Бувають хвороби незрозумілі і страшні, виснажливі, але не такі вже рідкісні, як може здатися. Ось і від кінського волоса страждає чимало людей. Тільки правильний діагноз не завжди відразу ставлять, тому і доходить хворий до плачу-ного стану. Так сталося і героїнею історії, яку нам розповіла К. І. Дороніна. Як же розпізнати підступну хворобу і перемогти її?
Коли в роті пожежа
У 54 роки життя Поліни стала просто нестерпною. Зовні вона виглядала цілком здоровою: хоро-ший колір обличчя, майже ніяких мор-щин, гнучкі суглоби, нормальний кров'яний тиск, спокійне сер-дце. У неї ніколи не хворіла голо-ва, простудні захворювання обхо-дили її стороною. І шлунок рабо-тал добре. Правда, в останні роки траплялися запори, але Поліна відразу ж приймала необхідні заходи. Ось тільки вранці вона прокидалася з сухим ротом. В'язка Слю-на, схожа на канцелярський клей, відходила тільки після тривалих полоскань. Закладений ніс не так-вал дихати, горів обкладений бе-ловато-жовтим нальотом язик, і все в роті горіло. Та ще свербіли вос-смаленим повіки, у вухах десь всередині зуділо, слинні залізяки набухали після гарячого, кислого. Алкоголь відразу ж давав жахливу аллергичес-кую реакцію - тіло покривалося твердими на дотик червоними плями-ми, які нестерпно горіли і саднили, а потім проходили раптовий-но. Поліна бігала по лікарях, але про-писані їй ліки від алергії допомагали тільки ненадовго.
Які тільки діагнози їй не стави-ли, від чого тільки не лікували! Синдром Шегрена, глосалгія, сіалоаденіт ... Лікував її навіть психіатр психотропних-ми ліками, але нічого не допо-гало. Дійшло до того, що почалися «бе-гающие» болю, раптові коліки по всім особовим нервах. Ночами пре-розриву сон через нестерпний свербіння навколо крил носа і губ. Поліна скочила, полоскала рот содовим розчином і ковтала непотрібні таблетки.
Поліну обстежили в стоматолог-гии, зробили знімок слинних залоз, але нічого не знайшли. Потім подивився підщелепної хірург, знайшов кісти на слинних залозках і прописав ще таблетки. І цього лікування вистачило ненадовго. Варто було тільки проїхатися в громадському транспорті і почув-ствовать запах алкогольного перег-ра, як починалося першіння в горлі до задухи, спухати мову, не вміщаючись в роті, і все горіло пекельним полум'ям. Ніяких фруктів, солоних або мари-Нова овочів! Варена капуста, каші, і то ріденькі, молоко тільки свіже; від кисломолочних продуктів починався бунт в роті.
Уві сні Поліна до крові прокушуючи-ла набряклий мову, під час спілкування з людьми все пересихало в горлі, і вона не могла говорити. Зрештою втратили рухливість щелепні су-стави, і Поліна насилу розкривала рот. Дійшло до того, що доводилося силою відкривати рот за допомогою лож-ки, щоб поїсти.
Біопсія не показала жодних ново-утворень, і лікарі тільки розводь-ли руками. Пропонували навіть опера-цію, але дуже несміливо, не даючи ні-яких гарантій.
Всілякі компреси, АППЛ-кации, прогрівання не давали особливих результатів. Виписали їй курс віта-минов В, приглушили процес, і біль-ва вже не так реагувала на алко-голота. Але антибіотики викликали жаху ющий стоматит - ледве-ледве впоралася з ним, та ще довелося відмучилася дисбактеріозом.
Загалом, хвороба не відступала, і причина не була з'ясована. Чи не хоті-лось жити. У вухах завиває, ніби там зудела всесвіт. Почав падати слух. Поліні доводилося все пере-питати, щоб усвідомити почутий-ве, і очі горіли, як якщо б у них було насипано дрібно перетерте скло. Обстеження у офтальмоло-га теж нічого не дало. Прописали закопування натуральної сльозою, очними вітамінами. Ще рекомен-довали замінити замутнений Хрус-Талік через катаракти лівого ока. Праве око поки що бачив на 80%. Що робити? Поліна минала в своїх спогадах, катував-Ясь знайти причину.
Повернулася на муки і на вчення
У 1978 році Поліна не змогла ро-дить - слабка пологова діяльність, а час кесаревого розтину пропусти-ли через передпологовій почесухи, підозрювали пухирчатку. Четверо су-ток неймовірних зусиль гінекологів привели до клінічної смерті, але хвору вдалося врятувати. Поліна хо-рошо пам'ятала це своє звільнення від мук, радість небуття, ульот душі в темний тунель, в кінці кото-рого сяяв неймовірно сліпучий-ний світло. Вона прагнула до цього све-ту, але тихий, лагідний і одновремен-но владний голос зупинив її: «Тобі ще рано, повертайся на му-чення і на вчення».
