У різний час етнологію (етнографію, народознавство) розглядали то як географічну, то як культуроведческую, то як соціологічну, то як історичну дисципліну. Всі ці варіанти виходили з певних історичних реалій, що призвело до істотного розриву між етнології і гео-графії. Різноманіття людської діяльності вивчається як громадськими, так і природничими науками, і Етногеографія безпосередньо взаємодіє з ними.
На перетині наук виникло безліч суміжних дисцип-лін, які вивчають людину. Ступінь взаємозв'язку етногеографії з цими науками різна, з кожної вона визначається кількістю проблем і питань, що становлять взаємний інтерес для обох наук (рис. 1.2).
Аж до середини XIX ст. етнологія та етнографія вУкаіни були тісно пов'язані з географією. Традиційне для нашої стра-ни в той період переважне розвиток природно-науч
Що стосується географії, в надрах якої народжувалася етногео-графія, зокрема російська, і всі її підрозділи, які вивчають
населення, його розміщення по земній поверхні, вплив на навколишню природу, то вона зберігає найтісніші зв'язки з етнології. До таких підрозділів відносяться демографія, ста-Тістик і спеціальні дисципліни - етностатістіка і Етні-чна картографія, Етногеографія.
Етногеографія - наукова дисципліна. вивчає вплив при-рідного середовища на етнос і його компоненти. процеси формування етнічних кордонів. просторове взаємодія етносів в ре-док етнічних процесів.
В цьому відношенні Етногеографія найближче до етнології та етнографії. в надрах яких вона і зародилася. У етнографії як самостійної галузі знань, що виникла півтора століття назад, початковою метою були збір і систематизація матеріалів про раз-них народи. Найчастіше предметна область етнографії трактується розширено і збігається з такою у етнології. У вузькому сенсі вона використовується для позначення описового рівня дослі-джень, на відміну від етнології, що розглядається як теоретичного-чна наука про етноси. Що стосується етногеографії, то вона ис-слід перш за все просторові аспекти розвитку етносів, їх взаємодії з природним середовищем.
Культурна антропологія виступає як дисципліна, вивчаю-щая процеси формування людської культури, на відміну від природної антропології як науки про мінливість фізкабінет-чеського типу людини. Етнологія використовує дані культурної антропології для своїх теоретичних узагальнень.
Етноси як об'єкт вивчення формуються в результаті роз-ку не тільки природних, але і соціокультурних процесів. По-цьому етнологія має соціологічний і культурологічний аспекти дослідження етнічних процесів, отже, пе-ресекается з соціологією і культурологією.
Взаємодія наук про етноси з іншими науками стало ос-новою для формування цілого ряду прикладних наук: палеоет-монографій. вивчає культурно-побутові особливості народів по археологічним матеріалам; етнолінгвістики. що розглядає проблеми походження мов у взаємозв'язку з етнічними процесами; етноекологіі. розкриває механізми взаємодій-наслідком етнічних колективів з природним середовищем.
занас фізичною географією. І оскільки найважливіший метод в географії - картографічний, не випадково поява такого розділу, як етнокартографія. Етнічні карти по-показувала просторові взаємини різних етнічних спільнот, що часто дозволяє виявити причини мно-гих етнічних конфліктів.
Таким чином, науки про народи - нова і цікава область наукового пізнання. У нашій країні, по суті, вони тільки скла-дивать, і ті, хто прагне дізнатися щось нове про происхожде-ванні роду людського і способах взаємин людей, най-дет в цій області чимало нового. Тим більше це важливо для буду-ного вчителя, покликаного виховувати у громадян нашої багато-національної країни почуття толерантності - етнічної і ре-лігіозние терпимості до інших народів. Нова хвиля інтересу до питань етногеографії в нашій країні сьогодні пов'язана з нови-ми політичними реаліями на пострадянському просторі.
- Методи етногеографічного досліджень
В останні десятиліття XX ст. етнологічні дослідження стали краще фінансуватися, що сприяло активізації польових, теоретичних і методологічних досліджень (рис. 1.4).
