Матеріали підготовлені групою консультантів-методологів ЗАТ "BKR-Інтерком-Аудит"
Формування первісної (покупної) вартості товарів в роздрібній торгівлі (якщо облік товарів ведеться за покупними цінами), нічим не відрізняється від формування такої в оптових організаціях. Про переважно спеціалізуються відміну роздрібної торгівлі від опту полягає в тому, що в роздробі товари можуть враховуватися і за продажною ціною. Таке право роздрібним торговельним організаціям надає абзац другий пункту 13 ПБО 5/01:
«Товари, придбані організацією для продажу, оцінюються за вартістю їх придбання. Організації, що здійснює роздрібну торгівлю, дозволяється проводити оцінку придбаних товарів за продажною вартістю з окремим обліком націнок (знижок) ».
При обліку організацією, зайнятої роздрібною торгівлею товарів за продажними цінами, різниця між вартістю придбання і продажною ціною (націнка) відображається в бухгалтерській звітності окремою статтею.
Інакше кажучи, прийняття на склад товарів здійснюється за дебетом рахунка 41 «Товари» та кредитом рахунків 60 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» і 42 «Торгова націнка».
Слід зазначити, що зазначена норма бухгалтерського стандарту не є імперативною (безумовно-обов'язкової) для організацій роздрібної торгівлі. Наявність в пункті 13 ПБО 5/01 слова «дозволяється» означає, що організація роздрібної торгівлі має право вести облік товарів, як за купівельними цінами, так і за продажними. Так як бухгалтерське законодавство передбачає два можливих варіанти, то організація торгівлі повинна сама визначити метод оцінки товарів, призначених для роздрібного продажу і закріпити свій вибір в наказі по обліковій політиці.
Так як, в умовах використання роздрібної торгівлі покупних цін, порядок формування первісної вартості товару повністю збігається з порядком, розглянутим в розділі «Оптова торгівля», то зупинятися на ньому не має сенсу.
Розглянемо варіант, коли організація роздрібної торгівлі враховує товари за продажними цінами. Головним принципом застосування продажних цін як облікових, є використання в організації вартісної схеми обліку товарів. Тобто вартісна схема обліку застосовується в цілому по всім товарам, без підрозділи за найменуваннями. Облік товарів за купівельними цінами передбачає натурально-вартісну схему, коли рух і залишки товарів обліковуються за кожним найменуванням товарів. Як тільки організація роздрібної торгівлі переходить на цю схему обліку, вона зазвичай відразу починає враховувати товари за вартістю придбання. Справедливості заради відзначимо, що якщо при роздрібному продажі будь-яких видів товарів народного споживання (побутова техніка, меблі тощо) облік товарів за ціною придбання більш-менш реальний, то організувати натурально-вартісну схему обліку товарів в організації, яка торгує в роздріб продовольчими товарами , вкрай складно.
Адже, як правило, в таких організаціях асортимент товарів, що продаються великий, йдуть щоденні поставки товарів, документообіг величезний, тобто проблем безліч. Крім того, виникають певні складнощі і при інвентаризації, через те, що складські ціни покупні, а в торговому залі товар представлений за продажною ціною, вказаною в ціннику. Хто працював в роздробі, той розуміє, про що йде мова. Звичайно, останні моделі контрольно-касової техніки (далі ККТ), без застосування якої реалізація товарів населенню заборонена, дозволяють вести облік за купівельними цінами, на основі використання штрих-кодів, що наносяться на реалізований товар, однак, таке обладнання може собі дозволити далеко не кожна роздрібна організація торгівлі. Тому, нерідко роздрібні організації торгівлі використовують саме продажні ціни.
Справедливості заради відзначимо, що використання продажних цін в сьогоднішніх умовах, коли організації поряд з бухгалтерським обліком зобов'язані вести ще й податковий облік, справа дуже невдячна. Нагадаємо, що з метою оподаткування торгові організації можуть списати до витрат тільки контрактну ціну товару, тобто, саме ту, яка встановлена договором з постачальником.
Виходить, що ті організації роздрібної торгівлі, які ведуть облік товарів в бухгалтерському обліку за продажними цінами, з метою податкового обліку повинні їх враховувати за купівельною вартістю, що фактично, передбачає подвійний облік операцій з їх руху.
Однак про все по порядку ...
Так як правилами бухгалтерського обліку передбачена можливість застосування продажних цін в роздробі, ми розглянемо це питання. А рішення про те, чи приймати в якості облікових цін товарів продажні ціни, залишається за Вами.
