Отже, заснований на моделі псіхотігюв принцип комплектації про-проектних груп відносно простий. Потрібно, по можливості, забезпечити участь в проектній групі співробітників з різними психотипами. Для, ного необхідно надійними та економічними засобами діагности- | к) iщть психотипи потенційних долі иков проекту.
Діагностувати психотип можна за допомогою наступних процедур:
використання опитувальників (опитувальник Кейрсі, MBTI);
Самодіагностика психотипу проводиться в груповій формі. Потен-соціальним членам команди повідомляють інформацію про психотипах, в част-ності, пропонують вибрати в кожній парі одну з двох функцій (Е-I, S N, Т-F, Р-J). Фактично ця процедура дозволяє ввести поясни тільну модель, за допомогою якої учасники в подальшому зможуть по-м'яти і особливості один одного. Учасникам можуть бути запропоновані не-великі завдання, спрямовані на актуалізацію необхідного досвіду.
I 1апрімер, закрити очі і згадати кімнату, в якій проходить Сові
щаніе, а потім записати все, що приходило в голову. S-тип буде схильний
більш адекватно описувати деталі і обстановку ( «Вісім шкіряних кре-
сіл розставлені у столу півколом, на стіні висить репродукція карти-
ми Рембрандта, настінний годинник трохи зміщені в бік. "), в той час
як N-тип схильний до привнесення не задані в явному вигляді інформації
( «Це Г-подібна переговорна в офісній будівлі») і більш абстрактно
му опису деталей.
Самодіагностика може бути вихідною точкою дослідження, i ю не повинна бути завершальною процедурою. На наступному етапі участ-
ності (шкали брехні або інших засобів контролю відповідей): людина відповідає так, як він вважає за потрібне вести себе в даних грунтовний-ствах. Це ускладнює адекватне використання опитувальників до соціальних фондів-но значущих ситуаціях (наприклад, при прийомі людини на роботу). Проте, в процесі командоутворення опитувальники дуже зручно ис-користувати на початкових етапах роботи з проектною групою: вони углиб-ляють знайомство членів проектної групи з моделлю, заповнення тестів займає всього 20-25 хвилин, а обробку даних кожен може здійс-ствіть самостійно . В ідеалі добре мати попередньо діагнос-тірован за допомогою опитувальника психотип і потім перевірити, насколь-ко він адекватний і чим могла бути викликана трансформація, в ході біогр-фического інтерв'ю, уточнюючи вихідні припущення.
Полуструктурированное біографічне інтерв'ю (додаток 3) служить більш надійним, ніж опитувальники-самозвіт, діагностичним засобом. Його доцільно використовувати в разі, якщо формується проектна група буде працювати з завданнями високої важливості і требу-ется виключити можливі ризики, пов'язані з людським фактором.
Інтерв'ю дає дуже точні результати, якщо воно організовано вок-руг єдиної інтерпретаційної моделі. Тривалість процедури становить близько 1,5-2 годин. Для її проведення потрібно обов'язкову участь консультанта з командоутворення або досвідченого псіходіаг-ність.
Юнгианская модель стверджує, що психотип людини складає-ся в ранньому дитинстві. Ранній досвід людини визначає головну і додат-ково психічні функції. Саме тому в ході діагностики так важливо актуалізувати спогади дитинства, звертаючи увагу не тільки на те, що людина говорить, а й на те, як він каже, на чому робить акценти. Приділяє він увагу емоційним відносинам? Чи пам'ятає свої мрії і розчарування, і в чому вони полягають? Чи згадує свої дитячі колекції? Сумує чи по періоду навчання і про що саме (про час інтелектуального пошуку або про безтурботне студентське життя)?
Біографічне інтерв'ю дозволяє визначити, який психотип був притаманний людині від початку і як він трансформувався в ході жит-ненной історії. Обрана професія і сфера діяльності, а також тип професійної соціалізації та вимоги бізнес-культури мо-гут посилювати чи послаблювати вихідні особливості. Важливо зрозуміти, чув-ствует людина себе комфортно в своєму нинішньому стані або протягом життя він був змушений змінити своїм душевним схильне-ня. Подібна інформація здатна допомогти людині розібратися з те-кущімі конфліктами і життєвими пріоритетами, тому інтерв'ю
може проходити в дусі самоісследова-ня. Безумовно, для цього необхідні доперітельние відносини між інтер-іиосром і респондентом, але інтерв'ю - хороший засіб встановити і закріпити леї відносини.
