1.3 Цілі і принципи
1.4 Форми, способи і моделі приватизації
2. Приватизація на сучасному етапі, на прикладі РБ
2.1 Поняття, основні принципи та форми роздержавлення і приватизації на сучасному етапі
2.2 Особливості приватизації в РБ
2.3 Недоліки і проблеми приватизації
Список використаних джерел
Найважливішими напрямками формування ринкової економіки є підтримка підприємництва, роздержавлення, приватизація та розвиток конкуренції.
У зв'язку з цим, в умовах переходу країни до багатоукладної економіки, треба було перетворення державної власності на основі її приватизації та роздержавлення, що стало важливою умовою формування ринку. Останні 30-40 років минулого століття характеризувалися все більш збільшується відставанням в економічному розвитку країн соціалістичного табору, в яких держава використовувала адміністративно-командні важелі управління економікою, від капіталістичних країн з ринковими механізмами господарської діяльності, заснованими на приватній власності. У цих умовах складається необхідність зрозуміти і проаналізувати процеси приватизації, виявити її завдання, особливості, проблеми та перспективи.
Аналіз теорії і практики приватизаційного процесу займає все більш важливе місце у вітчизняній економічній науці. Це обумовлено трьома причинами. По-перше, необхідністю осмислення відбуваються в економіках різних країн змін при переході від адміністративно-командної до ринкової економіки; по-друге, постійною увагою дослідників до проблем розвитку відносин власності; по-третє, використанням «карти» приватизації в гострій політичній полеміці і залученням всього населення в процес обговорення її ходу і результатів.
Приватизація представляє особливу систему економічних відносин, що виникають у зв'язку зі зміною форми власності на засоби виробництва: з «державної» на «приватну». Вона включає взаємозв'язок пріоритетів, яка відображатиме поєднання інтересів органів державної влади, трудових колективів підприємств, населення в цілому в процесі глибинних змін. Діалектика приватизації і роздержавлення полягає в тому, що приватизація є роздержавленням власності.
Приватизація виконує дві функції. З одного боку, вона повинна стати елементом економічної реформи, ядром радикальних перетворень, а з іншого, інструментом державного регулювання довготривалого характеру. Безпосередніми цілями приватизації є:
· Формування шару дрібних і середніх власників;
· Скорочення частки майна, що перебуває у державній та муніципальній власності;
· Перерозподіл економічних основ влади.
У теорії приватизації та узагальненні її практики зберігається безліч дискусійних і невирішених проблем як методологічного, так і прикладного характеру. Більш того, в умовах переходу до ринкової економіки з'являються нові моменти, що мають важливе значення для подальшого розгортання приватизаційного процесу.
Приватизація (від англ. Рrivate - приватний, одиничний) завжди означає зміну державної форми власності приватної (приватної). Поряд з традиційним її розумінням як процесу передачі об'єктів, визначених видів діяльності з рук держави в приватну власність, існує також і більш широке тлумачення. Згідно з останньою, дане поняття охоплює і приватизацію привілеїв, монополію будь-якого права, пропозиція послуг, завоювання певного сегмента ринку або навіть виникнення нових, крім державних, форм господарювання.
Роздержавлення і приватизація близькі, але не тотожні поняття. Роздержавлення є процес децентралізації економіки, подолання монополізму державної власності. При роздержавлення відбувається передача від держави господарюючим суб'єктам частини права власності - права користування та права володіння. Приватизація - це процес придбання держмайна в індивідуальне або колективне користування, т. Е. Приватну власність. В результаті цього держава втрачає право володіння, користування і розпорядження об'єктами власності, а його органи право безпосереднього правління ними. Звідси випливає, що приватизація - найбільш радикальний шлях перетворення відносин власності.
Приватизацію іноді називають тихою революцією, яка завойовує світ. В останні роки цей процес охопив більше 80 держав. Основною причиною початку широкомасштабного процесу приватизації послужило кризовий стан економіки, визнання факту, що ринкова економіка більш ефективна, ніж командно-адміністративна.