Нагадаємо, що рішення організації про вибір облікової ціни в обов'язковому порядку закріплюється в обліковій політиці організації.
Отже, роздрібна організація як облікової ціни товару використовує продажні ціни. Це означає, що в обліку організації товар враховується за ціною продажу. Для того щоб розрахувати продажну ціну товару, бухгалтер спочатку повинен визначити фактичну ціну його придбання, потім - величину торгової націнки (знижки) і розрахувати суму податку на додану вартість, яку організація торгівлі повинна буде заплатити в бюджет при реалізації даного товару покупцеві. Саме з цих складових і сформується продажна ціна на товар в роздробі.
Зверніть увагу, що витрати, пов'язані з придбанням товару, не впливають на величину торгової націнки (вона визначається в процентному відношенні до вартості товарів, сформованої на рахунку 41 «Товари»).
Торгова націнка. ТОРГІВЕЛЬНА ЗНИЖКА
Торгова націнка в роздрібній торгівлі - це складова частина роздрібної (продажної) ціни товару. Торгова націнка являє собою додану вартість до покупної ціни товару. Саме торгова націнка в організаціях торгівлі призначена для відшкодування витрат на продаж, отримання прибутку і сплати непрямих податків.
Торгова знижка - теж є, не що інше, як частина роздрібної ціни товару.
Організації торгівлі, які ведуть облік товарів за продажними цінами використовують для відображення торговельної націнки (знижки) рахунок 42 «Торгова націнка».
«Рахунок 42« Торгова націнка »призначений для узагальнення інформації про торгові націнки (знижки, накидках) на товари в організаціях, що здійснюють роздрібну торгівлю, якщо їх облік ведеться за продажними цінами.
На рахунку 42 «Торгова націнка» враховуються також знижки, надані постачальниками організаціям, які здійснюють роздрібну торгівлю, на можливі втрати товарів, а також на відшкодування додаткових транспортних витрат.
Кредитується рахунок 42 «Торгова націнка» при прийнятті до бухгалтерського обліку товарів на суми торгової націнки (знижок, накидок).
Суми торговельної націнки (знижок, накидок) по товарах проданим, відпущеним або списаним внаслідок природного убутку, шлюбу, псування, недостачі і таке інше, сторнируются по кредиту рахунку 42 «Торгова націнка» в кореспонденції з дебетом рахунка 90 «Продажі» та інших відповідних рахунків . Відносяться до непроданими товарами суми знижок (накидок) уточнюються на підставі інвентаризаційних описів шляхом визначення належної знижки (накидки) на товари відповідно до встановлених розмірами.
Сума знижки (накидки) на залишок непроданих товарів в організаціях, що здійснюють роздрібну торгівлю, може бути визначена по відсотку, обчисленого виходячи з відношення суми знижок (накидок) на залишок товарів на початок місяця і обороту по кредиту рахунку 42 «Торгова націнка» (без урахування сторнованих сум) до суми проданих за місяць товарів (за продажними цінами) і залишку товарів на кінець місяця (за продажними цінами).
Аналітичний облік за рахунком 42 «Торгова націнка» повинен забезпечувати роздільне відображення сум знижок (накидок) і різниць у цінах, які стосуються товарів в організаціях, що здійснюють роздрібну торгівлю, і до товарів відвантажених ».
Розглянемо на прикладі, як в обліку здійснюється відображення операцій з надходження товару, за умови використання організацією торгівлі продажних цін.
ТОВ «Слов'янка» займається роздрібним продажем продовольчих товарів через стаціонарний магазин. Відповідно до договору поставки, постачальник (ПП Блінов І.П. - не платник ПДВ) на підставі заявки щодня доставляє молоко в магазин. ТОВ «Слов'янка» працює на вмененке і не є платником ПДВ.
У бухгалтерському обліку ТОВ «Слов'янка» зроблені такі бухгалтерські записи:
В результаті на рахунку 41-2 сформована продажна вартість партії молока, яка склала 2 280 рублів.
Величина торгової націнки визначається організацією самостійно, при цьому торгова націнка повинна покривати всі витрати організації торгівлі на продаж, суму нарахованого ПДВ і забезпечувати отримання прибутку. Розмір торгової націнки не обмежений і може бути будь-яким, за винятком деяких випадків.
Організація торгівлі може вибрати будь-який з можливих методів нарахування торгової націнки і закріпити своє рішення в обліковій політиці:
· Торгова націнка у вигляді єдиного процента на усі товари або окремі групи товарів;
· Торгова націнка у вигляді фіксованої суми;
· Встановлюється продажна ціна на товар, а потім по факту обчислюється сума торгової націнки.
