Економічні цикли епохи вільної конкуренції і сучас-менной регульованої ринкової економіки істотно разли-ються між собою як за тривалістю в цілому, так і по проявах порушення збалансованості, глибині і масшта-бам падіння виробництва і життєвого рівня населення.
Кризи XIX в. характеризувалися значною сінхроннос-ма, майже одночасно охоплюючи всі промислово розвинені країни. Їх тривалість становила здебільшого від одного до двох років, глибина падіння виробництва - від 5 до 10%.
У першій половині XX в. найбільш тривалим і глиб-ким був світова криза 1929-1933 рр. Падіння виробництва до-Стігала в деяких країнах більше 40%. З цього часу виник хронічний надлишок основного капіталу, постійна недозавантаження виробничих потужностей і хронічне безробіття.
На післявоєнні економічні цикли великий вплив зробили НТР і державне регулювання економіки з метою згладжування циклічних коливань і гостроти криз. Характер циклічного розвитку піддається певним змінам. Змінюються глибина і тривалість криз, основних фаз і параметрів циклу.
Все це свідчить про те, що кожен економічний цикл має свою специфіку і розгортається під впливом багатьох чинників. У 90-і рр. в розвинених країнах спостерігалися хвилеподібні коливання виробничого процесу без глибокого зниження виробництва, зменшилася гострота кризових проявів, посилилися фактори, які протидіють падінню виробництва.
Завдяки такій політиці після Другої світової війни підвищувальна хвиля середньострокового циклу стає довжин-неї, а низхідна - коротше. В цілому уряду біль-шинства розвинених країн навчилися грамотно здійснювати макроекономічну стабілізацію, тобто стимулювати економіку в період спаду і кілька стримувати економіку в період буму, що загрожує кризою перевиробництва.
Починаючи з 1970-х рр. відбувається Сінхронізуется-ція економічних циклів. для більшості розвинених країн спостерігається приблизно одночасний наступ по-вишательних і понижувальних фаз економічного циклу. Причина цього - поглиблення взаємозалежності країн, формування єдиного глобального економічного простору-ства, коли економіку однієї окремо взятої країни вже неможливо розглядати окремо від світової економічної господарства в цілому. Сучасний процес глобалізації світової економіки на основі нових інформаційних технологій робить синхронізацію економічних циклів ще інтенсивніше.
Великий вплив на процес розвитку економі-чеських циклів надає науково-технічний прогрес. Він прискорює оновлення основного капіталу, що призводить в фазі кризи не тільки до перевиробництва товарів, а й до перевиробництва капіталу, загострюється проблема незавантаженості виробничих потужностей, і динаміка циклу стає більш нерівною.
Особливо слід відзначити вплив транснаціональних і багатонаціональних компаній як на синхронізацію циклів, так і на процес пофазного розгортання самого економічно-го циклу. Такі компанії концентрують в своїх руках ог-ромни обсяг капіталу, вони мають можливість міждержавного переливу капіталу і збереження доста-точно високих цін і підтримки прибутків навіть в період криз. Цикл стає більш невизначеним і менш передбачуваним.
Тому перед сучасним урядом стоїть важливе і дуже складне завдання забезпечення правильності Макроек-номических прогнозів і проведення адекватних зробленим прогнозам заходів щодо стабілізації економіки.