У класичне-ський період (V - IV ст. До РХ) Херсонес ще не грав помітної ролі в політичному житті Середземномор'я і навіть серед северопонтійскіх міст займав другорядне місце. Про заняттях жителів в ранній час в науці існують дві точки зору: одні дослідники вважають, що головною в економіці міста була торгівля, інші, посилаючись на несприятливі умови для розвитку торговельних операцій (відносна відсталість можливих торгових контрагентів - таврів, відсутність зручних сухопутних комунікацій), вважають, що Херсонес з самого початку розвивався як центр сільськогосподарського виробництва. Як завжди в подібних випадках, істина лежить десь посередині. Ве-роятно, вже з моменту заснування Херсонес мав значення як проміжний пункт в торгівлі Се-вірного Причорномор'я з грецькими містами Середземномор'я і південного берега Понта. Тут була зручна стоянка для торго-вих суден, що прямували прямим шляхом через відкрите море або слідували уздовж західного і потім північного берегів Чорно-го моря (деякі бачать в цьому навіть одну з причин, що спонукали гераклеіцев переселитися саме сюди). Мала значення і посередницька торгівля з племенами Наддніпрянщини і Нижнього Дону, зацікавленими в придбанні грецьких товарів. Сле-дів сільськогосподарського і ре-месленного виробництва раннього періоду виявлено дуже мало.
З іншого боку, логічно припустити, що вже тоді були засновані невеликі земельні володіння (до речі, на Гераклейському півострові археологічно виявлені три райони ранньої херсонеської хори; північний - він безпосередньо примикав до Херсонесу, західний - в районі Ма-ячного півострова, південний - між балкою Бермана, мисом Фіолент і балкою Мармурової), в зародковому вигляді організовані ремесла (особливо будівельна справа - зведення житлових будинків, оборонних стін, найважливіших суспільних будівель, а також гончарне виробництво), значи- тільну роль грали рибна лов-ля, мисливство та інші промисли. У 70-х рр. IV ст. Херсонес почав карбувати власну монету (з зображення-ням голови Діви - його головною богині), а це свідчення не тільки розвиненою торгівлі, але також показник високого рівня метал-лообработкі, в свою чергу, визначала в значно мірою рівень всіх інших ремесел. Ві-димо, тоді ж завершується про-процес формування Херсонеського держави-поліса.
Поступово і методично херсонесці освоюють Гераклейский півострів, перетворюючи його в базу сільськогосподарського вироб-ництва.
На початку - першій половині IV ст. вони поділяють територію його північно-західній частині (Маякового півострова) приблизно на сотню ділянок і ними Наді-ляють повноправних громадян. Для захисту цих наділів на пере-шийці Маякового півострова зводять зміцнення, з яким дослідники ототожнюють згаданий Страбоном «Старий Херсонес».
Досить швидко увеличива-лась чисельність міського населення (можна припустити, що прибули колоністи - здебільшого молоді мужчи-ни - взяли в дружини молодих дружин-щин з місцевого населення, створили сім'ї, ніж був забезпечений природний приріст; ймовірно і прибуття нових партій коло-ність, в першу чергу, з Ге-раклей). Так що вже в середіне- другій половині IV ст. знадобиться-лось піддати регулярно размежевке землі всього обшир-ного Гераклейського півострові (його площа - ок. 10 тис. га). Размежевка проводилася за єдиним принципом, з використаний і їм єдиного модуля. В результаті цієї трудомісткої роботи полуост-рів був розбитий на сотні наділів »відокремлених один від одного як раніше існували, так і знову прокладеними поздовжніми і поперечними межовими і транс-кравцями дорогами. До настою-щему часу археологи виявили понад 430 таких наділів площею 15 - 17 і 26 - 30 га. У свою чергу, вони розбивались на більш дрібні ділянки - по 4,4 га, якими наділялися повноправні гражда-ні поліса (для елліністичного часу на Гераклейському напів-острові, включаючи Маяковий, їх за-фіксовано 2360 - 2380). Десятою частиною всіх оброблюваних зе-мель володіли храми. На кордонах розмежувати території були розкидані таврские селища.
У місті знайдений постамент ста-туї одного з громадян по імені Агасікла, який названий «разме-жувати виноградники на рав-станини». Найбільш інтенсивно зани-мались саме виноградарством і виноробством, вирощували також хліб, фрукти, овочі, розводили худобу.
