Фторхінолони застосовуються в клініці вже 20 років і добре відомі лікарям, перш за все як високоактивні препара-ти для лікування широкого кола гострих бактеріальних інфек-цій. При цьому деякі Фторхінолони характеризуються в експерименті високу бактерицидну активність в відно-шении мікобактерій, в першу чергу туберкульозу. Саме Фторхінолони в поєднанні з оптимальною фармакокінетикою (включаючи високі внутрішньоклітинні концентрації) і хоро-ший переносимість дорослими при тривалому застосуванні становлять значний інтерес як препарати комбини-рова хіміотерапії микобактериозов. Особливо важливо, що механізм дії фторхінолонів на мікобактеріальну клітку принципово відрізняється від такого відомих ПТП, що забезпечує бактерицидний ефект і активність фторхінолонів щодо чутливих і лікарсько-устої-чівих штамів МВТ.
До фторхинолонам, що володіє протитуберкульозної ак-тивностью, відносяться: ципрофлоксацин (Cipfl), ломефлоксацин (Lomfl), офлоксацин (Ofl) (II покоління), левофлоксацин (Levfl) і спарфлоксацин (Sparfl) (III покоління), моксифлоксацин (Мохf1) (IV покоління).
Мал. 2.8. ципрофлоксацин
Мал. 2.9. ломефлоксацин
Мал. 2.10. офлоксацин
Мал. 2.11. левофлоксацин
Мал. 2.13. моксифлоксацин
Групу фторхінолонів представляють препарати, які задовольняють наступним вимогам:
за механізмом дії на мікробну клітину отли-зустрічаються від такого відомих протитуберкульозних засобів;
надають швидку бактерицидну дію на мікобактерій, в т.ч. на внутрішньоклітинні форми возбуди-теля;
характеризуються оптимальною фармакокінетикою, забезпе-чувати високу біодоступність при прийомі всередину, гарне проникнення препарату в клітини фагоцітар-ної системи, поступове виведення з організму, мож-ливість застосовувати низькі дози не більше 2 рази на добу;
• ефективні при прийомі всередину і одночасно випус-каються в лікарській формі для застосування хлопець-терально;
• хороша переносимість при тривалих курсах ліку-ня, відсутність нефро-, гепато- і ототоксического дей-наслідком;
хороша сумісність з основними ПТП і препарату-ми інших фармакологічних груп, що застосовуються в комплексній терапії туберкульозу.
Офлоксацин, ципрофлоксацин, ломефлоксацин, левофлоксацин, спарфлоксацин і моксифлоксацин мають бактери-ЦІДН дією in vitro на МВТ і з терапевтичної еф-бництва еквівалентні ізоніазиду і рифампіцину. У цих препаратів немає перехресної стійкості з іншими ПТП, але між фторхінолонами вона повна.
Фторхінолони інгібують ДНК-гіразу МВТ, порушують процес суперспірілізаціі і зшивання розривів ДНК, пригнічуючи-ють розподіл клітини, викликають зміни цитоплазми і загибель мікроорганізмів. Низька токсичність для клітин макроорга-нізму пояснюється відсутністю в них гіразу.
Фторхінолони добре проникають в лейкоцити і Альві-олярние макрофаги, створюють високі концентрації в сечі, жовчі, слині, мокротинні, секреті передміхурової залози, поч-ках, печінці, жовчному міхурі, шкірі, легенях, проходять через гематоенцефалічний бар'єр і плацентарний бар'єр. У печінці (близько 5%) перетворюються в NO офлоксацину і діметілфлоксацін. Виводяться преімущес-твенно нирками в незміненому вигляді (80-90%), невелика частина виділяється з жовчю і фекаліями.
Показанням для призначення фторхінолонів є лікарсько-чутливий і лікарсько-стійкий ту-беркулез (в комбінації з іншими препаратами). Протипоказання: гіперчутливість (в т. Ч. До інших фторхінолонів, хінолонів), епілепсія, порушення функції ЦНС зі зниженням порога судомної готовності (після че-Ріпне-мозкової травми, інсульту, запальних процесів ЦНС), вагітність, годування груддю, дитячий і юнацький вік (до 18 років).
Побічні дії при лікуванні фторхінолонами частіше все-го відзначаються з боку шлунково-кишкового тракту (відсутність апетиту, нудота, блювота, діарея) і ЦНС (порушення сну, запаморочення, головний біль, перепади настрою, судоми, галюцинації, психози, рідко конвульсії), а в умовах підвищеної інсоляції - воз-нення фотосенсибилизации і розвиток фотодерматозов, міалгії і артралгії. Можливі також тендиніти (ахілліти), які можуть ускладнюватися розривами ахіллового сухожилля, особливо при відновленні рухової активності після тривалого постільного режиму; порушення формування хрящової тканини. Крім того, може спостерігатися дисбактеріоз і кандидоз, подовження інтервалу Q-Т на електро-кардіограмі, чревате розвитком аритмії, а також тахікардії, транзиторною гіпотензії.
Побічні реакції на ципрофлоксацин спостерігаються у 7% хворих.
Серед побічних дій ломефлоксацина виявляється велика частота шкірних фототоксичних реакцій по порівняй-нію з іншими фторхінолонами.
Побічні реакції на офлоксацин спостерігаються у 6-11% хворих, в рідкісних випадках (0,2-0,5%) можливі алергічні реакції.
Побічні реакції на левофлоксацин зустрічаються не більше ніж в 1,5-2% випадках.
Побічні реакції на спарфлоксацин спостерігаються у 5,1-14% пацієнтів і в основному пов'язані з підвищеною сенсибілізацією-їй і розвитком фотодерматозов.
Побічні реакції на моксифлоксацин відзначаються у 5% хворих.
Фторхінолони з обережністю призначають пацієнтам з атеросклерозом судин головного мозку, при епілепсії і дру-гих станах з підвищеною судомної готовністю; ризик розвитку судом зростає при супутньому застосуванні теофіліну. Одночасний прийом глюкокортикоїдів по-вишает ризик розривів сухожиль, особливо у літніх; при появі болю в сухожиллях слід припинити лікування пре-Параті і забезпечити спокій ураженому суглобу до зникну-нення симптомів.
Необхідно дотримуватися обережності при нирковій або пече-нічного недостатності, психічних захворюваннях в анамнезі.
Антациди, препарати калію, магнію, заліза, сольові слабо-тільні кошти зменшують всмоктування і знижують активність. Пробенецид, цітімідін, фуросемід і метотрексат гальмують ви-ведення і можуть підвищувати токсичність. Фторхінолони, пригнічуючи цитохром Р450, гальмують метаболізм і підвищують концентрації-цію в крові теофіліну, кофеїну та непрямих антикоагулянтів.
Офлоксацин застосовується в добовій дозі 600-800 мг, ципрофлоксацин -1000-1500 мг, ломефлоксацин -750-1000 мг, левофлоксацин - 500-1000 мг, спарфлоксацин - 200-400 мг, моксифлоксацин - 400 мг. При поганій переносимості фторхінолонів добова доза може призначатися в 2 прийоми з 12-ча-совим інтервалом.