Право державної власності на природні об'єкти
Право державної власності включає і управління земельним фондом. За рамками правомочностей володіння, користування і розпорядження землею залишаються земельні повноваження, пов'язані з урахуванням земель, землеустроєм, моніторингом та ін. В зв'язку з цим в теорії земельного права виділяють самостійне земельне правомочність - управління земельними ресурсами - і розглядають його як елемент змісту права державної власності на землю [24, с. 213].
Можна виділити ознаки, що характеризують право державної власності на землю і що відрізняють його від права приватної власності на землю:
по-перше, у власності держави може бути будь-яке майно, в тому числі і вилучене з обігу і обмежене в обороті (як земля);
по-друге, у власності держави знаходиться більша кількість земель, ніж у приватній власності. Приватна власність на землю обмежена як розмірами земельних ділянок, так і колом учасників;
по-третє, держава набуває майно як з підстав, що є загальними для всіх суб'єктів права, так і за притаманними тільки йому;
по-четверте, держава сама встановлює рамки своїх прав власника та межі їх здійснення. Закріпивши права власника в законах, держава потім підпорядковує свою діяльність їм же встановленому праву.
Право приватної власності на землю як суб'єктивне право охоплює коло прав та обов'язків земельного власника.
Право користування тваринним світом - це система правових норм, які регламентують порядок надання та умови використання об'єктів тваринного світу, права і обов'язки користувачів тваринним світом. Право користування тваринним світом для конкретних суб'єктів означає сукупністьвиникають у них прав та обов'язків по відношенню до наданих їм в користування об'єктів тваринного світу [8, с. 244].
Користування - одне з основних правомочностей власника, а також юридичної особи, яка є суб'єктом права оперативного управління або права господарського відання. Користувачами тваринного світу можуть бути юридичні та фізичні особи незалежно від форм власності, в тому числі й іноземні, а також іноземні держави і міжнародні організації [9, с. 254].
Користування об'єктами тваринного світу здійснюється за такими видами: полювання; добування мисливських тварин з метою їх використання в економічній діяльності, що здійснюється користувачем мисливських угідь (далі - промислова полювання); любительське рибальство; промислове рибальство; видобуток і заготівля диких тварин, що не відносяться до об'єктів полювання і рибальства; користування дикими тваринами в наукових, виховних та освітніх, а також рекреаційних, естетичних та інших цілях в процесі здійснення культурної діяльності; користування корисними властивостями життєдіяльності об'єктів тваринного світу; Використання продуктів життєдіяльності об'єктів тваринного світу.
Користування об'єктами тваринного світу здійснюється в порядку загального і спеціального користування об'єктами тваринного світу.
Сучасним законодавством усувається знеособлення в с використанні землі та інших природних об'єктів, що мало місце раніше земельному законодавству.
По-перше, було введено платне землекористування в формі земельного податку або орендної плати, диференційованих залежно від якості та місця розташування земельної ділянки, що є істотним економіко-правовим важелем для підвищення ефективності землекористування.
По-друге, встановлення приватної власності на землю, запровадження в земельні відносини системи орендних відносин дозволяють наблизити виробника сільськогосподарської продукції до механізму відносин власності.
По-третє, кожен громадянин Республіки Білорусь має право на земельну ділянку, умови та порядок надання якого визначається законодавством, і відмова громадянам у наданні землі може бути оскаржено в судовому порядку.
По-четверте, кожен користувач землі несе відповідальність за результати господарювання на наданій йому земельній ділянці і позбавляється свого титулу права власності, землекористування або оренди, якщо він використовує ділянку погіршується.
По-п'яте, передбачено низку заходів з економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель, надання землі на пільгових умовах, надання пільгових кредитів і т.д. [2, с. 127].
У Конституції містяться положення, що визначають право власності на природні ресурси.
При цьому надра, води, ліси складають виключну власність держави. У власності держави знаходяться також землі сільськогосподарського призначення. У Конституції не підкреслюється, що ці землі складають виключну власність держави. У зв'язку з цим не виключаємо таке тлумачення (офіційне) зазначеної норми Конституції, згідно з яким власником даних земель поряд з державою може бути і громадянин, недержавне юридична особа.
