Группо-ші норми - це певні правила, вироблені групою в процесі життє-діяльності, прийняті її більшістю і регулюються-ючий відносини між її членами. У кожній групі діють норми двох типів:
Р. Л. Кричевський і Е. М. Дубовская, пропонують загальну характеристику функціонування норм в малій групі.
Норми в малій групі:
Ø виникають в процесі функціонування групи як неко-торая квінт-есенція результатів взаємодії членів групи ( «виливок» їх ре-ального досвіду контактів), а також вносяться в групу ззовні (наприклад, організацією, в рамках якої вона існує);
Ø фіксують правила взаємодії не для всіх можливих ситуацій, а лише для тих, які представляють для групи в цілому значення, цінність, тобто групові норми не регламентують всі індивіду-альні прояви учасників;
Ø можуть мати різне призначення. Одні регламенти-ють поведе-ня всіх учасників в певній ситуації ( «Повинно надходити тільки так»), інші мають відношення до конкретних ролям і статусам ( «Тобі, при твоєму положенні, має надходити саме так»);
Ø розрізняються за ступенем свого прийняття членами групи. Вона може варіювати від загального схвалення до прийняття незна-ве меншістю;
Ø розрізняються за ступенем своєї «демократичності»: одні до-пускають досить вільне відхилення від них, інші вимагають неукосні-ного і чіткого виконання. Відрізняються також види застосовуваних санкцій.
Конформізм- підпорядкування судилося-ня або дії чоло-століття груповому тиску (думку більшості) в ситуації конфлікту ме-жду його власною думкою (досвідом) і думкою більшості. Конформ-ность- схильність людино як члена групи несвідомо вибирати і сле-дова думку групового більшості. Негатівізм- демонстрація поведе-ня, або думки, що суперечить думці більшості, незалежно від того, право це більшість чи ні. Нонконформізм- демон-ція думки або поведінки, що спирається на власний досвід, незалежно від думки або поведінки групового більшості.
Результати експериментів. У 35 випадках з 100 люди демонструють зави-сімое від групи поведінку. Коливання на користь думки групи ха-характерних багатьом ін-дівідуумам (в експериментах вони склали близько однієї третини). У 25% на-спостерігалося стійке незалежне по-ведення.
Інтерес представляє і спроба Аша описати деякі типи неза-мих і залежних випробуваних. Серед незалежних він ви-ділив тих, чия авто-номія грунтується на впевненості в собі, від-странения (замкнутості) на-тури. і «правильних» (вони випробувальний-ють сумніви, але вважають за краще слідувати своєму сенсорному ощу-щення).
Серед поступливих він також описав три типи випробовуваних.
Перший тип - люди, які реально побачили правоту блешні-ства (відбулося суб'єктивне спотворення зорового образу). Їх не-багато в загальній експериментальній вибірці.
Другий тип - люди, які, переживши конфлікт свого і групової думки, прийшли до висновку, що право блешні-ство.
І третій тип - приєдналися до більшості. Їх не стільки турбує про- блема розбіжності мені-ний, скільки вони побоюються залишитися поза суспільством собі подібних.
Фактори, впливаю щие на Конформ-ве поведінку:
v Одностайність більшості. Найбільше конформних реакцій (трохи бо-леї 30%) випробовувані демонструють в ситуації абсолютно-го одностайності більшості. У ситуації, якщо в групі два «наїв-них» випробовуваних або серед підставний групи «призначений» вірний партнер, ступінь незалежності різко підвищується (відсоток кон-формних реакцій ледве сягає 10).
v Чисельність більшості. Максимальний вплив на мені-ня «на-івного» випробуваного надає група з 3 чоловік. Подальше збільшення чисельності одностайного більшості не має істотного значення.
v Особливості групи. У ряді вітчизняних досліджень (ра-боти А. П. Сопікова, А. В. Баранова) виявлена залежність интен-сивности конформного поведінки від особливостей діяльності групи. Дослідження, проведені на студентах, показали, що майбутні педагоги частіше демонструють зависи-ність від групового впливу, ніж майбутні інженери. Підлітки, які відіграють в оркестрі, більш залежні в своїй думці від однолітків, ніж підлітки - переможці фізико-математичних олімпіад. Конформність також зростає в згуртованих групах.
