3.1. Адаптивна фізична культура як інтеграційна наука
В даному випадку вона являє собою компонент системи науч-них знань про сутність фізичної культури, загальні закономірності її функціонування і спрямованого використання з метою всесто-роннего гармонійного розвитку людей, в тому числі мають откло-вати в стані здоров'я і (або) інвалідність.
Однак ця спеціальність передбачала вивчення проблем лише одного з великої кількості напрямків адаптивної фізичної культури - лікувального, що не могло, звичайно, задовольнити багато-чисельні запити практики.
Включення адаптивної фізичної культури в проблемне науч-ве поле спеціальності, традиційної для фізичної культури (130004), безумовно, розширює можливості проведення і оформленні д-ня результатів своїх наукових досліджень представникам адаптивної фізичної культури. Однак це також не вирішує проблему, ко-торая складається в необхідності відкриття окремої спеціальності на-учних працівників - «Теорія і методика адаптивної фізичної куль-тури», що і буде зроблено в найближчому майбутньому відповідними федеральними органами управління наукою.
Адаптивна фізична культура інтегрує в собі як мінімум три великих області знання - фізичну культуру, медицину, кор-рекціонную педагогіку - і велика кількість навчальних і наукових дисциплін: теорію і методику фізичної культури, теорію і методику окремих видів спорту та їх груп, теорію і методику фізично-го виховання, рухової рекреації та фізичної реабілітації; анатомію, фізіологію, біохімію, біомеханіку, гігієну, загальну і приватну патологію, тератологію, психологію хвороби і інвалідно-сти, спеціальну психологію, спеціальну педагогіку, психіатрію, псіхоконсультірованіе і т.д. і т.п.
Щоб наочно уявити поле наукових проблем адаптивної фі-зичних культури (АФК), скористаємося геометричним чином - декартовой системою координат (див. Рис.). На одній осі помістимо когось компонентами (види) адаптивної фізичної культури - адаптивне фізкабінет-чеський виховання (АФВ), адаптивний спорт (АС), адаптивну двига-тільну рекреацію (АДР), фізичну реабілітацію (ФР), креатив-ні (художньо музичні) тілесно-орієнтовані практи-ки (КТОП), екстремальні види рухової активності (Евда) та інші. На другий осі - вид (профіль, нозологическую групу) заболе-вання або інвалідності - зір (3), слух (Сл.), Опорно-руховий апарат (ОДА), мова (Р), інтелект (І), психіка (П) , соматичні за-болевания (СЗ), поєднання різних захворювань (СРЗ). На третій - вікові періоди життя людини (вік).
Кожна точка простору в даній системі координат буде перед-ставлять собою проблему використання рухів для розвитку і со-лення інваліда з урахуванням його віку і особливостей забо-левания (наприклад, точка А є проблемою, вірніше кому-плекс проблем, адаптивного спорту у інвалідів по зору у віці 30 років).
«
Вкрай важливо при реалізації комплексного підходу в дослідженні проблем адаптивної фізичної культури не просто підсумовувати до-сягнення різних наук, а створити єдину концепцію, що дозволяє уникнути еклектики, односторонностей, абсолютизації у висновках від-ділових наук про інваліда і інтегрувати їх в більшості випадків суперечливі висновки в єдину логіку розвитку і вдосконалення людини з обмеженими функціональними можливостями.
Необхідність об'єднання в єдиний дослідний колектив-тив представників фізичної культури, медицини, коррекціонпой педагогіки призводить до різних трактувань сутності адаптивної фізичної культури, що зумовлюється науковими переваги-ми науковців, їх попереднім досвідом роботи.
Одним з найважливіших вимог сьогоднішнього дня є раз-работка методологічних основ адаптивної фізичної культури, фундаменталізація освіти в цій області.
Основна проблема тут полягає не в накопиченні і об'єднанні знань з фізичної культури, медицини, корекційної педагогіки та великій кількості перерахованих раніше навчальних і наукових дис-ціплін, а в створенні, по суті, нового знання, який є собою результат взаємопроникнення знань кожної з названих областей і дисциплін. Завдання це надскладна, але саме її рішення дозволить розглянути людини з відхиленнями в стані здоров'я (в тому числі має ту чи іншу інвалідність) цілісно; долати так на-зване дихотомический підхід до вивчення його сутності, коли він «розчленовується» на окремі субстанції, які визначаються методами ис-проходження конкретних наук.
Найбільш актуальним напрямком теорії адаптивної физичес-кой культури є проблеми адаптивного спорту, адаптивної рухової рекреації, креативних (художньо-музичних) теле-сно-орієнтованих практик, екстремальних видів рухової ак-тивності та ін.
Найважливішою проблемою теорії АФК є вивчення особеннос-тей розумового, морального, естетичного, трудового вихованням ня в процесі занять фізичними вправами.