Горло боліло ще три місяці пос-ле пологів. Потім все забулося, бувальщина третьому поросло. Але, здається, саме з тих пір час від часу глибоко в міськ-ле почали іноді виникати коротко- ремінний свербіж і поколювання. Дуже хотілося чимось почухати всередині, але це було неможливо. Уже тоді пересихало в горлі, коли Поліна по-нервує, і суха їжа застрявала в ньому. І ось тепер, в 54 роки, плач-ний результат. Лікарі кажуть, мовляв, клімакс, лейкоплакія, таке буває ... Стільки діагнозів, а виходу немає!
Стала Поліна їздити по знахарів, по бабках. Вони знімали порчу, дава-ли трави, але хвороба не відступала, а тільки наростала, душила, не давала жити.
Нещасні люди, змучені сво-ними болячками, сиділи в довгій черзі і навіть не перемовлялися між собою. Нарешті Поліна зайшла в невелику кімнатку з палаючими лампадами під образами. Стара жінка в темному вбранні запропонованого-жила їй табурет - старовинний, дубо-вий, громіздкий і пофарбований під сурик; такі були після війни.
Знахарка ні про що не питала і веліла хворий мовчати. Потім взяв-ла за правий зап'ясток і стала щось слухати - напевно, пульс. Бабуся жувала беззубим ротом, щось Борміо-тала про себе, і розчути було-можливо, про що вона бурмоче. Потім ще довго розглядала лінії на долоні, і Поліні здалося, що про-йшло дуже багато часу, поки вона не заговорила: «Черви в тобі, мила, си-дять», - і веліла розкрити рот.
Поліна з працею відкрила рот, але знахарка веліла сильніше його від-крити, а не те пригрозила чушку вста вити. І показала хворий цю чушку -іскореженную дерев'яну ложку. Як і те бабка намочила два своїх паль-ца, вказівний і середній, в не дуже-то чистої, як здалося з-лине, чашці - і давай мусолити ними в роті пацієнтки. Щось розминала, масажувала під язиком, забралася глибоко в горло і веліла висунути язик. І там натискати у самого кор-ня мови до такої міри, що Полі-ну знудило прямо на рушник, по-дане знахаркою заздалегідь. З очей по-лилися сльози, з носа теж щось по-текло, залізяки взбухлі і почали ду-шити Поліну. Знахарка вийняла паль-ці з її рота, намотала на них марлю і змочила звичайним гасом. Почекавши, поки блювота заспокоїться, вона знову почала возитися в горлі Полі-ни, не звертаючи уваги на те, що пацієнтка майже задихалася. «Досить, я не можу більше!» - Поліна вже про-сто відбивалася від неї. Нарешті знахарка відпустила її горло, розмах-тала пальці свої і сунула їй під ніс ці ганчірки марлеві. «Дивись, ду-Реха: ось що в тобі сидить, ось що тебе мучить! Бачиш нитки рожево-сі-ня? Це власоглави, в народі конс-ким волосом їх називають. Як це ще вони тобі всю мордяку НЕ розвороту-ли! ». І справді, на марлечкой була видна якась ниткоподібні слиз.
Знахарка дала Поліні віддихатися трохи, а сама тим часом в під-вал спустилася. Прийшла вона з банкою натертого хрону і сунула її Поліні під ніс: «Дихай хріновим духом, дихай!».
В очах потемніло від різкого за-паху свіжонатертого хрону, і Полі-на на мить мало не задихнулася. Але бабця звеліла цей хрін в рот набрати, так як можна більше, і не ковтати, а тримати в роті якомога довше. «Біль болющая, та не умерущая», - так вона сказала. О Боже! У роті все горіло, сльози текли рікою, слина пінилась і бушувала, а в вухах тре-щало. На якусь мить Поліні поки-залось, що в горлі щось прірва-лось, і вона виплюнула палюче зілля на рушник. Слина текла безупинно, очі горіли, але біль-ва відчула раптове обліг-чення.
П'ять разів на день знахарка просоч-сала тримати хреново кашку в роті, скільки можна терпіти. І 21 день не їсти нічого, тільки 5 разів на день по 10 хвилин жувати лимонні кірки, але не ковтати, а випльовувати. І хрін теж вип-левивать. А після такої проце-дури ще тримати в роті по 10 хвилин звіробійного масло.
