Але сучасна демократія різко отли-чає від первісних і древніх форм демократії, де вона розумілася як безпосередня влада народу. Нині говорячи про демократію, іноді і про «чисту» демократії або «демократії взагалі», ми маємо на увазі форму держави, яким воно вийшло в результаті буржуазних революцій. «У жодній цивілізованій капіталістичних-ської країні не існує" демократії взагалі ", а існує лише буржуазна демократія» (Ленін).
Сучасна демократія - це держава з пред-ставітельним правлінням і з формальним рівністю всього населення перед законом. А населення розглядається буржуазної доктриною як проста сукупність рас-запилювання жителів, індивідів. Таким чином ця демократія є договірною формою государ-ства, де договір розуміється або як миро-вая угода з колишньою владою (звичайна фор-ма конституцій) або як договір між самими громадянами в формі голосування (виборче право).
Демократія не є чимось вічним і незмінність. Природно, що поняття демократії формальної або договірної міг-ло виникнути і розвинутися лише в загально-стве, в якому договір став універс-ним (загальним) ставленням. А це можли-но було лише в суспільстві з розвиненим товаро-оборотом. З товарообігу поняття ра-венства і договору перейшли до державного-ний побут. У суспільстві з товарообігом і державну владу стали розуміти як конкретно договірну влада (анг-лійской сектанти 17 століття). Середньовічні міста за договорами купували у своїх мо-нархов права демократії (Англія, Франція, Герма-ня). У свідомості ж філософів цей договір вже прийняв абстрактну форму якогось уявного «суспільного договору» (Ж. Ж. Руссо). Тим часом в дійсними-ності ніхто при цьому не думав про ослаблені-ванні влади держави, навпаки - турбота-лись про її посилення. Недарма ідея государ-ства замінила буржуазії церква, ідея закону - бога (Ф. Енгельс).
Як і всякому новому державному ладу демократії передувала революція. У цій революції демократія є полемічною формою держави, формою боротьби з феоду-лізм і абсолютизмом. Кріпацтво і абсолютизм не тільки стали нетерпимим перешкодою до розвитку продуктивних сил, вони стали і ідеологічно нестерпний-мимі. Буржуазна революційна идеоло-гія задовго до вибуху висунула гасло демократії. В цьому відношенні буржуазна револю-ція мала ті величезні переваги, що вона в містах заздалегідь могла виробити готові форми капіталістичних органі-зацій, а також і готові форми ідеологи-чеський надбудови - демократію. «Перед буржуазною революцією була тільки одна задача: змести, відкинути, зруйнувати все пута колишнього суспільства» (Ленін, Зібрання творів, 2 видавництва. Т. XXII, стор. 315).
Тому буржуазія в самий день своєї перемоги робиться кон-серватівной, контрреволюційної силою. Вона не бажає продовження революції. Для неї демократія є самоціллю, а не середовищ-ством подальшої боротьби за звільнення і рівність всіх людей. Буржуазна демократія вже дала буржуазії все, що їй було потрібно. Вона відокремила політику від господарства, вона, за словами Маркса, роздвоївся людини на громадянина і людини, причому вона дала йому формально рівні політичні права у вигляді демократії, але залишила незайманим еконо-мічного нерівність, засноване на част-ної власності, відносячи це до області приватних справ людини. Демократичне го-сударство стало кращим засобом для охра-ни «священного» права приватної влас-ності та недоторканності свободи догово-ра, спрямованих проти незаможних і тру-дящіхся.
Ця демократія іноді зображується як демократія потре-вачів. Один з новітніх англійських государствоведов, Ласки (член Робочої партії), зазначає: «Держава має справу з людь-ми в якості, яке є загальним для всіх, т. Е. В якості споживачів відомих благ». Але питання про державну владу вирішують виробництво і засоби виробництва. По-цьому буржуазні державознавець ньо го-ворят про класи, а лише про населення як про сукупність жителів-споживачів. Бла-цію економічної нерівності демократія на ділі перетворилася всюди у владу класу імущих, капіталістів. Вона виявилася фак-тично владою незначної меншості монополістів засобів виробництва над гро-МАДН більшістю пролетарів і тру-дящіхся взагалі.
Буржуазна і формальна демократія є важливим етапом розвитку суспільства. «Демо-кратіческая переворот буржуазний ... Але ми, марксисти, повинні знати, що немає і бути не може іншого шляху до справжньої свобо-де пролетаріату і селянства, як шлях буржуазної свободи і буржуазного прогресу ... немає і бути не може в даний час іншого засобу наблизити соціа-лізм, як повна політична свобода, як демократична республіка ... »- так писав Ленін в 1905 р (Ленін,« Дві такт-ки », т. VIII, стор. 103 -104).
Однак буржуазія-ва демократія є типовою формою володарюй-вання буржуазії, бо охороняє право част-ної власності на засоби виробництва і формальну свободу договору: спочатку дуже суворими заходами позаекономічного-го примусу, з часом - за допомогою автоматично «хитрої механіки», в яку перетворюється вся ця система і в якій чималу роль відіграють ілюзії свободи і рівності. Так, демократія на ділі перетворилася на лицемірно приховану диктатуру буржуазії.
