклу стадо.
Стадо прискорювало біг, поки передні корови не вбігли в воду. Задні натиснули, стадо розташувалося по краю, охопивши озеро кільцем.
- Тут і заночуємо, - велів Мрак.- Тархов, вибери теляти.
- Якого? - не зрозумів Таргітай.- Навіщо?
- Ти відмовляєшся жерти? - здивувався Морок.
- Ні, але.
- Чому я піду полювати бог знає куди, коли поруч ціле стадо?
Вранці Таргитай заговорив, ще не розплющуючи очей:
- Добре, приженемо до самих стін Екзампея. А далі? До палацу навряд чи пустять зі стадом.
Морок і Олег сиділи біля багаття, трапезували. В руках виходили смачним паром величезні скиби смаженого м'яса. Таргитай потягнув носом, витягнув
шию в напрямку запаху, відкрив очі.
Морок кивнув Олегу:
- Всю ніч кошмари снилися бідоласі.
- І не дарма, - додав Олег.
Таргитай доповз до багаття, висмикнув із землі прут з холонучим шматком м'яса.
- Чому це? - запитав він.
- Їж, їж, - порадив Морок підозріло ласково.- Тут волхв таке придумав для тебе, що натщесерце можеш зовсім перекинутися.
Вперше вони їхали на повний зріст, не ховаючись. Іноді обганяли бредуть в сторонці стада. Морок придивлявся до далеким погоничам, дещо
змінив в одязі ізгоїв, але заклопотане обличчя трохи прояснилося - багато гнали стада до Екзампею.
Таргитай сказав збуджено:
- А уявіть собі, що ось так їдемо і їдемо. Чисто поле. Ні деревця, ні кущика, ні горбка. На сотні верст гладко і рівно, видно як за
версту мураха бабку дере. І раптом з-за рогу вилітає злий Кіммерії на чорному коні!
Олег рухав шкірою на лобі, піднімав брови. Він завжди сумлінно все намагався зрозуміти, Морок ж безтурботно відмахнувся:
- Я людина проста. У чистому полі та з-за рогу. А ось тобі Олег сказав, як проникне до палацу кагана?
- Ні.
Морок здивувався:
- Так? Дивно. Адже тобі головна роль!
- Мені? - не повірив Таргітай.- Краще Олегу. Силою не вийде, а ось чарами.
Морок покосився на волхва:
- Я краще божевільному дам факел і пошлю в сарай з сіном. Ні, Таргитай, у нас є ти. На своїй палиці з дірками грати не розучився? Ось і
будеш грати. Та не нам - кагана.
Таргитай розкрив рот для крику, так і застиг, переводячи погляд з одного на іншого.