Думаю, кожна мама хоч раз переживала про те, як же вберегти дитину від можливих домагань з боку дорослих. Однак хоч одна з нас замислювалася про те, що найчастіше ми самі виховуємо дітей так, що вони легко стають жертвами педофілів?
Звідки чекати небезпеки
Днями послухала вебінар психолога про сексуальне виховання дітей, де було порушено тему профілактики педофілії. Лектор відкрив вражаючі речі. Наприклад, коли мова заходить про таку загрозу, ми зазвичай уявляємо собі незнайомого стороннього дядька, який щось хоче від нашої дитини.
Але виявляється, що в 97% випадків діти страждають від близьких і знайомих їм людей. Тобто люди, яким дитина звикла довіряти, починають з ним таку собі незвичайну гру, про яку «ми потім мамі не розповімо». Дитина не в змозі відмовити дорослому, тим більше знайомому. Адже його вчили слухатися старших.
І я з твердженням психолога повністю згодна, тому що в дитинстві сама пережила подібне. Влітку, коли ми жили у бабусі, до нас в будинок часто приходили різні знайомі. Був серед них один, у якого вже росли власні онуки.
Він часто чекав нас біля туалету, який, як і належить в селі, стояв окремо на вулиці. Сам дядько начебто виходив туди покурити. Коли хтось із дівчат (а онучок у бабусі було п'ять) приходив, він починав начебто з нею гратися. Жартував, піднімав на руки, а сам в цей час лапав її, де йому подобалося.
Спочатку я думала, що це випадково, що мені це здалося. Але одного разу ця тема спливла в розмові з сестрами. І виявилося, що їм облапати була кожна і неодноразово. При цьому ніхто з нас не наважувався сказати про домаганнях дорослим. По-перше, тема якась соромно. По-друге, боялися, що нам не повірять і висміють.
Рад по вихованню дитини психолог дав дуже багато. Але мене найбільше вразило те, що головні з них універсальні. Якщо їх дотримуватися, дитина не тільки не стане жертвою педофіла, але в і принципі виросте вільної і самостійної особистістю.
Адже дійсно, якщо дитина сприймає дорослого не як істину в останній інстанції, він ніколи не піде у нього на поводу. Тому з лексикону батька бажано викинути постулати на зразок «Роби, що я тобі кажу», «Міркувати будеш, коли виростеш», «Старших треба слухатися» та інше.
Звичайно, дозволяти дитині робити все, що він хоче теж неправильно, тому бажано чітко окреслити коло осіб, кого він дійсно повинен слухатися. Але це можуть бути тільки мама і тато, навіть не бабуся з дідусем.
Дитина повинна вміти твердо і чітко говорити «Ні», якщо йому чогось не хочеться, і не боятися отримати осуд за це від дорослих. І, звичайно ж, з ним треба будувати довірчі відносини. Він повинен бути впевнений, що батьки його завжди вислухають і зрозуміють. А це треба напрацьовувати щодня.
Це, звичайно, мінімум. Але вже він багато в чому допоможе дитині уникнути неприємних і навіть небезпечних ситуацій.
А що ви думаєте з цього приводу?