Казка Братів Грімм
Жила-була в одній далекій країні маленька дівчинка. Не так, щоб дуже маленька, але і не велика.
Ось пішла вона одного разу в ліс за ягодами, а коли набрала повний глечик, зустрівся стареньку. Та їй і каже:
- Здрастуй, дівчинка. Почастуй мене ягодами, будь ласка, А то я стара зовсім, мені самій важко збирати вже.
- Звичайно. Пригощайтеся, бабуся! - каже дівчинка.
Бабуся ягід поїла трошки, а потім і каже:
- Ну спасибі тобі. Ти мене ягодами пригостила, тепер і я хочу тебе віддячити. Я теж тобі щось подарую. Ось тобі горщик. Він не простий, а чарівний! Варто тільки сказати тобі:
Горщик вари! -
І він тут же почне варити смачну солодку кашу. А коли скажеш:
то він відразу варити перестане. Бери горщик, він тепер твій.
- Спасибі, бабуся! - відповіла дівчинка, пригорнула до себе горщик міцніше, щоб не впустити, і скоре додому побігла, до мами.
Мама, звичайно, теж горщику дуже зраділа. Та й звичайно, як же тут не радіти-то? Без праці, турбот і клопоту тепер завжди на обід буде смачна, солодка каша. І з тих пір кожен день дівчинка горщик на стіл ставила, говорила чарівні слова, і горщик пригощав їх на обід кашею.
Але ось одного разу дівчинка вранці в школу пішла, а до обіду не встигла повернутися. Мама сама горщик на стіл поставила, та й каже:
Горщик вари! -
Горщик і почав варити. Багато наварив каші. Мати поїла вже, а горщик все варить і варить. Як його зупинити? Потрібно було, звичайно, сказати:
Та тільки мати ці слова забула, а запитати нема в кого було, дівчинка ж додому ще не повернулася. А горщик все варить і варить. Вже вся кухня каші сповнена, потім вся кімната, вже і в передпокої каша, і на ганку каша, і на вулиці повно каші, а він все варить і варить.
Злякалася мати, побігла, скоріше, дівчинку шукати. Та ніяк через дорогу перебратися не могла - по дорозі річка з гарячою каші тече. Добре ще, що уроки в школі вже закінчилися, і дівчинка скоро додому повернулася. Побачила вона, що на вулиці робиться, і бігом додому побігла. Сяк-так на крилечкро піднялася, двері відкрила і крикнула:
Горщик тут же перестав кашу варити. Але поки варив, приготував її стільки, що той, кому потрібно було з села в місто їхати, повинен був собі в кашу дорогу проїдати.
Але на це, звичайно, ніхто не скаржився.
Дуже вже каша смачна і солодка була.
І з тих пір гості в будинку у мами з дівчинкою не переводилися. Всі до них ходили кашу їсти.
Ось так і завершилася ця казка.