Шрі Вайшампаяна продовжив:
Недалеко від того місця, де спали Пандави, жило дивовижна істота, ракшас по імені Хідімба, що харчувався людським м'ясом. Притулком йому служило величезне дерево Шалаєв; він мав неймовірною силою і міць, але зі своїми палаючими жовтими очима, зяючим ротом, засаджені схожими на шаблі зубами, він був справжнім страхіттям. Охоплений голодом, ненаситний людожер цієї ночі блукав по лісі, коли помітив здалеку сплячих Пандавов і їх матір. Похитуючи головою, поросла грубими сивим волоссям, і чухаючи її нігтями, ракшас широко відкрив свій величезний рот і позіхнув, знову і знову поглядаючи на сплячих царевичів. Злісний, безмірно могутній велетень, що харчувався людським м'ясом, відчув людський запах і сказав сестрі:
- Нарешті, після довгого голодування мені попалася моя улюблена їжа! У мене течуть слюні, мова так і облизує губи. Нарешті я зможу встромити вісім своїх смертоносних, гострих, як бритви, зубів в ці соковиті, м'ясисті тіла. Я нахилюся над їх шиями і, розпір вени, вдосталь нап'юся гарячої, пінливою крові. Піди і дізнайся, хто такі ці люди, так спокійно сплять в лісі.
Яке задоволення - нюхати людське м'ясо. Піди убий всіх цих людей і принеси мені їх тіла. Ти можеш нічого не боятися, тому що вони сплять в моїх володіннях. Ми приготуємо смачну страву з людського м'яса, а потім попіруем разом. Ну йди ж швидше, зроби те, що я тобі велів.
Підкоряючись велінням брата, ракшаси, перестрибуючи з дерева на дерево, поспішила до сплячих Пандавам, про кращий з Бхарат. Підібравшись ближче, вона побачила, що на землі, розпластавшись, сплять Пандави і їх матір Притхи, а поруч з ними стоїть, і пильнуйте, непереможний Бхімасена, високий і могутній, як стовбур дерева Шалаєв, і дивно гарний; не дивно, що ракшаси запалала до нього [сильним] бажанням.
Цей смаглявий красива людина володіє могутніми руками і плечима, як у лева, і його тіло ніби світиться. У нього товста, подібна своїми складками раковині шия, а його очі - точно пелюстки лотоса. Ця людина гідний бути моїм чоловіком. Я не стану виконувати жорстоке веління мого брата. Любов, яку жінка відчуває до чоловіка, набагато сильніше її дружній прихильності до брата. Якщо я вб'ю цих людей, ми з братом будемо задоволені на якусь годину-другу, але якщо я не вб'ю їх, я зможу скуштувати довговічне щастя.
Маючи здатність за бажанням змінювати свій вигляд, вона перетворилася на розкішну красуню, прикрашену небесними коштовностями, і соромливо, з належною повільністю наблизилася до мощнорукому Бхімасене. Посміхнувшись йому, вона сказала:
- Звідки ти йдеш, благородна людина і хто ти такий? І хто ці сплячі, красиві, як боги, чоловіки? І хто ця дуже тендітна, смаглява і немов сяюча жінка, яка прийшла сюди разом з вами і спить так само безтурботно, як якщо б була у власному будинку? Невже вона не знає, що ці дикі джунглі населені ракшасами, і що саме тут живе самий з них злісний по імені Хідімба? Цей злочестівий ракшас - мій брат, і він послав мене сюди тому, що хоче зжерти вас всіх, про божественний. Але коли я дивлюся на тебе, прекрасного, немов дитя богів, я думаю, що мені не знайти кращого чоловіка, ніж ти. Я кажу тобі чисту правду.
Тепер, коли ти знаєш все це, прошу тебе: поставтеся до мене з належною повагою. Я бажаю тебе і серцем і тілом, тому прийми мене, як я вже прийняла тебе. Про Простосердий, будь моїм чоловіком, і я врятую тебе від цього людожера-ракшаса. Потім, мощнорукій, ми будемо жити разом, і [тутешні] гори стануть нам фортецею. Я можу літати по повітрю і бувати всюди, де тільки захочу. Підемо ж зі мною, і ти відчуєш таку насолоду, якого ніколи ще не відчував.
Бхімасена сказав:
- Моя дорога ракшаси, який справжній чоловік покине свою матір, старшого брата і молодших братів, коли він повинен їх захищати? Як може така людина, як я, віддати ракшаси на пожраніе своїх сплячих братів і мати, самому ж віддатися насолоді?
