Інструкції для бухгалтера
Тести для бухгалтера
документів для бухгалтера
Загальні вимоги до договору лізингу
Основні вимоги до форми та змісту договору лізингу встановлені в статті 15 Закону «Про фінансову оренду (лізингу)».
Отже, договір лізингу укладається у письмовій формі. Дана вимога слід розглядати як спеціальну норму, встановлену на додаток до статті 609 Цивільного кодексу РФ, що передбачає загальні вимоги до форми і державної реєстрації договору оренди: «Договір оренди на термін більше року, а якщо хоча б однієї зі сторін договору є юридична особа, незалежно від терміну, повинен бути укладений у письмовій формі. Договір оренди нерухомого майна підлягає державній реєстрації, якщо інше не встановлено законом ».
Таким чином, Закон «Про фінансову оренду« лізинг »встановлює обов'язковість письмової форми. При цьому не важливо, на який термін укладений договір, і, що є його предметом - рухоме або нерухоме майно. У той же час цим законом не передбачена недійсність угоди в разі невиконання цієї вимоги. Звідси відповідно до пункту 1 статті 162 Цивільного кодексу РФ недотримання простої письмової форми угоди позбавляє сторони права в разі спору посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків, але не позбавляє їх права приводити письмові та інші докази. Це не відноситься до міжнародного лізингу. Він, будучи зовнішньоекономічної угодою, підпорядковується вимозі пункту 3 статті 162 Цивільного кодексу РФ: «недотримання простої письмової форми зовнішньоекономічної угоди тягне недійсність угоди».
Договір лізингу передбачає участь в його виконанні поряд з лізингодавцем і лізингоодержувачем третіх осіб. Вони залучаються до його виконання шляхом укладення відповідних договорів. Одні з цих договорів є обов'язковими для юридичної кваліфікації лізингової угоди (договір лізингу), інші вважаються супутніми.
Обов'язковою договором вважається договір купівлі-продажу, який за загальним правилом укладається лізингодавцем за вказівкою лізингоодержувача з певним продавцем і щодо певного майна. У цьому випадку лізингодавець не несе відповідальності за вибір предмета оренди і продавця. Разом з тим договором фінансової оренди може бути передбачено, що вибір продавця і придбаного майна здійснюється орендодавцем.
Відповідно до статті 670 Цивільного кодексу РФ орендар (лізингоодержувач) має право пред'явити безпосередньо продавцеві майна, що є предметом договору фінансової оренди, вимоги, що випливають з договору купівлі-продажу, укладеного між продавцем і орендодавцем, зокрема щодо якості та комплектності майна, термінів його поставки, і в інших випадках неналежного виконання договору продавцем. При цьому орендар має права і обов'язки, передбачені Цивільним кодексом РФ для покупця, крім обов'язку сплатити придбане майно, як якщо б він був стороною договору купівлі-продажу зазначеного майна. Однак орендар не може розірвати договір купівлі-продажу з продавцем без згоди орендодавця.
Якщо інше не встановлено договором лізингу, орендодавець не відповідає перед орендарем за виконання продавцем вимог, що випливають із договору купівлі-продажу, крім випадків, коли відповідальність за вибір продавця лежить на орендодавцеві. В останньому випадку орендар має право за своїм вибором пред'явити вимоги, що випливають з договору купівлі-продажу, як безпосередньо продавцеві майна, так і орендодавцю, які несуть солідарну відповідальність.
До супутніх відносяться договори про залучення коштів, договір застави, договір гарантії, договір поручительства та інші. Відповідно до Закону «Про фінансову оренду (лізингу)» ці договори також укладаються суб'єктами лізингу.
Припустимо, повернення коштів, витрачених лізингодавцем на придбання обладнання і передачу його в лізинг, може забезпечуватися гарантією банку або запорукою товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, що перебуває у власності лізингоодержувача або третьої особи. В якості забезпечення за договором лізингу можуть бути прийняті гарантії страхової компанії, третьої особи або органу виконавчої влади.
Лізингодавець має право для залучення коштів укласти кредитний договір і договір про заставу предмета лізингу.
Істотною умовою договору лізингу є умова про предмет лізингу. У договорі повинні бути вказані дані, дозволяють точно встановити майно, яке підлягає передачі лізингоодержувачу в якості предмета лізингу. Мова, однак, йде не про таку ступеня індивідуалізації, яка необхідна для виникнення права власності, але про визначення таких властивостей предмета лізингу, які вважаються достатніми для виконання відповідного договору купівлі-продажу.
При відсутності цих даних у договорі лізингу умова про предмет, що підлягає передачі в лізинг, вважається не узгодженим сторонами, а договір лізингу не вважається укладеним.
Суттєвими також можуть бути інші умови, якщо на їх узгодженні наполягає хоча б одна зі сторін. До таких умов, зокрема, відносяться санкції за несплату або несвоєчасну сплату лізингових платежів, безперечні і очевидні зобов'язання, що ведуть до припинення дії договору і вилученню предмета лізингу і інше.
