Історія, яка навіяла цей вірш:
"Говорили вони мало, але Варавва зрозумів, що з тих пір, як вони тоді розлучилися, вона повірила в те, кого називала Сином Божим ... Але коли Варавва запитав, чому ж вчив ця людина, вона не відповіла. З хвилину вона стояла похнюпившись, потім боязко глянула на нього і сказала, як завжди, нерозбірливо: - «Треба любити один одного». і на тому вони розлучилися »(П. Лагерквист« Варавва »)
Вони всі мовчали, стояли на місці,
Але поруч один з одним їм не було порожньо
Коли раптом запитав він: «І ти в цій секті,
Шанувальників нового бога-Ісуса? »
Чоловік і жінка, дверцята і ключик,
Ще не знайшли вони вірного ходу,
«Ну що ж добре, і чому вони вчать
На цих зборах своїх в катакомбах? »
Чоловік зніяковіло взяв даму за руку,
Зовсім не про те говорити потрібно було
«Вони говорять, щоб любили один одного»
І дама, червоніючи, свій погляд опустила.
А він притягнув її несміливо ближче,
Вона стрепенулася, скоріше для годиться,
«І що це все, чого хоче Всевишній?
А правда, що немає серед смертних відмінності? »
І ніби є рівними перед богом всі тварі,
І еллін, і раб, і римлянин і варвар? »
«О, так, це правда, вони так сказали»,
Чоловік міцніше тут даму притиснув лише.
І губи його помиляються по тілу
Вона ж не стала його цуратися
«А ти б сама, скажи чесно, зуміла б
Ось так полюбити всіх навколо і пробачити всіх? »
Дуже трепетне і тонке вірш! Мені сподобалися і мову, і стиль, і фабула. Але якщо дозволите, маленьке уточнення - Апостол Павло в "Посланні до Колосян" говорив: "Немає ні елліна, ні іудея". А "еллін" і "грек" - це синоніми.
З симпатією,
Дякую Вам за відгук і за те, що вказали на мою помилку. Виправила. З теплом.