Бабка приділила Поліні трехлітровку звіробійного масла - на час ле-чення вистачить, а після і самої можна приготувати. Порадила під час цвітіння звіробою макушечкі сри-вать, банку до половини цими кольору-ми, розтертими в кашку, наповнити і по «плічка» нерафінованою соняшниковою олією залити. Потім на три тижні на сонці поставити, обернувши шийку марлею в три шари. А після треба маслечко відцідити. У кожному будинку таке масло тримати треба. І від екземи, і від опіків по-може, і навіть рани застарілі, виразку шлунка лікує.
Поліна запитала, як же їй не є цілих три тижні. Але бабка сказала: «Зможеш. Уже наїлася досхочу, га-дів своїх годуєш. Людина в твоєму віці духовною їжею харчуватися повинен. Ось який мамон виростила! »- і грюкнули долонею по її бійся-тому жирному живота, який давно вже нависав ненависним фартухом над ногами. А потім, тепліше жовто-зеленими очима, що горять, ласко-під додала, що якщо не зможе, то напружуватися не треба, а то ще дурне тіло злякається і розум може потім-ниться. Досить вранці і ввечері по 15 в'ялених Куражин і по 4 ядра волоських горіхів. Тільки рідини - не менше двох літрів! Можна шипшиновий чай з медом пити, щоб голова не боліла.
Поліна сказала, що голова у неї і не болить, а бабка відповіла, що, може, і немає у неї цієї голови-то. І расхо-Хотан, розрядивши цим сміхом на-Вищої в кімнатці тяжке на-напруга.
І ось ще що знахарка сказала. Мовляв, не просто так Поліна до неї при-йшла в свій смуток. Господь привів її, щоб почула вона наставнічес-кое слово і змінила всю свого не-дотепну життя. Черв'як цей, вла-співголів, обирає людей заздрісних і непокірних, гнівливих і нетерпимий-лівих. Видно, не завжди хвора прав-дою жила, в цнотливість тіло своє не тримала. Скількох чоловіків мала? А до батьків своїм як ставилася? Матушка-то далеко померла, чи не отпе-тая священної церквою православ-ний, а образу свою на дочку в могилу забрала. Заросла її могилка на чужбі-ні. А Поліна і сліз особливих не проли-вала, душу свого не очищала молитва-ми до Господа. Жила так, на авось, ось і прийшла до неї розплата.
Наостанок дала знахарка трави цілющі: полин среброліст-ву, бутони гвоздикового дерева і пижмо. Веліла змішати по-Рошко з них в рівних частинах по 1 граму, разом в порошку 3 грами. Тричі в день їх прий-мати, всього 10 днів. Через 2 цієї статті не-діли повторити курс, ще 10 днів лікуватися, і так 3 курсу пройти.
І напророкувала вона пацієнтці сон від-вратітельний, але сказала, щоб та не лякалася: ангел-охоронець завжди ря-будинок, і Господь наш всевишній не зали-тавіт, збереже і помилує.
Гроші в руки не веліла давати, просила покласти на тацю, скільки не шкода. А то і зовсім не давати, якщо від серця з тугою відриває. Поліна сказала, що віддячить обязатель-но, в боргу не залишиться, якщо допо-жет лікування. Бабуся посміхнулася їй по-доброму і підштовхнула до дверей.
Поверталася Поліна додому з хо-рошім настроєм. Зустріч з цією знахаркою наповнила її якимось осо-бим світлом. Сльози лилися з очей не-помер потоком. Люди дивилися в електричці, як тихо плакала женщи-на поважного віку, і ніхто її ні про що не питав, не наважуючись-лись. Тільки дивилися за участю, у кожного ж своє горе.
Позбавлення від мерзоти
Будинки Поліна робила все, що веле-ла знахарка.
2. Тричі в день, через кожні п'ять годин, випивала по 3 грам-ма порошку - тройчатки з по-лині, гвоздики і пижма. Запи-вала порошки настоєм шіповні-ка з чайною ложечкою меду.
3. Робила клізми з часником кожну добу на ніч: на 1,5 літра води брала 0,5 склянки лимонного соку і головку чесно-ка. Настій цей готувала 5
У перші 2 дні Поліні дуже хоті-лось є, але потім почуття голоду ос-тавіло її. А в ніч на восьму добу, як і напророкувала знахарка, приснився їй огидний сон. Ніби огром-ная змія піднімалася до горла, вихо-дила з її нутрощів. Потім ви-сунула слизьку головку з рота По-Ліни і засичала. Махаючи крильцями всередині своїми кільцями, вона стискала, ду-шила її. Поліна схопила голову змії, стала витягувати її з рота і тут же прокинулася з диким криком.