При діагностиці завжди виявляються індивіди як з відносно однозначний-ними психотипами, так і з проміжний-ними психотипами, коли людина має деякий вибір. Малюнок 5 ілюстр-рует приклади взаємини психи-чеських функцій.
У разі а головна функція F задає несвідому функцію Т. Якщо головну функцію складно в ході інтерв'ю встановити, її завжди можна реконструювати за «тіні». Наприклад, людина, у якого в «тіні» Т, буде миттєво відкидати логічне розгляд аль-Тернат, якщо вони не влаштовують його емоційно. Людина, у кото-рого в «тіні» S, буде зазнавати труднощів із запам'ятовуванням кон-ретних імен, фактів, орієнтуванням в просторі або іншим по-будови на відчуттях досвіді. Суперечливі результати діагностики складаються зазвичай через другої пари претендують на додаткову позицію функцій. Ці функції (ніколи в ході біографії не які були головними) можуть перебувати в різному со-відношенні.
У цієї людини функції S і N розвинені відносно рівномірний-но. Наприклад, він схильний до ідеалізації, побудови власних концепцій і роздумів про майбутнє, в дитинстві тяжів до NF-типу. При цьому в ході біографії він послідовно вибирав сфери, усі-лівано функцію S, - наприклад, отримав інженерну, потім мар-кетінговое освіту, вибирав діяльність пов'язану з по-ставками, розвивав своє і без того високу увагу до обстановки і оточенню. При цьому розвинена N-функція дає про себе знати у виборі книг, хобі та захоплення. Фактично така людина кілька разів в житті буде мати вибір між S і N і, як наслідок, може скло-ниться в сторону SP-або NF-типу. Він може довгий час жити як SP-тип, а в момент кризи переметнутися в сторону NF, або після-послідовно розгойдувати своє життя від SP- до NF-періодам. Варто об-ратіть увагу, що він не буде мати вибору з функцією Т, тобто спосіб його мислення буде завжди визначатися його емоційний-ним відношенням до об'єкту. Він може компенсувати або розвивати Т-функцію, але вона ніколи не стане до кінця свідомої, інакше
людина послабить власні адаптивні механізми. Однак в слу-чаї з додатковими функціями S і N він буде мати певний вибір, чому результати такого індивідуума по опросникам будуть нестабільні. Інтерв'ю ж допоможе не тільки розібратися в факти-зації стан справ, а й обговорити з людиною то, в якій ситуації він зараз знаходиться і в який бік йому хотілося б рухатися.
Інша схема (б) дає більш однозначну картину. По суті, у та-кого людини дві функції знаходяться в «тіні»: S і F. Це виражений NT-тип. Результати опитування та біографічного інтерв'ю для тако-го людини, ймовірно, будуть збігатися, і його доля, швидше за все, буде складатися так, щоб виявилися затребувані його силь-ні NT-функції.
Зазвичай процедура біографічного інтерв'ю будується наступним чином. Інтерв'юер починає з досить нейтральних питань, потім переходить до питань, що викликають регресію в дитинство, і послідовно-тельно проходить через ряд ключових точок в біографії, які викли-вают емоційний відгук у респондента. Якщо на момент інтерв'ю вже присутні результати опитування, самодіагностики або дані спостереження, інтерв'юер поступово перевіряє гіпотези, задаючи в повному обсязі питання по схемі інтерв'ю, а саме ті, які дають добревідмінності-ня відповідей по уточнюється парі функцій (наприклад, F-Т або Р -J). Досвідчений інтерв'юер може констатувати ймовірний психотип чоло-століття вже в процесі інтерв'ю і зрозуміти, чи є він акцентуйованої-ним або менш однозначний.
