ня порожнини рота від порожнини носа. Для цього рекомендують, відступивши від краю дефекту 0,5-1,0 мм, змоделювати валик, який, занурюючись в слізіс-ту оболонку, створює замикає клапан по периферії дефекту. Одна-ко при тонкої непіддатливої слизової або наявності рубців по краю де-фекта валик буде пошкоджувати протезне ложе. Для створення щільного прилягання протеза по периферії вади можна використовувати підкладку з еластичної пластмаси. Інший спосіб - на гіпсовій моделі перед заміною воску на пластмасу знімають шар гіпсу товщиною 0,3-0,5 мм і шириною 3-4 мм від краю дефекту. Виготовлений за такою моделлю протез буде отдавлівать слизову оболонку по периферії вади, створюючи зовнішню ізоляцію.
При беззубою верхньої щелепи для утримання протеза рекомендують ис-користувати магніти і пружини. Заслуговує уваги спосіб, описаний Ке11у, а пізніше Е.Я. Варесом. Спочатку виготовляють обтуратор, похо-жий на пробку. Внутрішня частина його входить в дефект і розташовується в порожнині носа, кілька виходячи за межі дефекту. Вона виконана з м'якої пластмаси. Зовнішня частина обтуратора зроблена го жорсткої пласт-маси і закриває дефект у вигляді панцира з боку порожнини рота. Потім хворого протезіруют повним знімним протезом за звичайною методикою. Ротову частину обтуратора слід робити у вигляді півсфери, щоб протез прилягав до нього тільки в одній точці. Таким чином тиск при боко-вих зсувах протеза не надсилатимуться на обтуратор, що необхід-мо для попередження збільшення дефекту від бокового тиску обтура-тора (рис.12).
рис.12. Протезування беззубою верхньої щелепи при середньому дефекті
твердого неба (по Келлі): а - обтуратор; б - повний знімний протез; в - беззуба верхня щелепа
Протезування хворих з передніми і бічними дефектами твердого неба
При наявності зубів на щелепі протезування проводиться знімним пластинковим протезом. Особливості протезування хворих цієї груп-пи визначаються величиною дефекту. Якщо дефект поширюється на зону перехідною складки, то виникають труднощі в ізоляції порожнини рота від порожнини носа. Це досягається застосуванням еластичної підкладки на знімному протезі. При великих дефектах переднього відділу твердого піднебіння для утримання протеза на щелепі і зменшення функціональної перевантаження зубів необхідно збільшити число кламерів в протезі. Мож-но скористатися телескопічними коронками, що значно послабшають шает фіксацію протеза.
Якщо дефект утворюється під час операції, то показано безпосередній-ве протезування. В цьому випадку протез буде формувати протезне ложе і попереджати утворення рубців по перехідній складці. Для удер-жания протеза на його зовнішній поверхні можна створити валик, відпо-відно до якого в м'яких тканинах в подальшому утворюється борозна. Пос-Ледней та сприятиме утриманню протеза.
Бічні дефекти твердого неба можуть бути різної величини. Ні-великі дефекти можуть виникнути при видаленні бічних зубів з перфора-цією гайморової пазухи. Для роз'єднання гайморової пазухи і порожнини рота застосовуються малі сідлоподібні протези з кламмерной фіксацією або з
Великі бічні дефекти твердого неба супроводжуються втратою зу-бов і альвеолярного відростка на одній стороні верхньої щелепи. Для на-надійно фіксації протеза, потрібно збільшувати кількість спірно-спини-вающих елементів.