Ю.А.Дунай (БДПУ ім. М.Танка, 5 курс, ФДО)
Науковий керівник - Є.І. Комкова, канд. психол. наук, доцент
В даний час проблема вивчення зв'язку почуттів і розуму, емоційного і раціонального, їх взаємодії і взаємовпливу викликає до себе все більший інтерес. Важливо підкреслити не стільки акцентування уваги дослідників на ідеї єдності афекту та інтелекту, скільки на існування особливого ставлення між когнітивної та афективної сферами людини.
У вітчизняній психології емоційний інтелект іноді розуміється як якийсь дефектну деталь розумового процесу, що знижує об'єктивність пізнання і відрізняється «ригідністю, відсталістю» [11]. Найчастіше вітчизняні дослідники обмежуються лише констатацією наявності даного поняття [2, 10], не визначаючи його, не виділяючи чітко його структурні компоненти, що, можливо, пов'язано як з семантичної неоднозначністю поняття, так і з наслідками, що випливають звідси проблемами операціоналнзаціі емоційного інтелекту,
На противагу викладеної вище точки зору в ряді сучасних зарубіжних і вітчизняних теорій емоцій розглядається як особливий тип знань [10]. Психологи, що належать до цього напрямку, розглядають емоцій як впорядковану реакцію, яка з метою адаптації фокусує когнітивну активність і наступні дії.
Саме поняття емоційний інтелект - новий вираз в нашій мові, яке викликає в уяві лише розпливчасту картину. Поряд з рівнем інтелекту IQ в даний час все частіше проявляється інтерес до показника EQ - по-англійськи «emotional quality», що дослівно означає «якість почуттів». Емоційний інтелект сприяє особистому успіху людини, по крайней мере, на 80%, тоді як рівень інтелекту IQ - всього лише на 20%. Під «успіхом» тут розуміється не тільки професійна кар'єра, а й успіх у відносинах з оточуючими, в сім'ї і повсякденному спілкуванні з іншими людьми. Даний термін описує цілий ряд людських особливостей: характер, тактовність, тонкість почуттів, людяність. Характерно, що емоційний інтелект сьогодні згадується в одному контексті з професійним і особистісним успіхом [3].
Питання про генезис здатності розуміння емоцій іншої людини багато в чому дискусійний. Є дані, що вже через дев'ять хвилин після народження дитина може впізнавати стимули, схематично нагадують обличчя [7]. Новонароджені також здатні розрізняти і імітувати різноманітні виразу обличчя [3]. Імітаційні здібності немовлят настільки широкі, що діти можуть відтворити пред'являються виразу обличчя не тільки безпосередньо, але і по пам'яті. В даному випадку імітація грунтується не на перцептивних стимулах, а на репрезентаціях немовлят. Рання імітація виконує функцію ідентифікації, дозволяючи немовлятам успішно впізнати людину, з яким вони раніше взаємодіяли, і знову вступити з ним в комунікацію. Таким чином, імітацію слід розглядати не тільки як показник репрезентаційних можливостей дітей, але і як найважливіший засіб у розвитку їх здатності розуміння інших людей [8].
Розвиток дитячого розуміння емоцій можна охарактеризувати як поступовий перехід від «зовнішньої» орієнтації, коли дитина уявляє емоцію як реакцію на ту чи іншу ситуацію, до «внутрішньої», коли він бере до уваги як готівкову ситуацію, так і бажання і наміри людини, його минулий досвід. Це дозволяє дитині розуміти складніші емоційні прояви [9].
- здатність діяти з внутрішнім середовищем своїх почуттів і бажань (Яковлєва Є.Л. Бак Р.);
- здатність ефективно контролювати емоції і використовувати їх для поліпшення мислення (Дж. Мейер, П.Селовей, Паоло М.);
- емоційно-інтелектуальна діяльність (Ільїн Є.П. Орме Г. Яковлєва Є.Л. Дж. Мейер, П.Селовей, Паоло М). [Цит. по 1, с.81]
Однак, як вказують О.А.Прусакова і Е.А. Сергієнко, проблема розуміння психічного не зводиться тільки до когнітивних аспектів. Розуміння емоцій є найбільш адекватною завданням для дітей, хоча цій темі в рамках напряму «модель психічного" не присвячувалося достатньої кількості робіт. Більш того, для робіт, виконуваних в парадигмі «модель психічного», характерні і такі методичні недоліки, як використання в дослідженнях завдань одного типу, орієнтація переважно на вербальні відповіді випробовуваних, дослідження вузького вікового діапазону (3-4 роки) [9].
