На думку СЛ. Рубінштейна, самостійність є результатом великої внутрішньої роботи людини, його здатності ставити не тільки окремі цілі, завдання, а й визначати напрямок своєї діяльності. [40, с. 6]
На думку А.К. Осницького, самостійність починається з наслідування, для чого необхідно прояв ініціативи, прагнення і бажання. Дія цього механізму підкріплюється синергичним участю природних механізмів, що підтримують і закріплюють наслідування, до них додаються почуття симпатії, співпереживання, емоційної підтримки, зацікавленості. Потім починають себе виявляти механізми "перенесення" і репрезентації, доповнюються механізмами антиципації. Пізніше починається інтенсивне випробування власних можливостей. Наступними виявляють себе механізми дослідження варіативності і механізми удосконалення. На вищій стадії цього процесу привносяться елементи творчості. [36, с. 45]
Отже, змістовна будь-яка діяльність, але вона є самостійною лише тоді, коли здійснює її людина опановує нею в повному обсязі, тобто стає її носієм. У зв'язку з цим самостійність можна визначити як особливий момент становлення цілісної діяльності, як критерій ступеня оволодіння цією діяльністю. [14, с. 60]
На думку фахівців педагогів і психологів, самостійність - це психічний стан особистості, що включає в себе: здатність ставити перед собою завдання; здатність утримувати в пам'яті кінцеву мету дії і організовувати свої дії в руслі її досягнення; здатність здійснювати в тій чи іншій мірі складності дії без сторонньої допомоги, співвідносити отриманий результат з вихідним наміром. [16, с. 50]
Численні дослідження радянських педагогів і психологів, присвячені проблемі самостійності дітей дошкільного віку в їх ігровий і трудової діяльності, в повсякденній поведінці, дозволяють уточнити деякі ознаки самостійності дитини.
1. Самостійність дитини не має нічого спільного зі стихійним його поведінкою. За самостійністю дитини (будь-якого віку) завжди стоїть керівна роль і вимоги дорослого. Однак з розвитком дітей цей вплив стає все менш і менш відкритим. Вимушений постійно підкорятися вимогам дорослих, дитина починає орієнтуватися на них як на певні норми поведінки. Лише на основі відповідних вироблених звичок, т. Е. Сформованих стереотипів, що відповідають вимогам старших, може бути вихована справжня самостійність як найцінніша риса особистості.
Якщо звички не сформовані, надана дитині самостійність призводить до стихійного його поведінки, повного порушення суспільних вимог.
2. Рівень самостійності дітей підвищується з їх розвитком, із дедалі вищими у них можливостями виконувати все більш складні фізичні та розумові дії. Тому те, що оцінювалося як прояв самостійності у дво-трирічних дітей (вміння акуратно їсти, одягатися без допомоги дорослого) вже недостатньо для характеристики того ж якості у старших дітей.
3. У розвитку самостійності можуть бути намічені три ступені.
Перший ступінь - коли дитина діє в звичайних для нього умовах, в яких вироблялися основні звички, без нагадування, спонукань і допомоги з боку дорослого (сам прибирає після гри будівельний матеріал; сам йде мити руки, коли його кличуть до столу; сам каже «будь ласка »і« спасибі », коли просить про щось або дякує за допомогу).
Другий ступінь-дитина самостійно використовує звичні способи дії в нових, незвичних, але близьких і однорідних ситуаціях. Наприклад, навчившись прибирати свою кімнату, Наташа без підказки дорослих сама замела кімнату у бабусі, прибрала посуд в незнайомий шафа. Без прохання мами Іра сама принесла з кімнати в кухню стілець і запропонувала сусідці, яка зайшла до мами, присісти. У дитячому садку її вчили пропонувати стілець гостям.
На третьому щаблі можливий вже більш далекий перенос. Освоєний правило набуває узагальнений характер і стає критерієм для визначення дитиною своєї поведінки в будь-яких умовах.
Таким чином, самостійність є завжди продукт підпорядкування вимогам дорослих і одночасно власної ініціативи дитини. І чим краще, глибше, більш усвідомлено освоїв дитина правила поведінки, тим ширше у нього можливості ініціативно і самостійно застосовувати їх в нових, різноманітних умовах життя. [30, с. 65]
Розвиток самостійності в дошкільному віці пов'язане з освоєнням дитиною різних видів діяльності - (ігровий, трудовий), в яких він набуває можливість проявляти свою суб'єктну позицію.
