Для визначення поняття демографії як науки про народонаселення необхідно знати історію її становлення і простежити розвиток демогра-фіческой думки.
Вивчення народонаселення і його відтворення має давню істо-рію. Одна з перших згадок про населення є в працях древнього ки-тайського історика Конфуція, що жив в VI ст. до н.е. У XIII томі його пишучи-ня «Книги царств» повідомляється про те, що за 2275 років до н.е. міністр Ю при імператорі Яо проводив підрахунок населення і його майна.
В історії Стародавньої Греції відомі проводилися в VI ст. до н.е. в Аттиці так звані реформи Солона, в які входив і підрахунок насе-лення. У той час вільне населення (не раби) отримувало безкоштовний хліб від держави для свого прогодування. Щоб знати кількість необхід-мого хліба, треба було мати відомості про чисельність населення.
У V ст. до н.е. в Стародавньому Римі при шостому імператорі Сервії Тулії були введені своєрідні перепису населення - цензи, які проводили спеціальні чиновники - цензори, в обов'язки яких входив рахунок населення. Для цього всі вільні громадяни - глави сімейств під присягою повинні були в певний час повідомляти цензора про себе і про кількість чле-нів своєї сім'ї, зокрема рабів з підрозділом за статтю та віком. Інтерес-но, що цензор спостерігав за тим, щоб молоді люди вчасно обзавелися сім'єю.
В середні віки в Європі існували великі і безліч дрібних самостійних князівств, яким потрібні були статистичні дані про населення для того, щоб підрахувати суму доходів від оподаткування податком і число осіб чоловічої статі, яке можна було залучити до служби в армії. Перші вказівки про організацію статистичних записів в Стародавній Русі відзначені в збережених документах, що відносяться до 945 і 946 рр. це літопису-грамоти тих далеких часів.
Збереглися книги та інші записи (договірні, статутні грамоти, заповіти і ін.), В яких є посилання на статистичні записи про населе-ванні в епоху створення російської держави (IX-X ст.).
З XIV ст. на Русі проводилося велике число статистичних записів про населення (в 1638 р в Москві під час перепису населення враховувалися його заня-ку і промисли; в 1641 у всьому Російському державі були переписані ковалі).
Для контролю природного руху населення Петро I видав 14 апре-ля 1702 Указ «Про подання до Патріаршого Духовний наказ парафіяльним свя-Щенніков тижневих відомостей про народжених та померлих». Указ предписующий-вал священикам вести записи народжених немовлят під час обряду кре-щення, а померлих - під час обряду відспівування. Надалі ця практика була поширена на реєстрацію шлюбів під час обряду вінчання. Такі за-писи стало виробляє не тільки православне духовенство Росії (з 1722 г.), але і священнослужителя інших релігій: католицизму і мусульманства (з 1828 г.), іудейської (єврейської - з 1835 р).
Подальше вивчення населення Росії в XVIII і XIX ст. пов'язане з проведенням ревізій - своєрідних переписів населення, перша з кото-яких була розпочата в 1718г. і називалася першої подушного переписом подат-ного населення. Ревізіями вони називалися тому, що виконувалися про-Стейшн методом: бралися списки попереднього перепису і проти кожного запису про людину відзначали: їсти чи відсутня дана особа під час запису; якщо він був у наявності, то проставляється вік; якщо був відсутній, то пі-сали причину відсутності (помер, в бігах, в солдатах і ін.). Основним стати-стіческій документом були переписні книги.
У загальній таблиці населених місць показано міських поселень -2874, великих сільських поселень - 243 927, дрібних сільських поселень -86 716, всього - 334517. Було враховано: чоловіків - 36 893 тис.чол. жінок -37 378 тис. обох статей - 74 271 тис. в тому числі по Європейської Росії (49 губерній): чоловіків - 29 367 тис. осіб складали жінки - 29 963 тис. обох статей -59 330 тис.чол.
Починаючи з 1864 р статистикою населення стала займатися і земська статистика.
На початку XVIII в. А.А. Курбатовим була висловлена ідея організації особливого статистичного департаменту в Росії. В 1858 був організований Центральний статистичний комітет, діяльність якого була направ-лена на отримання якісних даних по статистиці взагалі і статистикою населення в цілому, на підготовку і проведення першого загального перепису населення в Росії.
В Україні роботу, пов'язану з урахуванням населення, ведуть відділи статистики населення, які існують в Державному комітеті по статі-стик, в обласних і районних управліннях статистики.
Перепису населення в сучасному розумінні почали проводитися з 1790 р в США через кожні 10 років. З початку XIX в. вони проводяться в Шве-ції, Фінляндії, Англії, Данії, Норвегії, коли була визнана їх необ-ність для організації економічного життя країни як основи дер-жавного управління.
В організації переписів населення світу виділяють 3 етапи.
Перший (до середини XIX ст.) Характеризувався тим, що були закладені-ни їх основи, оскільки населення враховувалося лише по невеликій кількості ознак. У Франції, наприклад, в 1801 р відзначалися тільки підлогу і Брач-ве стан; в Англії - підлогу і заняття глави сім'ї.
Третій етап - сучасний, який розпочався з 50-х рр. XX століття. Його відрізняє зростаюча потреба у відомостях про населення, особливо з його територіальної мобільністю, проведення переписів у всіх державах світу, ускладненням їх програм, широким застосуванням різних методів рахунки, подальшим удосконаленням організації.
Серед російських вчених статистикою населення займався М.В. Ломоносов. Він дав характеристику стану населення Росії сере-дини XVIII в. У 1761 р він написав трактат «Про збереження і розмноженні російського народу», в якій стверджував, що народ - багатство країни.
Найважливішим фактором зростання країни він вважав брачность. Ратував за скор-щення дитячої смертності, за підвищення санітарної культури населення, за збільшення числа лікарів та аптек.
Значний вплив на розвиток статистики населення Росії в до-революційний час надали: Н.А. Каблуків, А.А. Кауфман, Д.І. Менделєєв, П.П. Семенов-Тян-Шанський, А.І. СУПРЕМ, Ю.Е.Янсон, А.А. Чупров та ін. В колишньому СРСР провідні статистики-демографи - А.Я. Боярський, І.Г. Венецкий, М.В. Птуха, С.Г. Струмилин, Б.С. Ястремський, Г.С. Кільдишев. В даний час в Україні -С.Г. Стеценко, І.В. Козаченко, Швець В.Г.
1. Походження назви «демографія».
2. Що входить в систему демографічних наук.
3. Предмет демографічної статистики та її завдання.
4. Назвіть традиційні для статистики та специфічні методи демографічної статистики.
5. Історичні етапи розвитку демографічної статистики.