Обов'язки лізингодавця. Однією з найважливіших функцій лізингодавця є оплата майна. Лізингодавець зобов'язаний придбати у власність певне майно у певного продавця. Придбане майно відповідно до договору лізингу має бути передано лізингоодержувачу в якості предмета лізингу за певну плату на певний строк і певних умовах.
Термін дії договору лізингу, в кінцевому рахунку, визначається термінами повної амортизації (окупності) предмета лізингу, проте встановлюється сторонами в договорі залежно від ситуації на ринку, фінансового стану сторін, вартості орендованого майна, характеру і величини комерційних ризиків, обов'язкових приписів нормативно-правового характеру.
У випадках, передбачених договором лізингу, на лізингодавця можуть покладатися й інші обов'язки.
Наприклад, одного акта передачі майна не завжди достатньо для забезпечення лізингоодержувачу можливості виконання переданого майна. У багатьох випадках необхідно виконати додаткові умови - по монтажу обладнання, пуску і налагодженню, навчанню персоналу лізингоодержувача і інше. Виконання цих дій за загальним правилом не охоплюється обов'язком лізингодавця з надання майна лізингоодержувачу. Проте, вони можуть включатися в договір лізингу як додаткових обов'язків лізингоодержувача або в договір купівлі-продажу в якості обов'язків продавця. Разом з тим на виконання таких робіт та надання таких послуг може полягати самостійний договір. У першому випадку оплата таких робіт може проводитися як за рахунок лізингових платежів, так і за окрему (додаткову) плату. В судовому порядку такі додаткові послуги (роботи) кваліфікуються як складова частина зобов'язання лізингу за умови, якщо вони включені в договір лізингу і оплачуються лізингодавцю за рахунок лізингових платежів.
- придбання у третіх осіб прав на інтелектуальну власність (ноу-хау, ліцензійні права, права на товарні знаки, марки, програмне забезпечення та друго);
- придбання у третіх осіб товарно-матеріальних цінностей, необхідних в період проведення монтажних (шефмонтажних) і пусконалагоджувальних робіт;
- здійснення монтажних (шефмонтажних) і пусконалагоджувальних робіт щодо предмета лізингу, навчання персоналу;
- післягарантійне обслуговування і ремонт предмета лізингу, в тому числі поточний, середній і капітальний ремонт;
- підготовка виробничих площ і комунікацій, послуг з проведення робіт, пов'язаних з установкою (монтажем) предмета лізингу;
- інші роботи та послуги, без надання яких неможливо використовувати предмет лізингу.
Оскільки такі умови включаються в договір за згодою сторін, передбачити їх повний перелік не представляється можливим, внаслідок чого, ймовірно, дана норма і була вилучена з тексту даного закону.
Основні обов'язки лізингоодержувача. По-перше, лізингоодержувач зобов'язаний прийняти предмет лізингу в порядку, передбаченому зазначеним договором лізингу.
По-друге, головним обов'язком лізингоодержувача за договором виступає обов'язок виплатити лізингодавцю лізингові платежі в порядку і в терміни, які передбачені договором лізингу.
Під лізинговими платежами розуміється загальна сума, що виплачується лізингоодержувачем лізингодавцю за надане йому право користуватися майном - предметом лізингу. У лізингові платежі включаються: амортизація лізингового майна за весь термін дії договору лізингу, компенсація плати лізингодавця за використані їм позикові кошти, комісійна винагорода, плату за додаткові послуги лізингодавця, передбачені договором лізингу, а також (окремо) вартість майна, що викуповується, якщо договором передбачено викуп і порядок виплат зазначеної вартості у вигляді часток у складі лізингових платежів. Лізингові платежі сплачуються у вигляді окремих внесків.
При укладанні договору сторони встановлюють загальну суму лізингових платежів, форму, метод нарахування, періодичність та суми лізингового платежу, як винагороди лізингодавця, періодичність та суми сплати внесків, а також способи їх сплати.
По-третє, після закінчення терміну дії договору лізингу, лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу, якщо інше не передбачено зазначеним договором, або придбати предмет лізингу у власність на підставі договору купівлі-продажу.
Ну і, нарешті, в договорі лізингу можуть встановлюватися й інші обов'язки лізингоодержувача. До їх числа відносяться обов'язок внесення авансового платежу або заставного грошового депозиту, обов'язок укласти договір страхування предмета лізингу на користь лізингодавця.
До інших зобов'язаннях лізингоодержувача, що випливають з договору лізингу, відносяться, наприклад, обов'язок лізингоодержувача укласти з лізингодавцем договір на реалізацію продукції, виготовленої на зданому в лізинг устаткуванні.
Відразу відзначимо, що передача предмета лізингу лізингоодержувачу відбувається в двох випадках: по-перше, коли за договором лізингу майно враховується на балансі лізингоодержувача, а по-друге, коли по завершенні терміну оренди лізингоодержувач викуповує лізингове майно.
Якщо ж основний засіб значиться на балансі лізингодавця, то при його передачі лізингоодержувачу виникає наступна ситуація.
Матеріали підготовлені групою консультантів-методологів «BKR-Інтерком-Аудит»