Ракшаси сказала:
- Я зроблю все, чого ти захочеш? Розбуди їх, і я з радістю допоможу всіх вас від людожера-ракшаса.
Бхімасена сказав:
- Про ракшаси, мої брати і мати спокійно спочивають в цьому лісі, і я не прокинуся їх зі страху перед твоїм злочестівий братом. Про сором'язливий, ні ракшаси, ні люди, ні гандхарви, ні якши не можуть протистояти моїй видали, про прекрасноглазая пані. Хочеш, йди, хочеш, залишайся, добра жінка. Роби, як хочеш, або ж пішли до мене свого брата-людожера, про струнка красуня.
Шрі Вайшампаяна продовжив:
Бачачи, що його сестра затримується, Хідімба, повелитель афгано, зліз з дерева і попрямував до Пандавам. Його пихаті, опуклі очі були червоними від люті, волосся стояли дибки; могутній демон був такий високий, що стосувався головою хмар. Він раз у раз бив кулаком однієї своєї потужної руки по долоні іншої і скреготав зубами, блиск яких осявав його потворне обличчя.
Побачивши, що жахливе чудовисько збирається напасти на них, його сестра Хідімба, сильно перелякана, сказала Бхімасене:
- Він збирається напасти. Цей злісний і страшно жорстокий людожер збирається напасти. Ти і твої брати повинні точно виконувати мої веління. Я володію особливою силою, властивої ракшаси, і можу переноситися, куди побажаю. Сідай мені на стегно, мій сміливець, і я віднесу тебе геть по повітрю. Послухай же мене, про могутній. Розбуди своїх сплячих братів і мати, і я полечу разом з вами.
Бхімасена сказав:
- Не бійся, про струнка! Переді мною він ніщо. Про тонкостанних пані, я вб'ю його у тебе на очах, тільки дивись уважно. Моя сором'язлива, цього виродка афгано не буде стояти проти мене. Навіть все ракшаси, якщо їх зібрати разом, не зможуть витримати мій натиск в битві. Ти тільки подивися на мої м'язисті руки, подібні слонячим хобот, подивися на мої стегна, подібні залізним болванкам, на мою величезну тверду груди. Чи не ображай мене, чарівна пані, вважаючи, ніби я звичайне людське істота, бо ти зараз побачиш, про бездоганно служіння, що і доблестю і міццю я дорівнює самому Індрі.
Хідімба сказала:
- Я не ображаю тебе, тигр серед людей, бо бачу, що ти прекрасний, як сам бог. Але я бачила, як розправляється цей ракшас з людьми.
Шрі Вайшампаяна сказав:
Про Бхарат, почувши слова Бхімасени, людожер-ракшас прийшов в [невимовну] лють. Хідімба тільки тоді помітив, що його сестра прийняла образ красивої жінки з сяючим, немов повний місяць, особою і з вінком на голові. Її брови і ніс, а також і нігті були найвишуканіших обрисів, зачіска - незвичайно красива, шкіра відрізнялася особливою ніжністю; одягнена вона була в найтонші одягу, прикрашена всілякими коштовностями. Побачивши її в такому чарівному людській подобі, людожер запідозрив, що вона запалився бажанням до якомусь чоловікові, і це лише сильніше розпалило його лють. Викотивши свої величезні, палаючі нестримним гнівом очі, він дивився на сестру, про шляхетний Куру, і голосно вилаяв її:
- Тільки остання дура може намагатися зупинити мене, коли я голодний! Хідімба! Чи не з'їхала з глузду ти, що не боїшся моєї люті? Будь ти проклята, безсоромна жінка! Як ти смієш ганятися за чоловіками. Мені гидко на тебе дивитися, бо ти ганьбиш моїх повелителів афгано, що жили ще про нас. Прийнявши сторону цих людей, ти завдала мені тяжка образа. Я зараз же вб'ю їх усіх, і першою - тебе!
Викрикнув цю загрозу, з багряними від люті очима, Хідімба люто заскреготав зубами і кинувся на свою соіменніцу сестру, щоб вбити її, але могутній Бхиму, кращий з бійців, попередив його гучним загрозливим голосом:
- Стій! Ні кроку далі!
