Картина (образ) світу і навколишньої природи формується в філософії в залежності від різних світоглядних посилок - ре-лігіозние, природничо-наукових, ідеалістичних, міфології-чеських та інших. В силу цього історія філософії являє собою процес виникнення і співіснування різних уявлень про світ і буття людини в ньому. До формування картини світу з позицій наукового знання прагне філософ-ський матеріалізм ( «лінія Демокріта»), який має дли тільну традицію і глибоке коріння в культурі суспільства.
У філософському матеріалізмі основним є поняття матерії ( «річ», «речовина»). Воно концентрує в собі дол-гий і багатий досвід пізнання навколишнього світу і людини з позицій природознавства і здорового глузду, пояснення світу природними причинами. На переконання прихильників цього філософського напряму, світ - це рухома матерія в різних формах її прояву. Природа (природне середовище) - найважливіша форма буття матерії, що має пряме ставлення-ня до людини і суспільства.
Перші, наочні по своїй суті, уявлення про матерії з'явилися в стародавній філософії в зв'язку зі спробами знайти якусь першооснову світу у вигляді конкретного речовини. Так, для Фалеса такою основою виступала вода, для Геракліта - вогонь, а Демокріт знаходив її в рухомих атомах. Емпедокл одно-тимчасово виділяв чотири стихії ( «коріння речей») - воду, зем-лю, повітря і вогонь. У вченні Платона матеріальний світ рас-розглядати як нижчий щабель буття, «бліда тінь» і предметне втілення «світу ідей».
Поняття «матерія» вперше з'явилося в роботах Арісто-теля. Він розумів під нею безформну і пасивну масу, яка потенційно містить в собі будь-які речі. Матерія - це як би можливе буття, його витік, а все конкретні речі виникають під впливом якоїсь творчої енергії ( «фор-ми»), і цей перехід матерії в інший стан є, за Арістотелем, рухом ( «кінесіс»).
У філософії Середніх століть вважалося, що матеріальний світ був створений протягом досить короткого часу волею всемогутнього Творця. Створивши світ, Бог встановив і визначено-ний порядок (ієрархію) в ньому.
Природа (рослинний і тваринний світ) розглядалася філософами як нижчий щабель в ієрархії світу. У ній, мовляв, немає ні душі, ні свободи. Такі якості є лише у людини, який створений за образом і подобою Божою.
В епоху Відродження і в Новий час матерія стала рас-сматриваться як сукупність фізичних тіл і процесів. Велику роль в пізнанні матеріального світу зіграв, в част-ності, І. Ньютон, який сформулював закони класси-чеський механіки. Н. Коперник створив геліоцентричну картину світу, яка радикальним чином змінила су-ществовать досі уявлення про Всесвіт. У фран-цузским матеріалізмі XVIII століття (Ж. Ламетрі, Д. Дідро та ін.) Підкреслювалося, що матерія не створена Богом і існує вічно. Вона є колосальною майстерні, яка снаб-дружина всіма необхідними інструментами і матеріалами для роботи людини.
На рубежі XIX-XX століть в природничих науках стався ряд великих відкриттів, на основі яких почало змінюватися раніше склалося уявлення про матеріальний світ. В се-редине XIX століття сформувалася теорія Ч. Дарвіна, в якій була розкрита органічний взаємозв'язок в рослинному і жи-Вотня світі. У 1869 році російський вчений Д.І. Менделєєв со-здал періодичну систему хімічних елементів. Були від-криті хімічний елемент радій (В. Рентген) і електрон, явище штучної радіоактивності (А. Беккерель). У 1905-1916 рр. А. Ейнштейн розробив спеціальну і про-щую теорію відносності, яка розкривала єдність руху, простору і часу. У ті роки відбулися і багато інших великих відкриття в природознавстві, радикали-но змінили картину світобудови.
В даному вище визначенні підкреслено, що матерія яв-ляется основним об'єктом дослідницького інтересу для «лінії Демокріта».
Значення цього поняття полягає також і в тому, що воно орієнтує на строго певний (матеріалістичний, природничо-науковий) підхід до пізнання і пояснення цього світу, виявлення справжнього місця і ролі людини в ньому. Вчення про матерію дозволяє також вирішувати питання про основу (субстанції) і причини всіх форм буття, розмежовувати предмет філософії та приватних наук. У цьому понятті закладено основні світоглядні посилки і вихідні принципи «лінії Демокріта». Завжди, коли наукова філософія оповідає про матерії, вона неодмінно має на увазі і природу як найважливішу її складову.