Друга загроза - насувається близькість екологічної катастрофи. Тонка шкірка земної кулі, колиска наша і обитель в небезпеці. Історія розпорядилася так, що земна природа, наша екологічна ніша приходить в стан наростаючої нестабільності. Ставлення людей-природа за своєю значимістю починає пере-вать наші економічні турботи, політичні клопоти і теоретичні сперечання. Екологічна орієнтація свідомості повинна бути домінантою часу. Треба «пересунути стрілки» наших устремлінь, знайти прийнятний баланс між человечес-кими намірами і самодостатністю і гідний-ством «геохори», тієї тонкої оболонки планети Земля, в рамках якої твориться історія всіх і біографія каж-дого з нас.
Екологія повинна стати першою парадигмою політики, головною визначальною економічних зусиль, предме-том першорядної уваги ідеологів і теоретиків. Є індійське прислів'я, яка говорить: «Коли Ви вб'єте останнього звіра і отруїте останній струмок, тоді Ви зрозумієте, що грошима харчуватися не можна». Мудре, треба сказати, вислів. До нього варто прислухатися.
У чому ж суть екологічної загрози? Суть її полягає в тому, що зростаючий тиск антропогенних факторів на біосферу може призвести до обвального розриву есте-дарських циклів відтворення біологічних ресур-сов, самоочищення грунту, вод, атмосфери. Все це по-народжує можливість «колапсу» - т. Е. Різкого і стрімкого погіршення екологічної обстановки, що може спричинити за собою швидкоплинну загибель населе-ня планети.
Про прийдешні деструктивні процеси говорять вже до статочно давно. Наводилося і наводиться чимале ко-личество віщих і зловісних фактів, цифр, оцінок. Чи не го-ворят, а вже кричать про зменшення кількості кисню в атмосфері, наростанні «парникового ефекту», без-становочном забрудненні природних вод. Підраховано, що не менш 1 млрд 200 млн людей живуть, відчуваючи ос-трую брак питної води. Біологи семирічної фікс-ють, що щодня в результаті діяльності людини світ втрачає 150 видів тварин і рослин. Станіслав Леї вказав ще на одна сумна обставина: на його думку, в XXI ст. вимруть практично всі дикі тварини. Інтенсивне сільське господарство виснажує грунту в 20-40 разів швидше, ніж вони можуть природно восстано-витися.
Загроза реальна і треба відкрито бачити її, не отворачі-тися, «не ховати голову під подушку». наше майбутнє
перш за все залежить від того, як будуть узгоджені «стратегія людини» і «стратегія природи». Екологічна криза наших днів - це не тимчасове утруднення, не до-саднити перешкоду, яке можна легко відсунути. Це струс глибинних основ людського буття, ерозія і руйнування екологічної ніші нашого існування.
Глобальна екологія як сукупність ідей і практи-чних актів щодо оптимізації ставлення людства і Природи, щодо забезпечення їх так званого «коеволюційної» (т. Е. Сполученого, відповідного) роз-ку повинні стати справою політиків і економістів, усіх «сильних світу цього» , предметом осмислення, навчання і застосування. Інакше - безвихідь і плазування очіку-ня екологічної різновиди Судного дня. Треба окреслити ті «межі розвитку», при яких можна через бігти жаху вселенської катастрофи.
Коли ж нас може спіткати жах такого «колапсу»? Встановлюють різні терміни: від 2-3 десятків років до сторіччя. Але знаючі люди, які усвідомили жорсткість сі-туації, згодні, що без прийняття повсюдно заходів гло-бального масштабу - він невідворотний. Гостро стоїть і проблема припинення забруднення життєвого середовища ксенобіотиками (т. Е. Речовинами, ворожими життя). Хімічне, радіаційне загряз-ня наростає. У зону небезпеки потрапили сфери нашого загальнолюдського надбання: Світовий океан, космічні-кое простір, Антарктида. Висновок один: треба говорити з Природою зрозумілою їй мовою. Минув час, коли в нашій країні всюди хвацько проголошувався девіз селек-рів І. В. Мічуріна: «Ми не можемо чекати милостей від природи, взяти їх у неї - наша задача». Тепер його з гірким дотепністю перефразують: «Ми не можемо чекати милостей від природи після того, що ми з нею зробили».
Міць людини явно глобально обернулася проти нього самого, в цьому основна зерно екологічної проблеми. Зауважимо, що екологічний виклик не менш, якщо не бо-леї небезпечний і трагічний за наслідками, ніж еко-кий і політичний. Але треба визнати і те, що відповісти на нього неможливо крім радикальних зрушень в мі-ровой економіці і політиці, в свідомості лідерів і мил-нів.