v Гендерні та вікові особливості. Жінки в цілому більш кон-формних, ніж чоловіки, а діти - ніж дорослі. Хоча якщо гово-рить про підріст-ках і старшокласників, то вони схильні демонстраційних-ровать конформізм в спілкуванні з групою однолітків і негатив-візм - в спілкуванні з дорослими. Учи-тивая це, бажано якомога рідше ставити підлітка в ситуацію группо-вого тиску з боку дорослих або класу, якщо він не є для нього источни-ком норм і цінностей. У старшому шкільному віці вірогідність не-залежних рішень зростає, однак конформність в спілкуванні зі значною групою однолітків або дорослих ще дуже велика.
v Індивідуальні особливості випробуваного. Р. Л. Кричевський і Е. М. Дубовская наводять такі дані: виявлено негативного-ва залежність між схильністю людини до конформному пове-ня і такими його психо-логічними особливостями, як високий інтелект, здатність до лідер-ству, толерантність до стресу, соці-альна активність і відповідальність.
v Значимість ситуації для випробуваного. Це найбільш важливий фактор. Чим більше значи-мій для себе випробуваний сприймає ситуацію, тим нижча ймовірність прийняття ним залежних рішень.
В. Е. Чудновський виділив 2 типу конформного поведінки: зовнішнє і внут-реннее. Зовнішнє підпорядкування - це реакція приспо-собленчества (Л. Фестин-гер використовував для позначення близького явища термін «публічна кон-формность»), яка може опору-тися внутрішнім конфліктом, але може здійснюватися і без нього, як прийняте особистістю зовнішнє приспо-собления до групи. Внутрішнє підпорядкування - це переживання думки групи як свого власного, яке може виникати з бессознатель-но-го прийняття постулату «більшість завжди має рацію», а може бути резуль-татом свідомого вибору особистості.
Нормативне вплив меншини
Останнім часом вчені зрозуміли, що конфор-мизма і незалежність - це не єдино можливі реакції на думку більшості. Меншість може активно відстоювати свою позицію і окази-вать вплив на більшість. Більшість і меншість надають один на одного взаємний вплив »(71, с. 226).
Критикуючи теорії конформного поведінки, створені в рамках досліджень-тельской парадигми С. Аша, С. Московічі дає характе-ристики цих теорій
v Людина в групі розглядається як залежний елемент груп-по-виття системи, що володіє незначною волею і свободою.
v Важ-нейшим фактором, цементуючим групові комунікації, визнається нормативна та інформаційна залежність людини від групи, меншини від блешні-ства.
v Відхилення людини від групової норми інтерпретується як проявле-ня поганий соці-альної адаптації, а з точки зору групи представляє уг-троянду її існуванню як цілого.
v І ще один важливий момент: можли-ності впливу в групі розподілені нерівномірно. Практичної монополією на її застосування мають лідери і групове біль-шинство.
Експериментальні дані дозволяють порівняти особливості впливу більшості і меншості.
v Більшість надає сильнішу воздейст-віє на рівні реакцій людей на той чи інший факт. меншість - на рівні правильності позиції.
v впливає-ня більшості проявляється досить швидко. конформні реак-ції частіше з'являються в відповідях піддослідних в перших про-бах. Впливав-ня меншини часто виявляється на латентному, неусвідомлюваному людиною рівні і може виявлятися не в даній експеримен-тальної ситуа-ції, а в наступних, лише частково за змістом пов'язаних з нею.
Внутрішня картина стану людини. знаходить під віз-дією більшості і меншості, зовсім різна.
* Позиція меншини часто сприймаються-ється представите-лем більшості з іронією, роздратуванням (позиція «зверху»), його точка зору - помилковою, непродуманою. Але при цьому по-следо-вательного меншість сприймається як більш впевнене в собі. При впливі меншини, стверджує Ч. Д. Немет, людина досл-ють знач-кові менший стрес, відчуває себе внутрішнє більш захищеним, що по-зволяет йому спокійніше і продуктивніше поставитися до конфлікту думок: у нього часто виникає мотивація переоцінити ситуацію в свою користь .
Дослідження дозволили також встановити, що до основних факторів. де-гавкає позицію меншості впливовою. необ-обхідно віднести послідовно-ність, впевненість, гнучкість (готовий-ність до компромісу), шанобливе ставлення до опонентів.