Умови для всебічного розвитку сільськогосподарського виробництва на Гераклейському півострові не особливо благо-приємні, потрібні обов'язкове внесення добрив і вжиття заходів щодо штучного зволоження-нию грунту, бажано було бо-роться з інтенсивним розмивом і вивітрюванням грунтового шару. Під тонким (0.30 - 0.50 м) грунтовим шаром залягав шар через вестняка, нижче його - шар глини Власники ділянок-клеров надходили таким чином: знімав на значній площі грунтів і десь по сусідству складували її, потім видаляли скелю, грунт укладали на глину і частково змішували з нею. В результат збільшувалася реальна товщина грунтового шару.
Утворилося величезне кількість каменю використовувалося для зведення огорожі наділів, поділу стінками кожного на справи на ділянки, будівництв садиб, а також для спорудження плантажну стінок, які відіграли вирішальну роль у пристосуванні земель Гераклейського півострова для розвитку сільського господарства. Тут випадає не 6олее 350 мм опадів на рік - це мінімальна цифра, при якій можливо виноградарство. Але 350 мм - середній показник означає, в окремі роки опадів випадає менше необхідно норми. Стінки, складені насухо, грали роль конденсаторі вологи з повітря і віддавали цю вологу прилеглих смужках землі, заповнюючи її деякий недолік. Крім того, паралельні стінки терасувати круті схили, запобігали вивітрювання і змивання грунту, захищали від вітру кущі, служили опорою для виноградних лоз. Та-кі стінки прокладалися на ві-ноградніках через кожні 2 м, в садах - через кожні 5 м. Рас-стояння між кущами виногр-да в ряду наближалося до 1,4 м. При такому способі посадки на од-ном гектарі розміщувалося близько 5 тис. кущів. Вина отримували так багато, що його не тільки вистачало на покриття власних потреб, а й значна кількість йшло на експорт. При цьому в усі часи попит на вино був висо-ким і стійким, що в якійсь мірі визначило зростання і стабільність-ність херсонеської економіки.
На кожному наділі була возв-дена садиба з вежами, внутрен-ними дворами, житловими і госпо-чими приміщеннями. У ній жили ті, хто обробляв зем-ли наділу, ким була пророблена величезна робота, спрямована на різні земельні улучше-ня, покликані компенсувати недоліки ґрунтових і Клима-тичних умов.
Мешкало на Гераклейському по-луострова місцеве населення було частково знищено, по більшій же частині підкорене. Процес ство-ня Херсонеського поліса прихо-диться на час східних похо-дів Олександра Македонського і виникнення елліністичних держав. Саме в цю епоху в ідеології греків особливо широ-ко вкорінюється «право списи», відповідно до яким земля, напри-заходів, захоплена військовою силою, стає власністю силь-шого. Цим «правом» керуючи-ствовала все елліністичні монархи. В цьому відношенні херсонесці нічим від них не відрізнялися.
За давньою традицією всі захоплені ними землі були розділені на рівні наділи, а місцеві жителі перетворені в рабів того типу, який був характерний для Спарти (де їх називали пло-хіе тими) та інших дорийских полісів. Частина ж таврів, які жили вздовж кордону Гераклейського півострова, продовжувала жити в своїх селищах і була чимось на зразок спартанських періеки - залежних і політично біс-правних жителів. Судячи з свиде-тельствам Страбона і повідомленнями мандрівників, які відвідали Крим незабаром після приєднання його до Росії, весь Гераклейский по-луостров було огороджено муром або валом з ровом по лінії Інкерман - Балаклава. Така стіна не тільки перешкоджала вторже-нию супротивників на півострів, але й ускладнювала можливі побе-ги таврів, перетворених на рабів спартанського типу. Мабуть, в свя-зи з цим спостерігається підвищений-ний інтерес херсонеських грома-дан до військової справи.
В цьому відношенні найбільш показові знайдені в Херсонесі надгробні пам'ятники. Херсонесци розробили таку систему архітектурного оформ-лення надгробків і атрибутики на них, яка ніде більше не зустрів чає. На пам'ятниках з чоловічими іменами поміщалися три символи: стрігілем (скребок, яким користувалися спортсмени) в сосудик для масла (їм натирали тіло перед боротьбою); меч з порту-пеей; схематичне зображення сучкуваті палиці.
