Хepcoнec виник значно пізніше, ніж інші великі міста Північного Причорномор'я, - в кінці V ст. до н. е. Поселенні-ня заснували вихідці з великого грецького міста Гераклеї Понтійської, розташованого на південному узбережжі Чорного моря. Виник він на південно-західному краю Кримського напів-острова.
З усіх міст Причорномор'я Херсонес менше, ніж інші міста, відчував вплив культури місцевих народів. Місто протягом усієї своєї історії залишався виключно грецьким. Це пояснюється тим що поблизу міста жили досить відсталі гірські племена таврів. серед яких вироби грецько-го виробництва майже на знахо-дили попиту. Крім того, ці племена вороже ставилися до міста. Свідченням цього є потужні оборонітель-ні стіни, зведені на початку IV ст. до н. е. У III ст. до н. е. з південно-східного боку міста була побудована ще одна стіна, яка захищала портову частину Херсонеса. Його розкопки ведуться вже кілька десятиліть. Хер-сонес добре досліджений археологічних-балками. У III ст. до н. е. Херсонес займав площу близько 38 га. Як і інші грецькі міста, він мав правильне планування вулиць. Будинки будувалися з білого вапняку. З кам'яних плит були складені вежі і внуши-тільні кріпосні стіни, кото-які в ширину досягали 4 м і висотою доходили до 10 м. Раз-особисті прийоми кладки каменю і сліди забитих пробоїн в кре-пісної стіні свідчать про неодноразові штурми, кото риє пережив місто за свою істо-рію. У центрі міста були рас-покладені красиві громадськості-ні будівлі і храми. Площа його прикрашали виконані в ан-тичний манері статуї богів і знатних громадян, що зробили го-роду будь-яку послугу, а на околиці розташовувалися ремісничі майстерні. Зараз місто майже повністю розкопаний.
На відміну від інших міст Херсонес торгував продуктами власного сільськогосподарського виробництва. Херсонесу належали великі сільськогосподарські території в при-морський смузі. Там розкинулися невеликі сільські поселення. Серед них найбільш значним було поселення Керкинитида (сучасна Євпаторія). Цей район був житницею херсонесцев. Тріморская територія вважалася державною землею і здавши-лась ділянками окремих гражда-нам міста. Сільське поселення б-ло виявлено на Гераклейському півострові. Селище складалося з сільськогосподарських садиб. Жи-міщень були оточені хо-господарському будівлями для збе-вати продуктів та інвентарю для обробки полів і виноробними. Оточувала ці садиби земля була розділена на прямокутні ділянки виноградників. Окремі ділянки обносилися низькою камен-ний стінкою, яка не тільки про-значущих кордон ділянки, але і пре-дотвращала грунт від розмивання водою. Кожне сільське поселення являло собою фортецю, де можна було сховатися на випадок раптового нападу таврів. У слу-чаї ж тривалих військових опера-цій жителі, ймовірно, йшли в місто.
У сільськогосподарському виробництві Херсонеса одне з перших місць займало вирощування хліба і винограду, який йшов на виготов-товление вина. Вино вироблялося в основному для продажу, а хліб вирощувався для внутрішнього по-споживання. Громадяни Херсонеса згідно із законом не могли продавати хліб на сторону. Виноробство ж було широ-ко розвиненим товарним виробниц-ством. Про це свідчать не тільки залишки виноградників, раз-водилися на кам'янистому ґрунті, а й розкопані численні виноробні з кам'яними давильні пресами, відстійниками для соку і велика кількість посуду для зберігання і транспортування вина, так звані херсонеські амфори. На херсонеських амфорах ставилися спеціальні клейма. За клеймами можна простежити, куди поставляли свою продукцію херсонеські вино-дели.
З ремесел особливо високо було розвинене гончарне вироб-ництво. У Херсонесі і в його околицях були знайдені залишки кількох гончарних майстерень, які виготовляли поряд з про-простими амфорами витончену чернолаковая столовий посуд і тер-ракотовие статуетки. Крім гончарного виробництва були розвинені і інші ремесла: ткацтво, збройова, ювелірна.
Херсонес був гocyдаpством рабововладельческой демократії. Раби використовувалися в ремісничому виробництві, в домашньому господарстві. Політичними правами користувалися тільки свобод-ні та ті, хто мав право громадянства. Археологами знайдений заме-чательно документ - присяга громадян Херсонеса, яка відно-сується до III в. до н. е. Текст присяги вибитий на мармуровій плиті, що стояла колись в центрі міста. Кожен херсонеський громадянин повинен був ім'ям богів заприсягтися охороняти демократичний лад свого міста. У присязі йдеться: «Я буду едіномишленіком про порятунок свободи і держави і громадян, не зраджу Херсонеса, Керкинітіди і Прекрасної Гавані та інших укреп-ленних пунктів і з рештою території, якими Херсонес управляє, нічого, нікому, ні елліна, ні варвара, але буду обидві-регать все це для херсонеського народу. Я не буду ніспровер-гать демократичного ладу і не дозволю цього відданого і ми руйнуємо і не приховаю цього, але доведу до відома дер-жавних посадових осіб. Я не буду складати змови ні проти херсонеської громади, ні проти кого-небудь з громадян, хто не оголошений ворогом народу ». Вважають, що цей документ співаючи-вився в результаті невдалої спроби рабовласницької громади повалити демократію і встановити тиранію.
Жителі Херсонеса поклонялися, місцевим божествам. Верхів-ним божеством херсонесцев була Діва. У місті знаходився храм Діви і жертовник, збудований на Акрополі. У місті шануючи-лось і інше божество - «Херсонес», уособлювало місто. Поряд з місцевими культами популярністю користувався культ грецького напівбога-полугероя Геракла.
Життя херсонесцев протікала під постійною загрозою напа-дення спочатку з боку таврів, а потім скіфів. Ці напади почастішали наприкінці III і в II ст. до н. е. Відомо, що херсонесці уклали договір про допомогу з Понтійським царством, який пізніше обернувся проти Херсонеса. Коли в кінці II ст. на Хер-сонес напали скіфи, понтійський цар Мітрідат послав на допомогу Херсонесу флот на чолі з полководцем Диофантом. Про ці та подальші події ми дізнаємося з епіграфічного памят-ника - почесного декрету на честь понтійського полководця Діо-фанта. Діофант розбив скіфів, захопив їхню столицю - Неаполь Скіфський, а й Херсонес включив до складу Понтійської дер-жави.
У 63 р. Н.е. е. Херсонес перейшов під владу Риму. У місті був розміщений римський легіон. Економічне життя в період панів-ства Риму продовжувала розвиватися як і раніше. Однак наблю-даються деякі особливості, які зафіксовані археоло-гами. На цей час припадає велика кількість величезних Рибозасольні цистерн і комор для солоної риби. В одному з написів згадується існував в місті спеціальний рибний ринок. Риба в перші століття нашої ери була основною статтею експорту в зовнішній торгівлі Херсонеса. За часів римського панування місто формально продовжував вважатися вільним, карбував свою монету, вибирав своїх городян на різні посади, але фактично перебував на становищі римського провінційного центру.
Роль северопричерноморских грецьких міст в історії на-шей країни величезна. Розкопки показали, що вони були економі-ними і культурними центрами грецької, а потім римського впливу на місцеві народи: скіфів, таврів, меотов, синдов, сар-матів і ін. Однак цей вплив не був однобічним. Без торгівлі з місцевими народами, без постійного і тісного загально-ня з ними не могла б розвиватися і грецька цивілізація.