Але Ленін не так розумів боротьбу за демократію. Він тверезо оцінював рівень свідомості ши-рокіх мас. «Було б помилкою чекати прос-того, негайного, вірного здійснення цих завдань відразу. Ні ми не чекаємо цього, ми вміємо цінувати значення наполегливої, повільний-ної, часто невидно роботи політичного виховання »(Ленін, т. VII, стор. 384). Як і приймаючи гасло демократії в буржуазної революції як гасло «вся влада - всього народу», він пі-шет: «Революційний уряд бере в руки владу від імені всього народу, для обидві-спікання волі народу, для діяльності за допомогою народу». Ленін на цьому не осту-новлюється. Виставляючи своє гасло демократії в формі диктатури пролетаріату і селян-ства, він і на цю демократію дивиться не як на само-мета, а лише як на перший етап революції. «Ця буржуазна демократія є - по її тенден-ціям, обумовленим тим, що вона змушена-на робити, - революційною демократією.» (Ленін, т. IX, стор. 295). А «коли фактом буде не тільки революція, а повна перемога револю-ції, - тоді ми підмінимо ... гасло демокра-тичної диктатури гаслом соціалістичної-ської диктатури пролетаріату» (Ленін, «Дві тактики», т. VIII, стор. 119).
У міру зростання капіталізму, а разом з тим і робітничого класу для буржуазії виникає питання: чи необхідна взагалі для неї будь-що-будь демократія? Ленін на це питання відповідає: «Взагалі політична демократія є лише одна з можливих (хоча теоретично для« чистого »капіталізму і нормальних) форм надбудови над капіталізмом. І капіталізм і імперіалізм, як показують факти, раз-Віва при всяких політичних формах, під-чіняя собі всі ці форми »(Ленін, т. XIX, сто. 246).
Буржуазна демократія все ж дає про-летаріату відомі можливості організовує-тися і накопичувати сили. Але в критичний для сталеливарного себе моменти, як тільки робочі, використовуючи свободи демократії, стають серйозною загрозою буржуазному режиму, буржуазія відмовляється від демократії і кидається в обійми диктатури. Так не раз бувало в історії бур-жуазную держав (бонапартизм, ресту-Враца у Франції і т. Д.). В сучасну ж епоху соціалістичних революцій від-крита буржуазна диктатура - фашизм - стала закономірним, історично обумовлюються ленним засобом оборони гине капита-лістіческой системи. Вожді зрадників соціал-демократії в страху перед революцією і в інтересах свого особистого благополуччя змінюють сво-їм колишнім поглядам опозиційного демократизму і всіма заходами рвуться в бур-жуазную коаліцію, що служить нібито «пе-реходной щаблем до соціалізму» (теорія ренегата Каутського), а на ділі - останньої захистом влади буржуазії.
Демократію іноді розуміють тільки як відомого-ний «каталог» політичних свобод, свій-ських демократичному ладу: Вільно-да особистості, совісті, друку, зборів, про-вин і спілок. Але саме ці свободи пред-ставляют собою верх лицемірства формальний-ного рівності, не кажучи вже про фактіче-ському їх неіснування для робітників. Їх чудово висміює Маркс у своєму «18 брюмера», а Ленін дає найсуворішу кри-тику цих нічим не забезпечених свобод, протиставляючи їм нашу конституцію: після перемоги пролетаріату «центр тяжестіnepедвігается від формального визнання свобод (як було при буржуазному парламен-тарізме) до фактичного забезпечення поль-тання свободами з боку трудящих, скидає експлуататорів, наприклад, від зізнань свободи зібрань - до передачі всіх кращих зал і приміщень робочим, від приз-нания свободи слова - до передачі всіх кращих типографс ий в руки робітників, і т. д ».
Тільки пролетарська революція доводить до кінця буржуазну революцію, т. Е. І демократію. Але, досягнувши цього, пролетарська револю-ція відкидає в бік буржуазну демократію як пережиток і переходить до вищого і останнього типу демократії, диктатуру пролетарів-ата. Її основна мета - знищення еко-номического нерівності, т. Е. Ліквідація класів експлуататорів і класів взагалі. Ця мета не може бути досягнута голосо-ням, як то намагалися довести Бурже-азние підголоски. Лише «рішення клас-виття боротьбою і громадянської війною проти експлуататорів - пролетарська демократія.» (Ленін-ський збірник, т. III, стр.496). «Демократія для гігант-ського більшості народу і придушення сі-лою, т. Е. Виняток з демократії експлуатато-рів, гнобителів народу, - ось яке изме-ня демократії при переході від капіталізму до комунізму» (Ленін, тому XXI, частина 2 , стр. 431).
Ця демократія вперше з'явилася на світло в Парижі у вигляді Комуни, але вона просущ-ствовала там тільки 70 днів. Вона в развер-нутом вигляді проведена радянською владою, яка існує в СРСР вже 13 років. Якщо бур-жуазную демократія була демократією експлуататорів, то «з-радянської демократія є демократія про-летарская, демократія трудящих мас, демократія проти експлуататорів» (про-грами Комінтерну).
Але і цей останній вид демократії є державою, «буржуазним державою без буржуазії» (Ленін, «Держава і ре-волюція», т. XXI, стор. 438). Необхідність в ньому, з остаточним зникненням НЕ-рівності людей у вигляді поділу на класи, зникне. У міру зміцнення соціалізму у вигляді вищої його ступені, комунізму, - держава відмирає. Це буде стрибок з «царства необхідності в царство свободи» (Енгельс). Але це буде свобода без прийнятий-дження, без держави. Поняття демократія стане зайвим пережитком і зникне.
Вікіпедія, 1 видання, т.21, к.250-253
- В. І. Ленін «Держава і революція»
- В. І. Ленін «Пролетарська революція і ренегат Каутський»