На рубежі XI-XII ст. отримала визнання письмова література на народ-них мовами. Це - час глибоких змін в духовній культурі Європи. Впер-ші були зроблені записи середньовічного епосу, героїчних пісень і сказань. Вони займали значне місце в культурі феодального середньовіччя. Були оповіді, що оспівують подвиги героїв, найважливіші реальні події, відбувається із-дившейся в країні і вплинули на долю народу, а також оповіді, в основу ко-торих лягли народні легенди, близькі до казок, до фольклору.
Найбільш ранніми творами такого роду є «chansons de gestes», що в перекладі з французької означає «пісні про діяння» або «пісні про подвиги». Виконавцями цих пісень-поем, а нерідко і авторами були жонглери, мандрівні співці і музиканти. У Франції найбільшим літературним па-мятніком тієї епохи є «Пісня про Роланда».
Приводом для створення епічної поеми послужили далекі події 778 р коли Карл Великий втрутився в міжусобні чвари мусульманської Іспанії. Взявши кілька міст, Карл осадив Сарагосу, однак через кілька тижнів через ускладнення в собст-кої імперії змушений був зняти облогу і повернутися за Піренеї. Баски за підтримки маврів напали в Ронсевальском ущелині на ар'єргард Карла і перебили відступаючих франків, серед яких загинув і племінник короля Роланд.
Особистість Роланда стала дуже популярною, йому було присвячено не одне переказ. Ймовірно, в результаті їх переробки і з'явилося в XII в. це вели-кое твір як відображення патріотичних настроїв французів, викликаний-них розширенням і посиленням французького королівства в ті роки.
«Пісня про Роланда» як би підсумувала собою цикл епічних поем, посвя-щенних Карлу Великому і його перів. Але були й інші цикли, наприклад сприймали вающие доблесть мужнього лицаря Гіл'ома д'оранж, який перебуває на службі у слабкого і невдячного короля Людовика Благочестивого, бездарно-го сина Карла Великого, час правління якого увійшло в історію Франції як час посилення феодальних міжусобиць. У поемах «Коронування Людовика», «Взяття Оранжа», «Подвиги Гіл'ома», «Німская віз» відображені не стільки факти, скільки загальні сумні настрої творців поем, хоча Гійом - особа історична, що став графом Тулузький за Карла Великого і наставні-ком його сина. У поемах створений образ досконалого васала, безкорисливого служіння батьківщині і сюзерену. Гійом засмучує підступи феодалів, карає через менников, перемагає ворогів Франції, коронує в Римі Людовика імператором, а головне - всі свої володіння набуває тільки силою власної руки, а не монаршої милістю. У «Німской возі» розповідається про те, як Людовик, нагороджуючи своїх васалів, забуває про Гильоме. Намагаючись задобрити розгніваного васала, Людовик пропонує йому чверть Франції, але той відмовляється і просить знаходяться під владою сарацинів Оранж і Ним, які він збирається звільнити. Неприступний Ним він бере хитрістю, переодягнувшись торговцем і ввіз на ринкову площу величезну бочку, в якій заховані воїни; вночі вони відкривають його війську міські ворота. Чи не можна порівняти за своїм значенням з «Піснею про Роланда», поеми про Гильоме тим не менш цікаві і як літератур-ний пам'ятник, і як поетичне свідчення часу.
Бретонські (Бретань - область у Франції) і кельтські оповіді - про короля бриттів Артура і лицарів Круглого столу, а також оповіді про пошуки святого Грааля, чаші, в яку, за переказами, була зібрана кров Спасителя при по-додатку його тіла в труну. Ця чаша, як свідчить легенда, володіє чудотворною силою і доставляє блаженство того, хто удостоїться її бачити. Тільки лицар непереможною хоробрості і позбавлений будь-яких вад може проникнути в непри-ступні замок, де зберігається чаша. Найзнаменитіша поема цього циклу сприймали кість подвиги лицаря Парцифаля.