Перший із символів зображувався на стелах хлопчиків або юнаків, він являв собою предмети, необхідні кожному молодому еллінові. Відомо, що греки дуже багато уваги уде-лялі спорту, особливо в тих полі-сах, які виникли в результа-ті завоювання (Спарта, Кріт, Фес-Салія). Недарма саме в Спарті була розроблена струнка систе-ма виховання підростаючого по-колінах. З раннього дитинства біль-шую частина часу молоді люди проводили в палестрах і гимнасиях, де займалися фізичними вправами, розвивали силу, спритність, витривалість, тобто якості, необхідні ВОІ-ну. Тому якщо юнака насти-гала смерть, то в подорож у потойбічний світ його повинні були супроводжувати предмети спортивна-ного інвентарю - його гордість і навіть слава за життя. Такі предмети поміщали в могилу і зображували на надгробних стелах.
Якщо помирав чоловік в рас-кольорі років, воїн, захисник вітчизни, йому ставили пам'ятник із зображенням зброї. Виникнення дорийских держав найчастіше було пов'язане із завоюванням, а повсякденне існування - з експлуатацією значних груп підлеглого населення. Перед ли-цом постійної небезпеки виступ-лення пригноблених ці поліси жили подібно військового табору, де все підкорялося суворої дис-ціпліне, понад усе цінувалися військові успіхи, порицалась тру-упоряд. У таких державах кричу-жиє шанувалося, існував навіть своєрідний його культ.
Останній атрибут - посох був символом старості і зображувався на пам'ятках лю-дей, які померли в похилому віці.
Таким чином, символи на надгробках ділили всіх померлих на групи по їх відношенню до військової служби: на «допрізив-ний» вік, коли діти і юно-ши готувалися до військової служби; і вік розквіту, коли чоловіки входили до складу цивільного ополчення; на літніх людей, для яких служба в армії вже непосильна. Така система була відображенням видатної ролі військової справи в Херсонесі.
Оскільки була створена штучна природа, благопр-ятствовавшая розвитку вино-градарства, але не допомагала розвитку зернового господарства, то цілком зрозуміло прагнення Херсонеса опанувати придатними для вирощування хліба рівнинами Північно-Західного Криму, на той час вже частково зайнятими греками. В середині - третій чверті VI ст. до Р.Х. малоазійські греки-іонійці заснували в районі суч. Євпаторії колонію Керкинитиду, з часом ви-росла в місто і самостійність ве держава-поліс. Возмож-но, вже в кінці V - першій поло-вині IV ст. недалеко від неї появи-лось поселення «Чайка»; на рубе-же V - IV ст. у Ярилгачськой бух-ти в результаті переселення жи-телей з Нижнього Побужжя (Оль-вії і її округи) - ионийское по-селище Панське-1; в самому нача-ле IV ст. на північній околиці суч. селища Чорноморське - ізотоп-ський селище Калос Лімен ( «Пре-червона гавань»); не виключено, що вже в ранній час існувало поселення і на Тарханкутському мисі. З другої чверті - се-Редіна IV ст. херсонесці починаючи-ють освоювати цей регіон (в од-них випадках мирним шляхом, в інших - за допомогою агресії). Тут з'являються їх поселення і укріплення (від Сакського озера на півдні до Бакальской коси на півночі їх налічується близько півсотні-ні). До кінця IV ст. була проведена размежевка земель уздовж всього по-бережемо Північно-Західного Криму
За деякими підрахунками госп Херсонеського держави після приєднання нових земель со-ставила 55-60 тис. Га (з них збе-мовие володіння становили 5 -6 тис. Га, інші землі принад-лежали громадянам - це приблизно 10 тис. Ділянок). Примітно, що на розмежованих землях співіснували грецькі і тубільні поселення.
У дуже важливому епіграфіче-ському пам'ятнику - громадянської присяги херсонесцев - йдеться: «... я буду їли помислом про спас-ванні і свободи міста і громадян і не зраджу Херсонеса, Коркінітіди. Калос Лімена і інших укріплених пунктів і з осталь-ної території, якій херсонесці керують або управляли, нічого нікому, ні елліна, ні варвара, але буду оберігати все це для херсонееского народу ». Значить, Керкинитида, Калос Лімен і ряд пунктів на західному березі півострова (а разом з ними і весь цей берег) до момен-ту написання присяги, тобто до початку III ст. до Р.Х. вже увійшли до складу Херсонееского поліса.