Ситуаційно-поведінковий тестування - це коротка стандартами-тізованная оцінна процедура, в якій з поведінки людини в
проблемних ситуаціях експерти оцінюють задані якості. Тут потрібно організувати діяльність проектної групи таким чином, щоб в ході неї учасники могли проявитися (в індивідуальній та груп-іоіой роботі, а бажано також в груповий взаємодії), а ко! к'ультанти-спостерігачі - зафіксувати особливості сприйняття та роботи з інформацією, прийняття рішень, способів самоорганізації і організації інших.
Надійність ситуаційно-поведінкових тестів вважається високою, гелі оцінки різних груп експертів в достатній мірі подібні (і іншому випадку їх коректують). Методичне забезпечення тес-вання включає опис тестових процедур, опис поведенч-ських індикаторів для кожного з діагностованих психотипів, бланки спостереження, бланки оцінок і керівництво для спостерігачів. Важливо від-мітити ключова відмінність цих процедур від біографічного інтерв'ю. 11 реімущество біографічного інтерв'ю полягає в можливості уста-новить з учасником емоційний зв'язок і допомогти розібратися в тому, мережа є у нього в цій команді вибір і в чому він може полягати.
У разі інтерв'ю консультанти мають справу з інтерпретує оцінкою. Вони реконструюють життєвий шлях людини, розуміють, до чого він був схильний в минулому і на цій підставі прогнозують, до чого він буде мати схильність у майбутньому. Такий підхід хороший, якщо прийняти it як аксіома, що людина розвивається послідовно і надійшли-кові.
У разі ситуаційно-поведінкового тестування поведінку людино кваліфікується. При цьому не намагаються дізнатися, чому людина стала SJ і наскільки це «міцно», а констатують, що він веде себе як SJ, що він, як SJ, вирішує завдання, організовує діяльність групи - на-приклад, демонструє стійкість і вірність нормам, правилами, су-бордінаціі і прийнятим рішенням. Якщо в момент оцінки діяльність проектної групи імітується адекватно, така кваліфікація може бути надзвичайно інформативна. Вона не дає розуміння витоків і причин, але може мати дуже високу прогностичну силою. Пре-майно ситуаційно-поведінкових тестів полягає в тому, що вони можуть мати самодостатній розвиваючий ефект, проводяться зазвичай в груповій формі і можуть бути вбудовані в процедури команд-ної сигровкі.
Отже, за допомогою обраних діагностичних процедур можна уста-I к) вити психотипи потенційних членів проектної команди. Психотип людини досить сталий (з прийнятими раніше застереженнями щодо додаткових психічних функцій), тому вироблена один раз діагностика зберігає значення в майбутньому. Таким чином, маючи НЕ-яку психодиагностическую інформацію про співробітників функцио-
нальних підрозділі, можна комплектувати різні проектні груп-пи, зберігаючи гетерогенність складу їх учасників. Гетерогенний склад дасть кожної нової проектної групи переваги при роботі з інфор-мацией, прийнятті рішень, координації в ході проекту і знизить ризики, пов'язані з людським фактором.
Чи можна якось інакше сформувати команди і яка буде спе-ціфіка комплектації, якщо це вже не проектна команда, а постійно діюча організаційна субодиниця, наділена функціями са-моуправленія? На ці питання дасть відповідь наступна глава.
Питання для обговорення
2. Чи може участь в проекті послабити організаційну прівержен-
ність, ідентифікацію зі своїми функціональними підрозділом?
3. Які із завдань, пов'язаних з управлінням персоналом та комуніка-
єю, ви вважаєте найбільш важливими для керівника проекту?
4. Чим проектна група відрізняється від самокерованої команди?
5. Які основні протиріччя всередині гомогенної / гетерогенної груп-
пи?
6. Коли гомогенна група може бути ефективною?
8. Як проявився ваш психотип у вашій біографії (професійному
шляху, життєвої історії)? Які з присутніх у вас пріви-
чек і пристрастей нехарактерні для вашого психотипу?
9. Як особливості вашого психотипу проявилися б при влаштуванні на
роботу / виборі місця роботи?