У Німеччині знаменита епопея «Пісня про Нібелунгів» стала результатом пе-переробкою матеріалу німецьких героїчних пісень і сказань про загибель в V ст. бургундського королівства і смерті короля гунів Аттіли (в епосі - етцеля). Причому в німецькому епосі історичні події і доля держави малюються у вигляді зіткнення окремих героїв, поведінка яких визначено ставлення-нями васальної вірності або кровної ворожнечі. Бургундська держава повністю зосереджена в особі короля Гунтера і його братів, а загибель королівства полягає в знищенні його володарів і війська. Точно так же гуни - це, перш за все Етцель. Разом з тим, незважаючи на те, що справжні події історії бургундів спотворені в «Пісні про Нібелунгів» до невпізнання, поетичне свідомість середовищ-невековья зводить зіткнення індивідів в ранг історичної достовірності.
У найзагальніших рисах сюжет зводиться до того, що в країні бургундів, або нібелунгів (від nebel - туман), з'являється прославлений герой Зігфрід нідерландський і закохується в сестру бургундського короля Гунтера Крімхільду. Сам король, який має намір встуила-пити в шлюб з ісландської королевою Брюнхильдой, просить Зігфріда про допомогу, бо усло-Вієм сватання є вчинення богатирського подвигу. Зігфрід, сховавшись під плащем-невидимкою, допомагає Гунтеру виконати умову Брюнхильди. Через роки Гунтер запрошує Зігфріда з дружиною на блискучий турнір в Вормс, і тут під час перепалки королев - чий чоловік доблесні? - розкривається обман. За наказом ображений-ної Брюнхильди і з мовчазної згоди бургундських королів васал Гунтера перед- тельских умертвляє героя на полюванні і приховує в водах Рейну викрадений у Зігфріда золотий скарб, колись відвойований їм у казкових нібелунгів. Через тринадцять років вдова Зігфріда Крімхільда виходить заміж за короля гунів Етцеля (Аттіли) і добився-ється приїзду братів до них в гості, з Рейну на Дунай. Відразу ж після приїзду спалахує сварка, що переростає в загальну різанину, в якій гинуть всі, за винятком сте-нающего від горя етцеля і готського короля Дітріха (Теодоріха Великого).
У «Пісні про Нібелунгів» докладно змальовані придворний дозвілля і лицарі-ські турніри, бенкети, сцени полювання, подорожі в далекі країни і інші сторо-ни пишною придворного життя. Битви і поєдинки героїв також дані у всіх де-талях. Надзвичайно барвисто описані багате зброю героїв, щедрі подарунки правителів, дорогоцінний вбрання, що поєднує червоні, золоті, білі кольори і жваво нагадує середньовічну книжкову мініатюру. Разом з тим реальні побутові картини перемежовуються з вигаданими ситуаціями (боротьба Зігфрі-да з драконом, відвоювання їм скарбу у нібелунгів) або навіть логічними нез-образного (переправа величезного війська в одному човні, успішне відбиття двома героями цілого полчища гунів, сутичка сотні тисяч воїнів в піршест-венном залі Етцеля і т.д.).
Німецький героїчний епос відбивав, перш за все, ідеали феодального загально-ства: ідеал васальної вірності сюзерену, ідеал щедрого винагороди за вірну службу, ідеал лицарського служіння дамі, ідеал великодушного правл-ня. Однак основною темою епопеї є її трагічний результат, позначений-ний вже в першій строфі:
Сповнені чудес сказанья давно минулих днів
Про гучні діяння колишніх богатирів.
Про їх бенкети, забави, нещастя і горе
І чвари їх криваві почуєте ви незабаром.
Блиск і радість неодмінно змінюються стражданням і смертю, а герої постійного-но виявляються в ситуаціях, коли проходження кодексу лицарської честі тягне їх до загибелі. Будь-яка радість завершується горем, - цією думкою пронизана вся епопея.