Одним з основних методів накопичення географічних зна-ний є польові дослідження. Не стало винятком і фор-мування знань по етногеографії. Метод польових досліджень-ний дозволяє вченим отримати відомості і про матеріальну, і про духовну культуру народів, безпосередньо вивчаючи їх життя.
Метод польових досліджень передбачає тривале преба-вання і вживання дослідника в досліджувану етнічну середу. Плідність методу зростає зі збільшенням терміну перебуван-ня дослідника в досліджуваному етносі. В цьому відношенні історія української науки особливо відзначає видатні заслуги українського етнографа Н. Н. Миклухо-Маклая, тривалий час жив на Новій Гвінеї. Зараз польове дослідження існує у вигляді термінового або сезонного виїзду на місце, причому маршрутний варіант будується так, щоб у відведені терміни охопити мож-ли більше населення або велику етнічну територію.
З середини XIX в. в нашій країні все більше уваги приділити-лось статистичними джерелами, і серед них особливо перепису населення. завдяки якій вчені отримують етнічну інфор-мацію з найширшого кола питань. Вперше такий метод для дослідження населення країни запропонував видатний географ і статистик, віце-голова і глава українського географічного товариства П. П. Семенов-Тян-Шанський.
Для відновлення етнічної історії того чи іншого наро-да застосовується метод реконструкції. На відміну від письмових джерел та усних переказів археологічні матеріали - са-мі надійні: вони дозволяють досить точно визначити час певних історичних подій чи вік предметів культу-ри. Висока вірогідність цього методу забезпечується современ-ними формами вивчення і оцінки археологічних матеріалів.
Важливим методом етнологічних досліджень є так-же порівняльне мовознавство. З його допомогою можна показати точ-ні межі співвідношення близьких мов і ступінь їх спорідненості. Внаслідок різних темпів розвитку мов одні з них (на основі-ве ендогенних процесів) за короткий час створюють багато но-вих слів або завдяки зовнішньому впливу переймають слова з чужих мов, тоді як інші мови, навпаки, статичні, не змінюються протягом століть.
Як показує практика, особливо цікаві і важливі для етногеографії результати дають топонімічні дослідження. Срав-ня топонімів (географічних назв) в різних облас-тях часто пояснює їхню етнічну приналежність до того чи іншого народу. Так, наприклад, на території Житомирського краю, де поряд з українськими та українськими присутні грузинські, вірменські, грецькі, адигейські топоніми, разом вони харак-теризують етнічну історію формування цієї території. Не менш різноманітна етнічна палітра топонімів на решті території Північного Кавказу, Уралу і Поволжя.
Сучасний рівень розвитку наукового знання дозволяє пов-ногеографіі використовувати наукові методи різних суміжних дисциплін. Особливо корисним і плідним тут робить-ся застосування методів етнології, психології, соціології, лин-гвістікі.
Аналіз основних історичних подій XX ст. показуємо як велика роль етнічного чинника в розвитку історії. Етнічні процеси є основою національних ідеологій, національних рухів. Постійно зростаючі темпи культурно-істо рического розвитку народів стимулюють міжетнічні взаи-модействие і національно-визвольні рухи в країнах світу. В результаті цих процесів в XX в. придбали державним-ву самостійність Норвегія, Ірландія, Польща, Финлян-Дія, з'явилися держави в Центральній Європі і на Балканах внаслідок розвалу Австро-Угорської імперії і султанської Тур-ції після Першої світової війни. Крах колоніальної сис-теми після Другої світової війни призвело до утворення низки незалежних держав в Південно-Східній Азії, Індокитаї * Аф-рике. Все це прямі свідчення інтенсифікації етнічних процесів в сучасній історії. Відцентрові тенденції 90-х рр. XX ст. привели до виникнення держав СНД замість колишнього СРСР і до утворення країн Балтії. Конфлікти на етнічному грунті, протягом десятиліть то затухаючі, то періоді-но загострюються в самих, здавалося б, благополучних регі-онах і країнах світу (протиріччя між фламандцями і Валло-нами в Бельгії, між франко- і англоканадцами в Канаді), переконливо показують дедалі зростаючу роль етнічного фак-тора в сучасному світі.