Самостійність дітей розгортається від самостійності репродуктивного характеру до самостійності з елементами творчості при неухильному підвищенні ролі дитячої свідомості, самоконтролю і самооцінки в здійсненні діяльності.
Кожна діяльність має своєрідне вплив на розвиток різних компонентів самостійності.
1. Так, гра сприяє розвитку активності та ініціативи.
Різні підходи до дитячої гри відображені в багатьох роботах. Серед цих підходів можна виділити пояснення природи сутності дитячої гри, як форми спілкування (Лисина М.И.), або як форми діяльності, в тому числі засвоєння діяльності дорослих (Ельконін Д.Б.), або як прояв і умова розумового розвитку (Піаже Ж.).
Кожен з цих підходів, виділяючи якусь сторону гри, в кінцевому рахунку, виявляється недостатнім для пояснення сутності, специфіки дитячої гри в цілому. [35, с. 66]
Незважаючи на те, що ігрова діяльність є провідною в дошкільному віці, значимість її не знижується і згодом. Л.С. Виготський зазначав, що в дошкільному віці гра і заняття, гра і праця утворюють два основних русла, по яких протікає діяльність дошкільнят. Виготський Л.С. бачив в грі невичерпне джерело розвитку особистості, сферу визначальну «зону найближчого розвитку».
Звідси - сутність проблеми полягає у впливі гри на розвиток самостійності дітей, творчих здібностей, особистісних якостей. Гра створює позитивний емоційний фон, на якому всі психічні процеси протікають найбільш активно. Використання ігрових прийомів і методів, їх послідовність і взаємозв'язок сприятимуть у вирішенні даної проблеми. [35, с. 67]
Актуальність піднятої проблеми викликана потребою психологів, педагогів, батьків у удосконалюються методи психолого-педагогічного впливу на що формується особистість дитини з метою розвитку самостійності дітей.
Можливо, гра приваблює дитину своїм незбагненним різноманіттям ситуацій, що вимагають від нього активного прояви індивідуальності, кмітливості, винахідливості, творчості та самостійності.
2. У трудовій діяльності закладені сприятливі можливості для формування цілеспрямованості і усвідомленості дій, наполегливості в досягненні результату. Вже у дитини раннього віку є бажання самостійно виконувати дії з предметами, що відносяться до світу дорослих людей (мити посуд, накривати на стіл, пилососити і т.п.). Це бажання може бути затребуване і розвинене в різноманітних видах побутової праці. Формування навичок побутового праці необхідно, перш за все, для розвитку самостійності.
У старшому дошкільному віці у дитини змінюється ставлення до своїх обов'язків, з'являється відповідальність за свою роботу. З'являється новий мотив - "зробити для інших", дитина проявляє ініціативу, змінюється ставлення до себе, з'являється об'єктивна самооцінка.
Схожі роботи:
Дипломна робота >> Педагогіка
Особливості формування самооцінки у детейдошкольноговозраста. які страждають заїканням
Реферат >> Медицина, здоров'я
Введение .............................................................................. .. ... .2 1. Особливості формування самооцінки у детейдошкольноговозраста як предмет психолого-педагогічного. мовна активність дітей. ступінь самостійності залежить від возрастадетей. психофізичних можливостей.
Формірованіесамостоятельності старших дошкільників
Курсова робота >> Культура і мистецтво
Л.А.Порембская); були виявлені деякі умови формірованіясамостоятельності у детейдошкольноговозраста в процесі навчання (В. Аванесова, А.М Леушина, Н.П. Сакулина.
Особливості етичного виховання детейдошкольноговозраста
модет бути ефективним засобом формування етичних уявлень детейдошкольноговозраста. Експериментальна база та вибірка. свідомого управління своєю поведінкою, активність і самостійність. інтерес до суспільного оточення. В.
Значення математичного розвитку детейдошкольноговозраста
математичного розвитку детейдошкольноговозраста ............................................................... 5 4) Формування математичних здібностей детейдошкольноговозраста ......................................................... ........................ 7. реалізується в змістовної самостійної ігрової та практичної діяльності.