· Перехід прав власності держави на користь приватних осіб (приватного сектору) або зміна державної власності на приватну;
· Повний продаж державних підприємств приватним особам;
· Продаж частини активів;
· Передача функцій державної власності приватному сектору народного господарства з тим, щоб розподіл і взаємодію ресурсів здійснювалося через ринок.
При продажу підприємства відбувається реальна приватизація державної власності. Перетворення підприємства в акціонерне товариство можна назвати формальної приватизацією, так як після викупу акцій колишнього державного підприємства членами трудового колективу решта акцій залишаються у державній власності, і потрібен час, поки їх не викуплять інші інвестори.
Приватизація є тією ланкою економічної реформи, яке
одночасно створює передумови для реалізації інших напрямів реформи.
Цілі і принципи приватизації
Приватизація з одного боку, повинна стати елементом економічної реформи, ядром радикальних перетворень, а з іншого, - інструментом державного регулювання довготривалого характеру.
Основні цілі приватизації в перехідній економіці повинні бути наступними [2]:
1. Економічна (підвищення ефективності функціонування господарства).
2. Фіскальна (збільшення доходів державного бюджету за рахунок продажу підприємств в приватні руки).
4. Перерозподіл економічних основ влади. Слід зазначити, що реалізація цілей приватизації взаімнопротіворечіва.
В основі приватизації повинен лежати генеральний принцип всіх реформ - «не нашкодь»!
На основі досвіду приватизації в країнах з ринковою економікою і з економікою перехідного періоду можна сформулювати ряд принципів:
ü приватизація не повинна бути догмою або примхою моди, державна власність необхідна як доповнення до ринковому механізму;
ü приватизації повинні передувати реструктуризація і руйнування невиправданих монополій;
ü зміни структури власності повинні носити поступовий характер;
ü приватизація повинна проводиться з урахуванням національної безпеки;
ü кожен крок приватизації має бути обгрунтованим, публічним і доступним народному контролю.
Що щодо концепцій, то в умовах ринкової трансформації економіки в центрі дискусій найчастіше виявляються поняття «приватна власність», «приватизація», «роздержавлення», «комерціалізація».
Відповідно до «традиційним» підходом громадська та приватна власність розглядаються як два антагоністичних типу власності. Саме цей підхід мав найбільше поширення і обгрунтування в економічній літературі радянського періоду. У його рамках навіть дрібна приватна власність, заснована на власній праці, вважалася антагоністичної громадської.
Другий підхід - «трудовий» - на перший план висуває такий критерій, як «трудовий» і «експлуататорський» характер власності. Поняття «трудова власність» може включати в себе, крім громадського, і приватну трудову, і колективну, і акціонерну власність.
Третій підхід, який за його власним критерієм можна назвати «суб'єктним», тяжіє до ототожнення приватної та індивідуальної власності безвідносно до типу та способу виробництва.
Четвертий підхід умовно можна назвати «західним»: відповідно до нього недержавна власність є приватною (хоча і не вся - окремо виділяється кооперативна власність). Тому і приватизація розуміється як роздержавлення, тобто перехід засобів виробництва з власності держави у власність пайовиків, акціонерів, колективів, індивідуальних власників, як скорочення державного сектора.
Однак приватизація не зводиться до загальної політиці дерегулювання економіки, її державного і недержавного секторів. Навпаки, вона являє собою елемент державного регулювання довготривалого характеру. Комерціалізація підприємств федеральної та інших видів державної власності, що не підлягають приватизації, проявляється в тому, що в умовах ринку вони функціонують на громадських засадах як суб'єкти підприємницької діяльності.
Масового характеру приватизація може прийняти тільки при використанні різних методів (зокрема, акціонування і конкурсного продажу). Приватизація важлива не сама по собі, а як взаємозалежність приватизації і де приватизації - двох можливих методів державного впливу на формування економічної структури суспільства, меж приватизації, взаємин приватизованих та державних підприємств.