Основні наслідки впливу меншини для групи в цілому і її окремих учасників:
• вплив меншини спонукає людину і більшість в цілому до по-позовом нових аргументів на захист своєї позиції; в резуль-таті більшість мо-же ще більше переконатися в своїй правоті, але це переконання спиратиметься вже не на стереотипи і неусвідомлений-ні групові норми, а на результати ана-лізу і роздуми;
• завдяки існуванню іншої позиції, істотно віз-розтане веро-ятность вироблення людиною і групою нових, КРЕА-тивних рішень.
Висока конформність членів групи, відсутність «здорового» меншини, не поділяю-ного загальної точки зору, легко може привести групу до застою, а її учасників - до ригідності.
Нормативне вплив меншини - це механізм, що обмежує пресинг більшості, препятст-вующий надмірна-ному підвищенню конформності членів групи. На груповому рівні він - джерело розвитку, на індивідуальні-ном - стимулятор пізнавальної актив-ності, прояви творчес-кого особистісного начала.
Вперше термін «групова динаміка» був використаний Кур-те Левіним. Група розумілася як «динамічне це-лое». Для опису властивостей цього динамічного цілого Левін ис-користувався два основних закони гештальт-психології.
Закон «Ціле домінує над частинами» призводить до слідую щим соці-ально-психологічним наслідкам:
• група не може бути розглянута як сума індивідів, так як вона спо-собнимі змінювати їх індивідуальне поведе-ня;
• впливати ззовні легше на групу в цілому, ніж чим на поведе-ня окремих її членів;
• кожен член групи визнає свою залежність від інших її членів.
Закон «Окремі елементи об'єднуються в ціле» призводить до таких властивостей групи:
• основа групи - не в схожості, а у взаємозалежності членів групи;
• людина схильна ставати членом тієї групи, з якою він себе ото-ждествляет, а не тієї, від якої зовні за-висить;
• людина залишається серед тих, до кого він відчуває себе при-належним, навіть якщо їх поведінка і тиск недруже-ного.
Сьогодні термін «групова динаміка» використовується досить широко. Як відзначатимуть-ет Г. М. Андрєєва: «Групова дина-міка, на відміну від ста-тики групи, це і є сукупність тих динамічн-ських процесів, які одночасно відбуваються в групі в якусь одиницю часу і які знаменують собою рух групи від стадії до стадії, тобто її розвиток. »Серед найважливіших тра-Діціон розглядаються такі групові процеси, як норма-активне вплив, розвиток і згуртування, прийняття групових реше-ний.
Розвиток групи в широкому значенні - це і є групова динаміка. Існує кілька підходів до виділення етапів розвитку малої групи.
Групове розвиток починається з конгломерату. Конгломерат - це со-сукупними незнайомих один з одним людей. Далі розвиток групи може відбуватися в обох на-правленіях- до колективу і антіколлектіву.
Шлях до колективу лежить через стадії кооперації та автономізації. Крім того, перед стадією кооперації у розвитку групи в ряді випадків можна виділяти також проміжні стадії: номи-нальної групи і групи-асоціації. Номінальна група: формальна група, що має назву, зовні за-дану мету і структуру. Поки тільки це і об'єднує її членів.
Група-асоціація: задані ззовні мети, способи і види діяль-ності прийняті членами групи. Виникає первинна межліч-ностно інтеграція.
Група-кооперація: стадія, на якій група функціонує в основному в інструментальній площині. Добре розвинена струк-тура ділових ставлення-ний; члени групи орієнтовані на співро-ництво в рішенні цільових по-просо.
Група-автономія: орієнтована на експресивну сферу. Формується почуття «ми», групові еталони і норми. Група орієнтована на себе, свої внутрішні відносини.
Модель Б. Такмен. Б. Такмен запропонував розглядати дві лінії групового розвитку: в сферах міжособистісної і ділової активності. Усередині кожної лінії існують 4 свої стадії, кото-які послідовно змінюють один одного. Перша стадія пов'язана з орієнтуванням у взаєминах (ділових і емоційних); друга - етап проживання конфлікту - з необхідністю приріст-ти в соот-ветствие взаімоожіданія членів групи, групові та ін-індивідуальної мети і ін. далі йде стадія продуктивних взаи-моотношеній в кожній зі сфер. Четверта стадія розвитку межліч-ностних відносин - формування ролі-вої структури групи, ділових відносин - прийняття рішень в області досягнення цілей групи.