1. Формування уявлень про емоції випереджає становлення розуміння емоцій інших людей і є базою для його розвитку. Це означає, що процес соціалізації, його механізми в ранньому дошкільному віці спираються більшою мірою на власний внутрішній досвід; можливість зрозуміти себе лежить в основі розуміння іншого, що узгоджується з провідним принципом С.Л. Рубінштейна «зовнішнє через внутрішнє».
2. Здатність до розуміння емоцій, будучи компонентом цілісної системи «модель психічного», розвивається за логікою її загального ускладнення. Старші дошкільнята (5-6 років) легко ідентифікують основні емоції незалежно від способу їх пред'явлення. Діти молодшого дошкільного віку (3-4 роки) більш успішні в розумінні емоцій по ситуацій, що, мабуть, обумовлено рівнем розвитку «моделі психічного».
3. Інтегроване розуміння емоцій пов'язано з розвитком «моделі психічного» і формується лише до п'ятирічного віку. До цього моменту у дітей немає чіткого відмінності між реальними і видимими емоціями, вони зазнають труднощів в приписуванні іншій людині незалежних емоційних станів.
4. Діти 3-4 років використовують різні стратегії при зображенні в малюнку власних емоцій і переживань іншої людини. Малюючи свої емоції, діти вдаються до портретної формі зображення, тоді як для передачі чужих емоцій вони використовують символічну форму. Тільки до старшого дошкільного віку (5-6 років) у зв'язку з ускладненням «моделі психічного» діти вільно передають в малюнках як власні емоції, так і емоційний стан іншої людини шляхом зображення адекватних лицьових експресій [Там же].
- безпомилково розрізняти власні емоції і емоції інших людей;
- використовувати емоції для підвищення ефективності розумової діяльності;
- розуміти значення емоцій;
- керувати емоціями [1; 82].
У своєму дослідженні ми спиралися на дану модель емоційного інтелекту.
Причини, що спонукали нас до проведення дослідження, серйозні і актуальні, так як розвиток емоційного інтелекту починається вже в дошкільному віці. Емоційний інтелект є фундаментом для подальшого становлення особистості дитини і багато в чому визначає особливості самосвідомості людини, її ставлення до світу, поведінка і самопочуття серед людей.
Для вивчення першого компонента емоційного інтелекту, за структурою Дж.Мейера і П.Селовея, безпомилкового розрізнення власних емоцій і емоцій інших, нами була використана методика «оцінку поведінку» [5]. Даний варіант методики було отримано в процесі доопрацювання варіанта М.Мітру в експериментальному дослідженні Є.В. Никифорової [6].
Для вивчення другого компонента емоційного інтелекту нами була використана методика Люшера-Дорофеєвої «Вивчення емоційного статусу дітей дошкільного віку» [4].
Для дослідження третього що становить емоційного інтелекту - розуміння значень емоцій нами була застосована діагностична методика для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку «Емоційна піктограма», яка була розроблена Е.І.Ізотовой [6].
В результаті отриманих на початковому етапі дослідження результатів, можна зробити наступні висновки:
У структуру емоційного інтелекту у старших дошкільників входять здатності до розуміння (осмислення) емоцій; асиміляції емоцій в мисленні у вигляді емоційних станів при вирішенні розумових завдань, здатності до розрізнення і вираженню емоцій.
В даний час існує потреба в подальшому дослідженні феномену емоційного інтелекту у дітей дошкільного віку, його структури, шляхів його розвитку, що відкриє реальну можливість оптимізації взаємин через більш глибоке усвідомлення емоційних процесів і станів, що виникають між дітьми в процесі міжособистісної взаємодії. Розвиток емоційного інтелекту може розглядатися як значимий фактор підвищення психологічної культури в дитячому суспільстві в цілому.