Власність на землю, як уже зазначалося, виступає у державній і приватній формах. Тільки землі сільськогосподарського призначення знаходяться у власності держави. До земель сільськогосподарського призначення відносять всі землі, надані для потреб сільського господарства, призначені для цих цілей.
У приватній власності громадян можуть знаходитися земельні ділянки, придбані для ведення особистого підсобного господарства: будівництва та обслуговування житлового будинку; ведення колективного садівництва; дачного будівництва.
Надра - частина земної кори, розташована нижче грунтового шару, а при його відсутності - нижче земної поверхні, дна водойм, водотоків.
Відповідно до статті 28 Кодексу Республіки Білорусь про надра користування надрами здійснюється за такими видами: геологічне вивчення; видобуток корисних копалин; використання підземних просторів в цілях, передбачених статтею 27 Кодексу Республіки Білорусь про надра; використання геотермальних ресурсів надр.
Надра надаються в користування на термін: для геологічного вивчення надр - до п'яти років; для видобутку корисних копалин, використання геотермальних ресурсів надр - до двадцяти років; для будівництва та (або) експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, - на строк, визначений проектною документацією; при передачі ділянок надр в концесію - до дев'яноста дев'яти років.
Період часу, необхідний для проведення рекультивації земель, а також для приведення порушених при користуванні надрами інших компонентів природного середовища і природних об'єктів у стан, придатний для їх подальшого використання, включається до строку користування надрами.
Надра надаються в користування на термін: для геологічного вивчення надр - до п'яти років; для видобутку корисних копалин, використання геотермальних ресурсів надр - до двадцяти років; для будівництва та (або) експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, - на строк, визначений проектною документацією; при передачі ділянок надр в концесію - до дев'яноста дев'яти років [11].
Всі води (водні об'єкти), що знаходяться на території Білорусі, становлять виключну власність Республіки Білорусь.
Води - вся вода, що знаходиться в водних об'єктах, якими є зосередження природних вод на поверхні суші або в гірських породах, що має характерні форми поширення і риси режиму (ст. 1 Водного кодексу) [4].
Суб'єктами водних відносин можуть виступати органи державного управління, об'єднання, підлеглі Уряду Республіки Білорусь, і водокористувачі.
Водокористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи Республіки Білорусь та іноземних держав, а також особи без громадянства, яким водні об'єкти надані в користування.
Об'єктами водних відносин є водні об'єкти (їх частини) в установлених межах, зазначені в статті 3 цього Кодексу.
Правовий режим об'єктів водних відносин визначається цим Кодексом та іншими актами законодавства Республіки Білорусь.
Ліси (державні і колгоспні) утворюють єдиний державний лісовий фонд. Ліси складаються у виключній власності держави і надаються тільки у користування.
Республіка Білорусь здійснює володіння, користування і розпорядження лісами через уповноважені на те державні органи в межах їх компетенції з урахуванням средообразующих, водоохоронних, захисних, санітарно-гігієнічних, рекреаційних та інших функцій лісів в інтересах громадян Республіки Білорусь і в загальнодержавних інтересах.
Деревина та інша лісова продукція, добута (заготовлена) лісокористувачами при здійсненні лісових користувань в порядку, встановленому лісовим законодавством Республіки Білорусь, є їх власністю, якщо інше не встановлено Конституцією Республіки Білорусь.
Лісокористувачами можуть бути підприємства, організації та установи, а також громадяни. Лісовим кодексом встановлено такі види лісокористування: заготівля деревини; заготівля живиці; заготівля другорядних лісових матеріалів; побічні лісові користування (сінокосіння, пасіння худоби, заготівля і збір дикорослих плодів; горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і ін.); користування лісом у науково-дослідних цілях; користування лісом в культурно-оздоровчих цілях; користування лісом для потреб мисливського господарства [15].