Шрі Вайшампаяна продовжив:
Бачачи, що ракшас все ще люто сварить свою сестру, Бхиму зі сміхом сказав:
- Навіщо ти будиш цих, так безтурботно сплячих людей? Краще напади на мене, дурний людожер! Та швидше! Я не зробив тобі нічого поганого. Кривдник ти, але не смій бити жінку, краще поміряються силами зі мною. Це ти тупоголовий ракшас, позорище всієї своєї родини. Ця дівчина - невинне створіння, сталося так, що вона забажала мене, і це цілком природно, бо в її тілі живе бог кохання. Вона прийшла сюди по твоєму велінню і, побачивши мою богоданную красу, одразу ж захотіла мене. Ця сором'язлива жінка аж ніяк не ганьбить нашу родину. Якщо хто і винен, т це бог кохання, і, поки я тут, я не дозволю тобі, злочестівий ракшас, вдарити жінку. Зійдемося-ка один на один, людожер, і я відправлю тебе в житло бога смерті Ями. А зараз я размозжу твою голову; у неї буде такий вигляд, ніби її потоптав ногою могутній слон. Сьогодні стерв'ятникам і шакалів буде чим поживитися, бо я вб'ю тебе в нашій сутичці. Занадто довго ти оскверняв цей ліс, пожираючи ні в чому не винних людей, але зараз я звільню ліс від твоєї присутності, мерзенне чудовисько.
Навіть якщо слон завбільшки з гору, могутній лев вбиває його і волочить тушу по землі. Сьогодні твоя сестра побачить, як я вб'ю тебе і поволік по землі. Коли я вб'ю тебе, бечестящего всіх ракшасов, люди зможуть вільно, без будь-яких побоювань, ходити по цьому лісі.
Хідімба сказав:
- Що ти кричиш і хвалитися даремно, син людський. Спочатку покажи, на що ти здатний своїми справами! Твоє порожнє хвастощі занадто затяглося. Ти віриш, ніби ти сильний і непереможний, але я доведу тобі в бою, що я сильніший за тебе. Ти ображаєш мене, дурень, і я обіцяю тобі, що спершу я вб'ю тебе і тільки потім цих людей, сплячих таким блаженним сном. Але коли я вип'ю всю кров з твого тіла, я вб'ю і їх, і я розправлюсь з цією жінкою, викликає в мені огиду.
Шрі Вайшампаяна сказав:
Сказавши це, розмахуючи смертоносним кулаком, людожер з жахливою люттю накинувся на винищувача ворогів Бхімасену. Бхиму, з його жахливою силою, зловив і міцно затиснув його руку, а потім вибухнув реготом. Поки демон намагався вирватися з могутньою хватки сина Панду, розлючений ракшас обхопив Бхиму руками, і заволав жахливим голосом. Але могутній Бхиму потягнув його далі, сказавши:
- Я не хочу, щоб твої крики розбудили моїх сплячих братів.
Зав'язалася сутичка, обидва супротивники нападали один на одного з нечуваною силою. І ракшас і Бхиму розривали найміцніші лісові ліани і ламали велетенські дерева, немов могутні розлючені шістдесятирічні слони.
Прокинувшись від гучного шуму, Пандави і їх матір відкрили очі і побачили стоїть перед ними Хідімбу в її людській подобі.
Шрі Вайшампаяна сказав:
Прокинувшись і побачивши перед собою Хідімбу з її надлюдською красою, подібні тиграм Пандави і їх матір Притхи сильно здивувалися. Уважно оглянувши красуню, уражена її чарівними рисами, Кунти звернулася до неї з добрими, втішними і солодкими словами:
Ти так само хороша собою, як дитя богів. Під чиїм турботою ти знаходишся і хто ти, чарівна пані? Звідки ти родом, ставна жінка, і яке діло призвело тебе сюди? Хто б ти не була, шанована богиня цього лісу або Апсара, прошу тебе, поясни мені все це. [І ще поясни] як ти опинилася тут, перед нами.