Всі теми даного розділу:
Дофілософського світогляду.
Походження філософії - одна з дивних загадок історії культури. Те, що міфологія і релігія історично і генетично передують філософії, стало в наш час загальним місцем сучасної на
Місце і роль філософії в культурі.
Отже, ми бачимо, що філософія виростає з глибокої духовної потреби, з турбот і тривог людини. Але з точки зору буденної свідомості вона «марна», по-тому що не вчить ніякого практичного
Наукові, філософські та релігійні картини світу.
Величезне практичне значення науки в XX в. сдела-ло її тією областю знання, до якої масова свідомість випробовує глибоку повагу і пієтет. Слово науки ве-сомо, і тому мальована нею картина ми
Релігійні версії світобудови
Слово religio означає по латині благочестя, святість і сходить до дієслова relgare - пов'язувати, з'єднувати. Очевидно, в цьому випадку мова йде про зв'язок з іномірних, з іншими вимірами буття. Нд
Гуманізм.
Це питання є досить важким через його великого обсягу. Західна філософія починається з VI ст. до н. е. і продовжується до цього дня, т. е. існує 2600 років. За цей час було висунуто
Філософія середньовічної Європи.
Середньовічна європейська християнська філософія - займає великий період часу - з I до XV в. Головна особливість цього етапу розвитку філософії - її опору-женность
Філософія епохи відродження.
Філософія Відродження в Європі (преж-де всього в Італії) займає період з XIV по XVI в. Сама назва епохи говорить про відродження інтересу до античної-ної філософії і культурі, в до
Європейська філософія нового часу.
Філософія Нового часу охоплює період XVI- XVIII ст. Це час становлення і оформлення природний-них наук, відокремлені від філософії. Фізика, хі-мія, астрономія
Сучасна західна філософія.
Сучасна західна філософія XX ст. відрізняється від «класичного» етапу свого розвитку поруч особеннос-тей, зрозуміти які можна тільки зіставивши етапи. Класична західна філософія ви
Російська філософія.
Особливої пояснення й уваги до себе вимагає сам факт існування і розвитку - у відносній само-самостійності по відношенню до світової філософії - філософії національної (філософії відділ
Життєві коріння і філософський сенс проблеми буття.
«Буття» - одне з центральних понять філософії на протязі її історії. Буденне мислення воспри-нимает терміни «бути», «існувати», «перебувати в готівки» як синоніми. Але філософія, сприймали
Сенс проблеми свідомості і труднощі її рішення.
Труднощі вирішення проблеми свідомості. Проблема созна-ня - одна з найважчих і загадкових, бо вона зі-супутніх людському освоєнню світу, входить орга-котельної «доб
Метафора свідомості космоцентричному культурі античності.
Метафора свідомості в античній філософії. Кожна епо-ха мала свої уявлення про те, що таке свідомість, і те, що називалося свідомістю в той чи інший історичний час
Перевідкриття проблеми свідомості в новий час.
Проблема свідомості в класичній європейській филосо-фії. У Новий час на вирішення проблеми свідомості вирішую-ний вплив справила світогляд антропоцентризму. У гл
Свідомість і несвідоме. Маркс і Фрейд.
Фрейд: відкриття несвідомого. Починаючи з Де-карта і Канта філософія була впевнена в тому, що прогрес знання, пізнання залежить від подальшого поглиблення ана-лізу розуму - гла
Проблема людини в філософії.
Те, що відбувається на наших очах становлення нового світового порядку йде під прапором захисту прав чоло-століття. І хоча це гасло багато в чому лише ідеологічна оболонка національних і транснаціональних
Істина і оману, знання і віра.
Заблужденіе- знання, що не відповідає своєму предмету, що не співпадає з ним. Будучи неадекватною формою знання, воно головним своїм джерелом має обмеженість, нерозвиненість
Віра і знання
Проблема взаємовідносин знання і віри має давши-ню історію. Вона активно обговорювалася в середньовічній схоластичної філософії. Так, уже Тертуліан відкритому-то виступав проти розуму, проголошував пар
Генезис науки (виникнення науки).
Поняття науки. Основною формою пізнавальної де-ності, головним її «носієм» є наука. До Нового часу не було умов для формування на-уки як системи знання
Наука і техніка. Наука і суспільство.
Слово '' техніка '' зазвичай вживається в двох значеннях. По-перше, для позначення майстерності суб'єкта будь-якої діяльності, і, по-друге для позначення засобів і знарядь діяльності. М. Хайдегг