Весь рот був заповнений копошиться-щимся грудкою з живими гидоти. Поліні стало дуже страшно, але вона знайшла в собі сили вискочити в ван-ву і звільнитися від цієї капості. Волосся на її голові стало дибки, холодний піт струменів по тілу. Через деякий час Поліна заспокоїлася і, діставшись до ліжка, відразу ж заснула тихим сном без сновидінь. Прокинувшись, вона відігнала все тя-желие нав'язливі думки і до кінця дня відчула себе прекрасно, нібито вилізла з вигрібної ями вільною і щасливою. Новий день зустріла зі світлою надією і з-творила молитву до Господа, нашого спасителя.
Поліна отголодала 21 день, всього втратила 12 кілограмів ваги.
Виходила з голодування 7 днів, дуже обережно, як і радила знахарка.
• У перші дні вживала тільки ріденькі відвари з пер-ловой, пшеничної, вівсяної круп.
• На четверту добу вже пила через кожні 3 години по 50 грам-мов соку, морквяного і буряків-ного.
• На п'яту добу харчувалася вже яблучним супом. Перетерла 4 яблука середніх розмірів, без шкірки, залила окропом і доба-вила в киплячий відвар 0,5 стака-на манної крупи. Потім відварити на повільному вогні, остудила і вже тоді додала 2 столові ложки меду і чайну ложку ко-Ріци. З'їла цю смакоту в ті-чення дня, розділивши на 5 порцій.
• На сьому добу приготувала цибульний суп. Нашаткувати 5 великих цибулин, смажила на вершковому маслі до золотистого кольору, залила 1,5 літра окропу і настругати туди на тертці 5 сто-лових ложок свіжого російсько-го сиру. Довела цибульний суп до кипіння, додала за смаком солі, легких приправ.
Ліки Поліна продовжувала приймати за схемою. У роті було спо-койно, відкрилися носові ходи, і вранці вона прокидалася без страху майбутніх мук. Поступово вона перейшла на повноцінне харчування і з подивом помітила, що у неї покращилися смакові відчуття, вже не завивала в вухах всесвіт, а вранці не тріпається лякливо її сер-дечко. І пожежа у роті згас. Господи, яке щастя, що нічого не болить, не щемить, що не свербить, не тисне!
Лимонні кірки сушилися на піді-кіннотники, ними були наповнені карма-ни, і Поліна не переставала іхжевать. Через 40 днів лікування вона поїхала до знахарки, як і домовлялися.
На цей раз бабуся сказала Полі-ні: «А ось тепер ти повинна виконати дуже важливу роботу. Часто хворіла ангінами? Часто. І все глоткове кільце у тебе покрито рубцями від кожного бою організму за життя. Заросло це кільце, Зацем-тірован, але воно впливає на роботу слюннихжелезок, слізних проток і на слух теж. Мало доступу для кро-ві, а кров - це річка життя. Недостатньо-точно вона омиває, недостатньо чи-стіт ». Потім звеліла Поліні висунути язик, намагаючись його кінчиком дістати до підборіддя. Поліна так і зробила, відчувши, як там, в корені мови, йде якась робота.
Бабуся їй все пояснила. Гадів, слава Богу, вигнали, але житло їх - поле, на якому вони виросли, осту-лось тим же. Їх попутники - бактерії, віруси, мікроби всякі причаїлися і чекають. Тому 100 раз в день треба робити таку вправу.
Мова висунути до відмови. Почув-ствовать першіння, свербіж, рахувати до п'яти, і тільки на. рахунок «шість» закрити рот, потім промити.
Спочатку буде здаватися, що бо-лезнь повертається. Треба продол жати лікування, адже хрін, масло зве-робойное завжди під рукою. Трудити-ся треба над собою, працювати!
Живи і перемагай
У цей день сіяв з небес невеликий і настирливий дощик. «Ох, як же болять мої старі кісточки!» - Пожалова-лась знахарка. І тільки тоді Поліна помітила, що перед нею старий і ус-тавшій людина. Обняла її сухенький плечики, притиснула до грудей сиву, але мудру голову, і їй на мить показу-лось, що обняла вона свою покійну матінку, багатостраждальну і терпе-лівую.
А на прощання знахарка сказала: «Хвороба твоя підступна, і в будь-який мо-мент повернутися може. Але тепер ти знаєш, як з нею боротися. Живи і перемагай. З природою і з собою живи у злагоді. На світлі чудес не буває, є праця і знання. Вік живи і вік учись. Прийде час і день, коли іншим таким же страждальцям допомогти зможеш ».
підготувала Ольга Сорокіна