Потрібно сказати, що, наприклад, при торгівлі продуктами харчування найбільш часто використовується саме третій варіант. Пояснюється це просто: роздрібна організація має, як правило, велика кількість постачальників за одним і тим же найменуванням товару, покупні ціни на товари, природно, відрізняються один від одного. Встановлювати різні продажні ціни на такі товари не має сенсу. Отже, при відрізняються купівельних цінах і однаковою продажною ціною товару, змінюватися в організації буде тільки величина торгової націнки.
СКЛАДАННЯ РЕЄСТРУ роздрібних ЦІН
У наведеному вище прикладі ми показали, як проводиться нарахування торгової націнки і відображення її в обліку. При цьому варто нагадати, що відповідно до норм бухгалтерського законодавства будь-яка господарська операція повинна оформлятися первинним документом. Для відображення торговельної націнки в обліку таким документом є реєстр роздрібних цін, в якому відбивається розмір торгової націнки і, відповідно, визначається продажна ціна на весь асортимент товарів, що надходять в роздріб.
· Дату складання документа;
· Найменування організації, від імені якої складено документ;
· Вимірювачі господарської операції в натуральному і грошовому вираженні;
· Найменування посад осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
· Особисті підписи зазначених осіб.
Можна порекомендувати наступну форму реєстру роздрібних цін. Заповнення реєстру наведемо на підставі прикладу 48:
Найменування організації ТОВ «Слов'янка»
РЕЄСТР роздрібних ЦІН
Керівник організації _________________ Іванцов Є.Г. _____________________
підпис розшифровка підпису
Реєстр роздрібних цін складається щодня на товар, що надійшов.
Як видно з наведеного прикладу, роздрібна ціна молока, в нашому прикладі визначається досить просто: ціна постачальника збільшується на величину торгової націнки. Однак умовами прикладу, було передбачено, що ТОВ «Слов'янка» не є платником ПДВ.
Тому слід розглянути варіант, коли організація торгівлі є платником податку на додану вартість.
Так як роздрібні торговельні організації обчислюють суму податку на додану вартість в звичайному порядку, тобто, ПДВ обчислюється з продажної вартості товару, то рахунок 42 «Торгова націнка» слід вести в розрізі двох складових, а саме: в частині власне торгової націнки і в частині суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Як правило, торгові організації організовують облік складових торговельної націнки в наступному порядку:
· Рахунок 42 «Торгова націнка» субрахунок 42-1 «Торгова націнка»;
· Рахунок 42 «Торгова націнка» субрахунок 42-2 «ПДВ в складі продажної ціни».
ТОВ «Слов'янка» займається роздрібним продажем продовольчих товарів через стаціонарний магазин. Відповідно до договору поставки, постачальник (ПП Блінов І.П. - не платник ПДВ) на підставі заявки щодня доставляє молоко в магазин. ТОВ «Слов'янка» є платником ПДВ.
У бухгалтерському обліку ТОВ «Слов'янка» зроблені такі бухгалтерські записи:
Керівник організації _________________ Іванцов Є.Г. _____________________
підпис розшифровка підпису
Тобто з наведених прикладів видно, що в загальному випадку роздрібна ціна визначається за формулою:
РЦ = (ЦТ + ТН) +% ПДВ х (ЦТ + ТН),
Де ЦТ - ціна товару, відображена за рахунком 41.2 «Товари в роздрібній торгівлі»;
ТН - торгова націнка, яка використовується організацією;
% ПДВ - ставка ПДВ, за якою оподатковується товар відповідно до статті 164 НК РФ;
Якщо організація торгівлі не є платником податку, то роздрібна ціна визначається за спрощеною формулою:
До речі сказати, наведені приклади дозволяють зробити ще один висновок: роздрібним організаціям, які є платниками ПДВ не вигідно укладати договори поставки з постачальниками, які не сплачують цей податок. так як з реалізації покупних товарів вони зобов'язані нарахувати суму податку, не маючи при цьому суми «вхідного» ПДВ. Така співпраця можлива і взаємовигідно тільки в тому випадку, якщо продажні ціни на товари у постачальника, який не є платником ПДВ, значно відрізняються в меншу сторону від продажних цін постачальників, які сплачують ПДВ.
Більш докладно з питаннями, що стосуються обліку та оподаткування в торгових організаціях, Ви можете познайомитися в книзі ЗАТ «BKR-Інтерком-Аудит» «Торговельна діяльність».