Хідімба сказала:
- Ліс, який ви бачите навколо себе, великий і сяючий, точно блакитні дощові хмари, є володіннями ракшаса Хідімби; тут також живу і я. Звуть мене також Хідімбой, я сестра цього ракшаса. Шляхетна пані, мій брат хотів вбити тебе і твоїх синів і послав мене до вас. Я прийшла сюди велінню цього жорстокого і несправедливого демона і побачила твого могутнього сина з його золотистої шкірою. Ти знаєш, добра жінка, що в серцях усіх істот живе бог кохання, і він відразу ж підкорив мене влади твого сина. Я вибрала твого могутнього сина своїм чоловіком, хотіла забрати його геть, але він не побажав підкоритися мені. Помітивши, що під час моєї відсутності затягнулося, людожер з'явився сюди сам, щоб вбити всіх твоїх синів. Але твій розумний син, мій коханий, своєю міццю, енергією і спритністю затримав мого брата і відтягнув його геть [щоб їх сутичка не завадила вашому сну]. Подивіться, он вони з гучними криками б'ються один проти одного, чоловік проти ракшаса, і обидва виконані сили і відваги.
Шрі Вайшампаяна сказав:
Вислухавши її [і тільки тоді зрозумівши, що їх брат Бхиму веде смертельний поєдинок], Юдхиштхира, Арджуна, Накула і могутній Сахадева кинулися до нього і побачили, що два противника, немов два розлючені лева, борються за перемогу. Стискаючи і штовхаючи один одного, вони підняли величезну хмару пилу, схоже на дим лісової пожежі. Все в землі і пилу, вони були схожі на дві гори, схили яких виблискують росою.
Дивлячись, як його брат б'ється з ракшаси, Арджуна розсміявся і спокійно сказав йому:
- Бхиму, не бійся, про мощнорукій. Ми були в знемозі і міцно спали, тому не знали, що ти борешся з таким лютим ворогом. Зараз я тобі допоможу, Партха. Я теж вступлю в сутичку з ракшаси, а Накула і Сахадева залишаться охороняти мати.
Бхиму сказав:
Стій осторонь і [спокійно] спостерігай. І нехай ця легка бійка не викликає у тебе ніякого занепокоєння. Тепер, коли він у мене в руках, йому не залишитися в живих.
Арджуна сказав:
- Бхиму, що не вкоротити чи нам життя цього грішного афгано? Нам пора вирушати в дорогу, ми не можемо зволікати, про приборкувач ворогів. Закінчи цю сутичку ще до того, як зачервоніє західний горизонт і настануть сутінки, бо в цей таємничий годину ракшаси знаходять неймовірну силу. Поспішай, Бхиму, не грайся з ним. Убий цього жахливого ракшаса, ежде ніж він зможе пустити в хід свою магічну силу.
Шрі Вайшампаяна сказав:
Вислухавши цю раду Арджуни, Бхиму зметнув високо в повітря тіло зухвалого ракшаса і розкрутив його понад сто разів.
Бхімасена сказав:
- Ти підтримував своє жалюгідне життя, харчуючись жалюгідними недоїдками, і знайшов силу, але мізки у тебе так і залишилися жалюгідними. Тому ти заслуговуєш жалюгідною смерті. І зараз ти припиниш своє жалюгідне існування.
Арджуна сказав:
- Якщо цей бій занадто важкий для тебе, Бхиму, я можу тобі допомогти, але його треба вбити негайно. А хочеш, я вб'ю його один, Бхиму. Ти на славу потрудився, порядком втомився, пора вже тобі відпочити.
Шрі Вайшампаяна сказав:
Ці слова Арджуни повалили Бхімасену в сильне обурення; він щосили жбурнув демона об землю, убивши його, точно жертовну тварину. Під смертельними ударами Бхими, ракшас оголошував весь ліс жахливими криками, схожими на звуки гучних вологих литавр. Потім коханий могутній син Панду твердо схопив тіло ракшаса і переломив його надвоє, привівши в захоплення своїх стривожених братів.
Побачивши, що Хідімба мертвий, Пандави прийшли в ще більшу радість, і всі дружно вшанували Бхімасену, тигра серед людей, завжди перемагав свіх ворогів. Вшановуючи і вихваляючи великого духом Бхиму, наділеного жахливим могутністю, Арджуна знову звернувся до нього.
- Будь ти благословен, - сказав він. - Мені здається, мій госопдін, я бачу якесь місто недалеко від цього лісу. Поспішаймо ж туди, щоб Дурьодхана не встиг виявити нас.
Всі погодилися, сказавши:
- Нехай буде так.
І взявши з собою мати, ці неприборкані воїни, тигри серед людей, вирушили в дорогу; разом з ними пішла і ракшаси Хідімба [у вигляді прекрасної жінки].
- Е.С.Шріла Бхакти Вігьяна Госвамі
Сайт "Дерево бажань"
Все просто: допоможіть виконати бажання і загадувати свої!
