Свій третій літак я збив під Берліном. Це був «мессер». Наші нещадно бомбили Берлін. В повітрі стояла гар, кіптява. Берлін горів.
На патрулювання та супроводження літали полку-ми, літаків по 20. Ось як-то нас підняли. Злетів я. Оглядаюся: начебто цікаво, все кругом горить. І раптом раз - «мессер». Дивлюся, він ніби спеці-ально під мене розгортається. Я прилаштувався. На-жав. Дивлюся, німець пішов вниз. Швидко все отримай-лось. Висота дві тисячі. Я за ним ще метрів 500 про-йшов, дивлюся - він вниз пішов. До другої половини війни вже не зараховували збитий літак, поки не підтвердить піхота, а в місті як підтвердиш? Так що мені його не зарахували, а битися я не став. Чотири дні до кінця війни залишалося вже, буду я там з'ясовуємо-ти. Билися ж таки не за ордена. Хоча ось цей Алейна-ков міг сказати: «Я не згоден на отечку». Щоб «бій-вик» отримати, потрібно не менше 30 вильотів і орга-тельно повинен бути збитий літак. Тоді тільки дадуть орден Бойового Червоного Прапора. У нього було три ордена Бойового Червоного Прапора. Він ні хера ні-що її не Герой. А три Слави прирівнювалися до Герою. Так ось у нас був один молодший лейтенант з трьома ор-денамі Слави. Першу Славу отримав за вильоти - мо-же бути, за 20 вильотів. Проштрафився - його послали, як називали у нас, «задом наперед» - стрільцем на Іл-2. Це як штрафний батальйон в піхоті, а в авіа-ції - задом наперед. І він збив літак. Йому другий орден Слави дали. І третій, вже не пам'ятаю за що. Ось так з трьома слави, Герой Радянського Союзу. Чого твої три «бойовика»!
- Яким був ваш побут в роки війни? Як кор-милі?
- На фронті годували добре. При бойовому полиці був батальйон аеродромного обслуговування. Ми їх називали чмо - химерують, мудят, об'ебивают. Вони забез-Чіва бойової полк. Відповідно командиром чмо було краще бути, ніж командиром полку.
Адже що таке командир чмо? Йому додому навіть їсти приносили - це цар, у нього все ресурси. А командири полку що? Зарплата і льотчики, які б'ють літаки. Наш командир полку одного разу полк побудував і каже: «Хлопці, ну що мені зробити? Давайте я в кальсонах по гарнізону пройду, але тільки не бийте літаки ».
- А як же без них? Вони були оружейніци в ос-новному. Траплялися й романи. Але у мене полюбить-ної в полку не було. Роман у мене був в партизан-ському загоні.
Дівчата в полку хороші були. Встанеш вранці - ніхто їх не просив, а вони випрали онучі, білизна. Звичайно, у нас шанобливе було ставлення до женщи-нам. І між собою відносини відмінні. Принаймні я був без хитрості і з усіма спілкувався добре. З техніками нашими ми теж дуже ладнали. Адже хто мені повинен літак готувати? Відносини у нас були товариські, дружні, рівні. Були й такі, ко-нечно, ніс задирали: я - льотчик, а ти хто ?!
- А якими були відносини між родами військ?
- Билися іноді. Пам'ятаю навіть, в Німеччині стояли - хтось із льотчиків з артилеристом дер-ся, чи що. Я не брав в цьому участі. На танцях баб не поділили. В основному через це. А не через того, що я - льотчик, а ти - танкіст! Ну і що. Ще треба подивитися, хто з нас важливіше - танкіст або льотчик.
- Після війни ви літали на «Лавочкіна» - як він вам після «яка»?
- Машина складніше. «Як» на злеті і посадці бо-леї стійкий. За пілотажу вони приблизно оди-кові. Чуть-чуть краще «Лавочкіна». А «яки» все оди-кові. Тільки кабіни відрізняються, ну і по масі, звичайно, Як-9Т важчий, ніж Як-7, а тим більше Як-1. В принципі Як-3 - це найкращий з «яків».
- Ви на фронті літали з закритим ліхтарем?
- Так, завжди з закритим ліхтарем.
- У 18 кілометрах від Берліна ми тоді стояли. Узна-ли, що кінець війні, стали в повітря стріляти від радості. Поїхали в Берлін на полуторці. Чого нам треба? Горілки. У них там льоху були - набирай скільки хочеш. Привезли ми звідти дві бочки спирту і трохи вина. Бочки великі, приблизно столітрові. Ми привезли, а замполіт з пістолета їх розстріляв: «Ви що, отруїтися хочете?» Тоді багато випадків отруєні-ня було.
- Скільки вильотів ви зробили за війну?
- 39 вильотів. На 9-му збили, і 30 вильотів я зробив після цього.
Список документально зафіксованих повітряних перемог ВА Каніщева в складі 86-го ГИАП, на літаках Як-9 і Як-3
04.09.43 Ю-87 Пд. Духовщина
13.04.45 ФВ-190 Мошайтен
Всього збитих літаків - 2 особисто;
бойових вильотів - 39;
1) ЦАМО РФ, ф. 86 ГИАП, оп. 216374, д. 3 «Журнал бойових дій полку» (за 1943 г.);
2) ЦАМО РФ, ф. 240 Гиад, оп. 1, д. 18 «Оперативні зведення штабу дивізії» (за 1945 г.).
Курсант Іван Кожемяко
Льотчик Іван Кожемяко
Якось раз піднялися ми з Іваном на четвертий поверх нашого гуртожитку (воно стояло на околиці Шост-ки, вікна якраз виходили на поле аероклубовского ае-родрома). Дивимося - літачки злітають, сідають - краса! Тут мене Іван (а він до цього часу вже аеро-клуб закінчив) і почав підбивати: «Дивись - летить! А ти не хочеш спробувати політати. А чого. Ти так-же не уявляєш, до чого це цікаво! І ВСЕ Ж НЕ-повільно роби! »Так мене він люто переконував, що я вирішив: треба спробувати. Пройшов медкомісію і став займатися в аероклубі. Сталося це навесні 1939 року. Першу половину дня вчуся в технікумі, другу - в аероклубі. У технікумі я такий був не один, тому для нас - курсантів аероклубу - навіть спеціальну машину виділяли, щоб возити нас на заняття і назад. Крім того, на фабриці-кухні при пороховому заводі нас, «льотчиків», годували окремо, виділяли спеціальний стіл.